Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
Події, факти, коментарі · “Попри все — День Державного Прапора і День Незалежності України — наші найбільші свята”. · с. 2сторінка оригіналу ↗

Піднімаючи національний прапор

Слово Просвіти, №34 за 2012 рік

Закінчення. Початок на стор. 1 Чинна Конституція України, ухвалена 28 червня 1996 року, виз! начає Державний Прапор України як “стяг із двох рівновеликих гори! зонтальних смуг синього і жовтого кольорів” (ст. 20). Євро—2012 дове! ло, що молодь полюбила націо! нальні кольори і шанує Прапор. Столичні і регіональні церемонії Рік тому український світ здригнувся: на 15!му році дії Ос! новного Закону прийняв антикон! ституційну Ухвалу про використан! ня червоного прапора той, хто має бути гарантом Конституції, внісши черговий розкол у суспільство. Тоді з вуст спікерів команди В. Януко! вича звучали твердження про те, що інтереси людини вищі за інте! реси суспільства й держави. Навіть якщо це інше суспільство й інша держава. Регіонали потурають усьому, що суперечить державному суверенітету й руйнує здобутки де! мократії Незалежної України. Рівно рік тому президент Світо! вого конгресу українців Євген Чо! лій, виступаючи на V Всесвітньому форумі українців перед делегатами із 40 країн світу в переддень 20!ї річни! ці Дня незалежності України (див. “Слово Просвіти”, ч. 34, 2011 р.), назвав тривожні ознаки зміни дер! жавної політики щодо багатьох важ! ливих напрямків, зокрема такі: Перша. Укладення Харківської угоди, яка на чверть століття про! довжує перебування імперського російського війська в Криму та по! рушує Статтю 17 Конституції про захист суверенітету і територіаль! ної цілісності України. Друга. Відкрите переслідування політичних опонентів, зокрема Юлії Тимошенко (щойно минув рік із часу її ув’язнення, а Юрій Луценко перебуває за ґратами рік і майже дев’ять місяців). Третя. Брак вповні незалежного правосуддя (нині про це дедалі Уляна ВОЛІКОВСЬКА Читати телевізійні програми дуже цікаво й повчально, а надто, якщо хочеш заглянути бодай у святковий завтрашній день — двадцять перший День Незалеж! ності України. Що ж там, у цьому вікні в світ? Перший національ! ний і “Всесвітня служба “УТР” пам’ятали про державне свято, складаючи свої телеменю. Пер! ший національний висвітлювати! ме всі офіційні заходи та святкові концерти у режимі трансляції, а УТР — ще й демонструватиме низку цікавих документальних фільмів і краще з доробків облас! них ДТРК. “Головний канал країни” обда! рує громадян мюзиклом “За двома зайцями”, майже п’ятьма ефірни! ми годинами “Вечірнього кварта! лу” та “Пригодами Вєрки Сердюч! ки”, яку й процитуємо: “Гоп, гоп, гоп, а ми гуляєм!” На інших каналах, як свідчить програма, збереться компанія бла! городніша: “Королева бензоко! лонки”, “Д’Артаньян з трьома мушкетерами”, “Інтерни”, “Пре! красна няня” й “Дєтка”, “Діф! фчатка” та інші, давно обридлі персонажі. А де наш вітчизняний продукт, бодай на свято? З українських фільмів запропоновані “Той, хто пройшов крізь вогонь” (“1+1”, о 23.00), “Білий птах із чорною оз! накою” (“Інтер”, 00.25), “Вавилон ХХ”, “Пропала грамота”, “Залізна сотня” (НТН, 6.30, 8.15, 23.00). категоричніше говорять світова спільнота та Європейський суд, ПАРЄ, американські, французькі, чеські, польські, німецькі державні діячі). Четверта. Заперечення Голодо! мору як геноциду українського на! роду, що є наругою над мільйонами його невинних жертв і порушен! ням Закону “Про Голодомор 1932— 33 років в Україні”. П’ята. Тиск СБУ на україн! ських патріотів та організації, які вивчають факти про порушення прав і свобод людини за радян! ських часів і нині. Шоста. Прояви цензури й тис! ку на ЗМІ, про що заявляли різні медійні засоби (і тепер заявляють). Сьома. Порушення демокра! тичних стандартів під час виборів до місцевих рад (а нині — зміни ви! борчого закону та відмова зареєс! трувати кандидатів від опозиції — Ю. Тимошенко та Ю. Луценка). За рік, що минув від ювілейно! го двадцятиріччя, до перераховано! го можна додати й “совєтизацію” української освіти, й підкреслене вивищення Московського патріар! хату та схиляння перед волею про! відника “русского міра”, москов! ського патріарха Кіріла Гундяєва, і підписання Закону “Про засади державної мовної політики”, який фактично підніс російську мову до рівня першої державної, увімкнув ланцюгову реакцію рішень про ре! гіональну російську мову на Півдні й Сході України, розколов державу на українськомовних і російсько! мовних громадян, збезчестив укра! їнську громаду світу й витискатиме з ужитку рідну мову українського народу, один із головних атрибутів незалежної держави… Згадайте все це й не забудьте подумати про всі ті соціальні, еко! номічні, правові, екологічні проб! леми, в яких потопає народ, для якого будують “країну”, орієнтую! чись не на наші інтереси, а на інте! реси проімперські та олігархічні, — саме тої миті, коли будете дивити! ся церемонію підняття Державного Прапора України за участю прези! дента України В. Януковича в Киє! ві та урочистості з нагоди Дня Пра! пора в Харкові, Донецьку, Одесі, Запоріжжі, Криму, де вірнопіддано сяятимуть казенною розчуленістю Добкін, Кернес, Лук’янченко, Костусєв, Могильов та інші регіо! нали, хто зневажив багатовікову іс! торію українського державотво! рення, засягнувши на душу нації, до якої Ви належите. Не пам’ятай! те їхніх облич, але запам’ятайте прізвища і згадайте їх цього року ще тільки раз, 28 жовтня, коли чи! татимете бюлетні (Ківалов і Колес! ніченко ще дозволяють надрукува! ти їх українською мовою!) і… вик! ресліть ці імена так, як ви викрес! люєте зі свого життя все чорне й зловороже — назавжди! Ще не ві! домо, якою карою “благословить” Св. Володимир тих, хто молити! меться на Володимирській гірці, похваляючись, що “руїну подола! но” наче злодії на пожарищі хати, яку вони так нерозумно підпалили. Навіть не усвідомлюють новоявле! ні бонзи, що перед всеньким сві! том заголили неосвіченість, неро! зумність і нахабство минущого свого режиму. Попри все — День Державного Прапора і День Незалежності Ук! раїни — наші найбільші свята. Не нам ці дні мають щось принести, ами їм даруємо свою стійкість і по! слідовність. Гідність національно! го прапора — це наша власна гід! ність: козацьке військо, вирушаю! чи на бій, підносило свої прапори. Стяг охороняв воїна не згірш бо! жества, бо він — святиня. Націо! нальні барви — синя й жовта ма! ють природний вигляд у нашому одязі, в наших оселях. І якщо Ви встановите синьо!жовтий стяг над власним домом, на балконі, над ворітьми, відчуєте, як Ваше серце сповниться відчуттями перемож! ця, який знає свою мету, свій шлях, свою землю і навіть небо, які, дя! кувати Богові, віддані Україні. Любов ГОЛОТА

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин