Незабутні · “Він став чатовим і провідником уже здобутих і загальнолюдських істин”. · с. 11сторінка оригіналу ↗
Текст пошкоджено під час розпізнавання — читайте сторінку оригіналу
Фе но мен Бог да на Ступ ки
Слово Просвіти, №34 за 2012 рік
27 сер пня Бог да ну Ступ ці ви пов нив ся б 71 рік, а 30 сер пня — со ро - ко ви ни з ча су йо го від хо ду у Віч ність. У день по хо ван ня Бог да на Силь - вес тро ви ча, 24 лип ня, сто яв по руч із йо го ро ди ною й близь ко ба чив ти ся чі очей лю дей, які прий шли з ним поп ро ща ти ся. Свід чу, що в сво - є му без мір но му го рі вся ду хов на Ук ра ї на ви я ви ла се бе ге не тич но не - роз діль ною і впов ні дос той ною пам’яті ве ли ко го Майс тра.
Во ло ди мир МЕЛЬ НИ ЧЕН КО, ге не раль ний ди рек тор На ці о наль но го куль тур но го цен тру Ук ра ї ни в Мос кві, док тор іс то рич них на ук
Бог дан Ступ ка не ли ше ге ні аль ний ар - тист сві то во го мас шта бу, а й мо раль ний лі - дер ук ра їн ської на ції. В іс то рич но му ви бо - рі між си ла ми доб ра і зла, який особ ли во гос тро ви я вив ся на ру бе жі сто літь і ти ся чо - літь, са ме Ступ ка був і є для всі єї Ук ра ї нижи вим уо соб лен ням доб ра. Як що проб ле - ма ви бо ру й осо бис тої від по ві даль нос ті сто їть ни ні пе ред кож ним з нас май же із тра гіч ною гос тро тою гам ле тів сько го пи - тан ня, то ук ра їн ці мо жуть оби ра ти орі єн - ти ром без пе реч но го для всьо го на ро ду ве - ли ко го Бог да на Ступ ку. Ма буть, у всьо му сві ті не знай деш ін - шо го та ко го ар тис та, який би мав та ке ви - нят ко ве зна чен ня для сво єї на ції. Най час - ті ше ду хов ність і мен та лі тет пев но го на ро - ду пре зен тує ці лий ше рег ак то рів й ін ших ви дат них ді я чів мис тец тва. Та Ступ ка в Ук - ра ї ні ви ви щу вав ся над усі ма, зо се ре див ши не тіль ки в сво їй твор чос ті, а й в осо бис - тос ті кра щі ри си на ці о наль ної ду ші й ук ра - їн ської ду хов нос ті. Не маю сум ні ву, що, нез ва жа ю чи на по лі ти зо ва ність і мер кан тиль ність су час - но го сві ту, в іс то рії Ук ра ї ни наш час бу де поз на че ний не ім’ям дер жав но го ді я ча чи біз нес ме на, бан кі ра чи кри мі наль но го “ав - то ри те та”, ура-пат рі о та чи ест рад ної зір ки. У пам’яті на ції за ли шить ся Бог дан Ступ ка. На зав жди. То му що йо го виз нав на род. То - му що йо му на род ві рить. Не прос то гля да - чі, а на род. Са ме Ступ ка для ба га тьох ук ра - їн ців зна чить біль ше, ніж будь-я кий ін ший ар тист — хай на віть сві то во го рів ня. Не пе ре біль шу, як що ска жу, що ім’я Майс тра ро бить честь усій ук ра їн ській на - ції, ви ви щу ю чи її ду хов ність. В Япо нії є ти тул “Жи ве на ці о наль не над бан ня”, яко - го удос то ю ють ся, між ін шим, і ар тис ти. Це са ме те зван ня, на яке зас лу жив ак тор від сво єї дер жа ви. Зав дя ки твор чос ті Майс тра ми не тіль - ки до лу ча є мо ся до ви со ко го мис тец тва, а й наб ли жа є мо ся до іс то рич ної су ті віт чиз ня - них ге ні їв — Гри го рія Ско во ро ди, Іва на Кот ля рев сько го, Та ра са Шев чен ка… На кру то му зла мі сто літь і ти ся чо літь Ступ ка ство рив яск ра ві об ра зи, зна ко ві для кож - но го ук ра їн ця, — Бог да на Хмель ниць ко го та Іва на Ма зе пи. Як іс то рич ний пер со наж сприй ма єть ся йо го Та рас Буль ба. Ці ро лі ма ють не ли ше ху дож ній, а й ду хов но-по - лі тич ний ре зо нанс, по вер та ють нам на ці о - наль ну пам’ять і гор дість за свою іс то рію. Во ни на по ум ля ють і ук ріп ля ють на род. Ду же важ ли во, що ви со кий твор чий злет ар тис та спів пав у ча сі з офор млен ням ук ра їн ської дер жав нос ті, й сам він став уособ лен ням на ці о наль но го ду ху но вої Ук - ра ї ни. Зав дя ки Ступ ці, в на шій но віт ній іс - то рії “сло во пла ме нем взя лось і лю дям сер це роз то пи ло, і на Ук рай ні по нес - лось…”. Якось Мар ко Кро пив ниць кий у лис ті до Ма рії Зань ко вець кої на пи сав: “Ви для ме не — вся Ук ра ї на”. Са ме так мож на ска за ти про став лен ня ба га тьох ук ра їн ців до справ ді на род но го ар тис та Бог да на Ступ ки: “Він для нас — уся Ук ра ї на”. Знач ною мі рою са ме він був но сі єм і хра - ни те лем куль тур но го ко ду на ції. Ступ ка — яви ще нап ро чуд ці ліс не: у ньо го доб ро зич ли ва ук ра їн ська ду ша, ук - ра їн ська ла гід ність і де лі кат ність ха рак те - ру, ук ра їн ська спі ву ча мо ва й на віть зов - ніш ність ук ра їн сько го ін те лі ген та, який вий шов із на ро ду. Ступ ка був рід кіс ним, ви нят ко вим ви пад ком, ко ли мас шта би ду - ші й та лан ту спів па да ли. Він ук ра ї нець за ко рін ням і на род жен ням, за ге но ти пом іду хом, за мен та лі те том і сис те мою цін нос - тей, за злит ніс тю зі сво їм на ро дом. У цій іпос та сі Ступ ка нас тіль ки ве ли - кий, що йо го мож на при рів ня ти з ви со кою оцін кою Го го ля за галь но на ці о наль ної зна - чу щос ті Пуш кі на, в якій змі ни мо ли ше од - не сло во: “В са мом де ле, ник то из по э тов (чи тай — ар тис тів) на ших не вы ше его и не мо жет бо лее на зы вать ся на ци о наль ным; это пра во ре ши тель но при над ле жит ему”. У той же час Ступ ка ве ли кий іс тин но ци ві лі зо ва ним сприй нят тям ін ших куль - тур. На них ар тист ди вив ся очи ма сво єї на - ці о наль ної сти хії, а від чу вав та го во рив про ін ші на ро ди так, що спів віт чиз ни кам зда - ва ло ся й зда єть ся, на че це від чу ва ють і го - во рять во ни са мі. То му так близь кі нам ге - рої Брех та, Бул га ко ва, Го го ля, Іб се на, Со - фок ла, Че хо ва, Шек спі ра, зіг ра ні Ступ кою на ук ра їн ській сце ні. Він зди ву вав усіх уро лі Льва Тол сто го. Він ство рив не пе ре - вер ше ний об раз ко ро ля Лі ра, яким Ук ра ї - на мо же пи ша ти ся на сві то во му те ат рі. Ступ ка — пла не тар ний Май стер — все - світ ньо без дон ний і всес віт ньо чут ли вий. Про не ви чер пні твор чі мож ли вос ті ар - тис та хо дять ле ген ди, в яких, утім, біль ше прав ди, ніж ви гад ки. Ми ко ла Ба жан якось ска зав Ступ ці: “Бог да не, ви ак тор, яко му не пот ріб ні де ко ра ції. Ви не се те у сво є му ви ко нан ні ат мос фе ру спек так лю”. Гри го - рій Го рін сво го ча су за у ва жив: “Як що да ти Ступ ці вій сько во-по льо вий ста тут, то він і йо го про чи тає так, що всі по ду ма ють, ні би це не опуб лі ко ва ний Шек спір”. А Ми хай ло Рєз ни ко вич у наш час пи ше: “Я ду маю, що Ступ ка на сце ні мо же зіг ра ти все, — будь- - я кий жанр, — дай те йо му те ле фон ну кни - гу, і це бу де ці ка во, уні каль но”. Над зви - чай но важ ли ве й точ не спос те ре жен ня зро би ла Ла ри са Ка доч ни ко ва: “Ступ ка у зрі ло му ві ці не зу пи ня єть ся, а нав па ки — на би рає си ли, йде все ви ще й ви ще. Не ма ме жі йо го та лан ту. Ме ні зда єть ся, що ни ні він мо же все”. Що ж не се нам ар тист? Чи мож на ін - тег ру ва ти ре зуль та ти йо го пра ці в од но му сло ві? Мож на, як що це сло во — Іс ти на. Іса ме у зна чен ні, по да но му в слов ни ку Во - ло ди ми ра Да ля: “Іс ти на — від зем лі, над - бан ня ро зу му лю ди ни”. Вва жа єть ся, що здо бут тя іс ти ни, так би мо ви ти, “з пер шо - го пог ля ду” — не по миль на оз на ка ге ні аль - нос ті. Але не пе ре січ ність Ступ ки бу ла не в цьо му, а в ін шо му, не менш важ ли во му: він став ча то вим і про від ни ком уже здо бу тих ду хов них за галь но на ці о наль них і за галь - но люд ських іс тин. І в цій іпос та сі Бог дан Силь вес тро вич ціл ком зас лу жив ти тул, го - во ря чи сло ва ми Пуш кі на, “ук ра їн сько го муд ре ця”. Йо го не пов тор ність — в особ ли - вій, тіль ки йо му єди но му при та ман ній ін - то на ції, в гли бо ко му під тек сті, в ди во виж - но му вмін ні на пов ню ва ти со бою кож ну фра зу, кож ну дум ку. Ступ ка ні ко ли не “грав” ро лі, він їх на род жу вав із се бе. Май - стер да ру вав і да рує гля да чам люд ську ду - шу в усій її без кі неч ній ба га тог ран нос ті та гли би ні.
Зви чай но, твор чу пра цю ак то ра, як і си лу йо го ві таль ної енер гії, не ви мі ря ти циф ра ми, а вплив те ат раль но го мис тец тва на сус пільс тво не ві доб ра зи ти в ді а гра мі. За сло ва ми са мо го Ступ ки, “твор чість ви - мі ря ти не мож ли во”. Але ми від чу ва ли й від чу ва є мо се бе у сфе рі жит тє дай но го мо - раль но го впли ву те ат ру вза га лі й Те ат ру Бог да на Ступ ки зок ре ма. Це має ве ли ке зна чен ня в наш час, ко ли во че видь, го во - ря чи сло ва ми Фе до ра Дос то єв сько го, “ди - я вол з Бо гом бо реть ся, а по ле бит ви — сер - ця лю дей”. Не бу де мо грі ха та ї ти, чи ма ло пред став ни ків ін те лі ген ції — пря мо чи опо се ред ко ва но — при чет ні до ці єї ди я - воль ської ро бо ти. У бо роть бі за сер ця лю дей Бог дан Ступ ка — на бо ці Гос по да. Бог дан — це Бо - гом да ний. Не ви пад ко во Ми хай ло Улья - нов на зи вав йо го Бо жим ар тис том. А прі - зви ще Майс тра ве ли кий Іван Коз лов ський сво го ча су роз ко ду вав так: “Той, хто сту пає по на ших ду шах…” На їв но бу ло б ду ма ти, що, до ві ря ю чи Ступ ці, ми від ра зу поч не мови бу до ву ва ти своє жит тя, спів став ля ю чи йо го з Єван ге лі єм. Але мо раль на си ла твор чос ті ар тис та, не роз рив на з мо гут - ньою ду хов ною ха риз мою йо го осо бис тос - ті, на ди хає лю дей, дає їм опо ру, ві ру та на - дію. Звер нен ня до Майс тра, який на на - ших очах жив і пра цю вав із Бо гом у сер ці, ви на го род жу єть ся не тіль ки до тор ком до ви со ко го мис тец тва, а й мо раль ною орі єн - та ці єю в сві ті, який пе ре жи ває іс то рич ні ка так ліз ми. Бог дан Ступ ка дав но став со - віс тю су час ної ук ра їн ської куль ту ри, а йо - го твор чість роз ши ри ла те ри то рію на шої влас ної со віс ті. Пос тра дян ський і сві то вийду хов ний прос тір уже не мис ли мі без ве ле - тен ської фі гу ри Майс тра. Ми ще по вин ні пов ною мі рою ос мис - ли ти ней мо вір ну при тя галь ність Ступ чи - ної пос та ті, жи вот вор ну для сус пільс тва ди фуз ність об ра зів, ство ре них ним у те ат рій у кі но, йо го нез рів нян ну ду хов ну при сут - ність у ду шах ок ре мих лю дей і ці лої на ції… Над кни гою “Бог дан Ступ ка. Бі ог ра - фія”, яку він сам бла гос ло вив, я пра цю вав до ос тан ніх днів йо го жит тя (вий де в світ во се ни цьо го ро ку). Якось на по чат ку лип - ня ска зав Бог да ну Силь вес тро ви чу, що ба - га то лю дей, які не мо жуть зус трі ти ся з ним, вис лов лю ють йо му най щи рі ші по чут - тя й за пи тав, чи мо жу по дя ку ва ти їм усім пуб ліч но. Він доз во лив. От же, Бог дан Ступ ка в ос тан ні дні сво го жит тя щи ро дя - ку вав усім йо го при хиль ни кам, усім доб - рим лю дям!
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
