Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
Актуальне інтерв’ю · “Боротися за Україну, повносущну, перспективну, українську, а не вдовольнятися її фікцією”. · с. 3сторінка оригіналу ↗

Текст пошкоджено під час розпізнавання — читайте сторінку оригіналу

Пав ло МОВ ЧАН: «Вип ро бу ван ня спо ну ка ють до чи ну»

Слово Просвіти, №34 за 2012 рік

— Пав ле Ми хай ло ви чу, чи ма ло по їз див - ши по сві тах, Ви ма ли змо гу діз на ти ся, яке в тих чи ін ших кра ї нах став лен ня до свя та — Дня Не за леж нос ті. А як у нас в Ук ра ї ні: нас кіль ки в ці свят ко ві дні в сус пільс тві від - чу ва єть ся, що це го лов не свя то дер жа ви? — Ко ли ми го во ри мо про та ке свя то, як День Не за леж нос ті, то пам’ятай мо: якісь же по лі тич ні си ли фор му ва ли цю іде о ло - гію, до ма га ли ся цьо го, ре а лі зо ву ва ли. Про - по ную зро би ти не ве ли кий екс курс в іс то - рію. Чи мог ло бу ти це свя то без учас ті ук ра - їн ської ін те лі ген ції, без при сут нос ті ди си - дент сько го ру ху в Ук ра ї ні, без по туж но гору ху ін те лек ту а ліс тів, які й на зи ва ли се беру хів ця ми? І по сьо год ніш ній день на зи ва - ють та ких лю дей на ці о наль но за не по ко є - ни ми. Яс на річ, та ко го свя та не мог ло бу ти без них. Чи мог ло бу ти це свя то без іде о ло - гії, яку зак лав сво го ча су Та рас Гри го ро вич? І всі виз воль ні зма ган ня до ньо го при чет ні, хоч ми ще ма ло про це го во ри мо. Ми, ті, хто при чет ний до цьо го, ус ві дом лю ва ли, що ок ре міш нім ук ра їн цем ду же важ ко бу - ти. Чи лег ко сьо год ні бу ти ук ра їн цем? Такса мо не лег ко. Бо ма є мо че рез два де сят ки ро ків та ку дер жа ву, яка сьо год ні вик ли кає сум ні ви що до су ті її не за леж нос ті. — Але ж ма є мо всі ат ри бу ти дер жав - нос ті. Ви хо дить, ли ше фор маль но? — А чо му так ста ло ся? Бо й по сьо год ні роз кон со лі до ва на знач на час ти на сус - пільс тва, яку на зи ва ють на ці о наль но сві - до мою, яка ро зу міє як важ ли во бу ти со бою у своїй державі. Не об хід но бу ти са мим со - бою. Весь час ук ра їн ців пе рет во рю ва ли на па хол ків, дос то со ву ю чи їх до Пет ров ських ча сів, до Ка те ри нин ських, чи Ми ко ла їв - ських. На по чат ку ХХ ст. один брат був вод но му вій ську, а дру гий на бо ці не за леж - ни ків, як про це на пи сав Янов ський у сво - є му прек рас но му тво рі “Чо ти ри шаб лі”. Це бу ли чо ти ри фрон ти і всі — про ти Ук - ра ї ни. Хтось за пев няв, що він за на ці о - наль ну не за леж ність Ук ра ї ни, хтось — за со ці аль ну не за леж ність, а ще один брат був про ти всіх. Нас прав ді ми зна є мо, що це бу ла доб ре спла но ва на сти хія, сти хія бо - роть би про ти са мої Ук ра ї ни. — А що ж сьо год ні? — Те ж са ме. Нас роз пи са ли в та ко му па сьян сі. Є кон со лі ду ю ча іде о ло гія, але не ма ні кон со лі ду ю чих лі де рів, ні пла ну дій. Усе те, що на зи ва єть ся вла дою чи опо - зи ці єю, є, на пре ве ли кий жаль, про дов - жен ням фак то ра пе ре ва жан ня влас них ін - те ре сів над за галь ни ми. За галь ні ін те ре си ще не ста ли пре ва лю ю чи ми. Бу ла “ко ман - да Юлі”, бу ла “ко ман да Ві ті”, але не бу ло скон со лі до ва ної єди ної на ці о наль но-по лі - тич ної си ли. При га дую, як ме не 2009 ро ку з шта бу БЮ Ту хо ті ли нап ра ви ти на Тер но - піль щи ну вес ти роз’яс ню валь ну ро бо ту, який нік чем ний Ющен ко… Чо му фак тор не за леж нос ті не став зна - чу щим, який справ ді увін чує весь іс то рич - ний цикл бо роть би за цю не за леж ність? Та-то му, що ми її не ма є мо. Во на десь роз ли та всю ди і її не ма. То му так лег ко ла ма ти все: Кон сти ту цію, іс то рію, куль ту ру, сис те му ос ві ти, ух ва лю ва ти ан ти кон сти ту цій ний за кон про мо ви, про ін фор ма цію. Скіль ки тих, хто го то вий пок лас ти своє жит тя за цю не за леж ність, як це ро би ли на ші по пе - ред ни ки за над зви чай но тяж ких умов? Я про це й се бе пи таю. — Де ми ро би ли сер йоз ні по мил ки? — То ді, ко ли мож на бу ло роз ві я ти роз - губ ле ну ко му ніс тич ну ма ру, а це, в ос нов - но му бу ли прис то су ван ці, чи зай шлі, чи ту теш ні. Тре ба бу ло зро би ти все, щоб із то - го па ко ла ні ко ли в жит ті жо ден па гі нець не про ріс. Ні си мо нен ків ський, ані кі ва лів - ський. Єди ний лі дер, який справ ді міг ста тилі де ром, а це ус ві дом лен ня при хо дить із пе ре бі гом ча су, — був Чор но віл. Ка жу не-то му, що іде а лі зую йо го, а то му, що Чор но - віл не був пов’яза ний із жод ним по лі тич - ним уг ру по ван ням, хі ба що від да вав пе ре - ва гу ди си ден там, з яки ми прой шов шко лу вип ро бо ву ван ня. Во ро ги Ук ра ї ни йо го бо - я ли ся, то му во ни йо го і вби ли. Гли бо ко пе - ре ко на ний, що за пре зи ден та Чор но во ла Ук ра ї на бу ла б ін шою, не пог ра бо ва ною, не розз бро є ною, не зде мо ра лі зо ва ною… — Що ро би ти нам за та ких умов? — Яс на річ, що вся бо роть ба за не за - леж ність по чи на єть ся за но во. Бо як що не по чи на ти її сьо год ні, то фор маль ні прик - ме ти дер жав нос ті мо жуть бу ти швид ко зні - ве льо ва ні. Ад же під пи сан ня Яну ко ви чем за ко ну Ко лес ні чен ка— Кі ва ло ва є ан ти - кон сти ту цій ним, за по чат ко вує змі ни в Ук - ра ї ні дер жав ниць ко го ла ду. Ви я ви ло ся, що без на яв нос ті не об хід ної за Кон сти ту ці єю біль шос ті в 300 го ло сів мож на змі ню ва ти Ос нов ний За кон. Ме ха нізм за пу ще но. Хто йо го зу пи нить? Ми ще не ус ві дом лю є мо, що це по чат ки де мон та жу Ук ра ї ни як не за - леж ної дер жа ви. Не ви пад ко во з’явив ся на на шо му по лі тич но му по лі мос ков ський гра вець Мед вед чук, який зак ли кає сус - пільс тво до про ве ден ня ре фе рен ду мів, щоб кон тро льо ва ною про мос ков ською вла дою че рез про це ду ру ре фе рен ду мів злік ві ду ва ти не за леж ність Ук ра ї ни та ін - тег ру ва ти її в онов ле ний со юз… У цій схе - мі від во дить ся на леж не міс це “ук ра їн - ським олі гар хам”, які вже сьо год ні спро - ду ють бан ки, про мис ло ві об’єк ти під став - ним осо бам від Ро сії. То му не об хід но ви ко рис та ти не ми ну че со ці аль не нап ру жен ня, ко ли со ці аль ні фак то ри не спри я ти муть вла ді, ан ти дер - жав ній, ан ти кон сти ту цій ній, під крес лю, бо так, як во ни роз пра ви ли ся з кон сти ту - цій ною стат тею 10, во ни мо жуть роз пра ви - ти ся з будь-я кою ін шою стат тею Ос нов но - го За ко ну. Як це сьо год ні во ни роз ва лю - ють сис те му ос ві ти, ко ли вже ви го то ви ли ве ли чез ну кіль кість під руч ни ків ро сій - ською мо вою. У нас та кої кіль кос ті ро сій - ських шкіл не має! Кош ти зна хо дять, схе ми ре а лі зу ють, а під них уже ух ва лю ють рі - шен ня про ре гі о наль ні мо ви. — І стіль ки під руч ни ків за день не вид ру - ку єш, ви хо дить, го ту ва ли заз да ле гідь? — Під 1 ве рес ня. Для ме не 24 сер пня і 1 ве рес ня сто ять ду же близь ко. Не за леж - ність для ме не — це пе ре дов сім стан ук ра - їн ської шкіль ної ос ві ти. Во на бу ла по зи - тив ною, обі ця ю чою, сьо год ні во на деп ре - сив на, ан ти ук ра їн ська. І при сут ність “ону - ка Троць ко го”, в пен сне і з бо рід кою, в “ук ра їн ській вла ді” є глу мом над на шою не за леж ніс тю. Пев ні ук ра ї но фоб ські ком - плек си, зак ла де ні в та ких “ін тер на ці - о на ліс тів” із ча сів ро сій ської ім пе рії, ко ли вит во ри ли ся зо ни роз се лен ня єв ре їв в Ук ра ї ні. Ці ук ра ї но фоб ські ком плек си при щеп лю ва лись в умо вах зне на вис ті до тих, хто був та ким са - мим без прав ним, але на сво їй зем лі. Те пер нам ка жуть: “Вас тут не бу ло. Вас при ду ма ли авс трій ці”. І тим са - мим про во ку ють нас на сус піль нона ці о - наль ну пі доз рі лість, на ксе но фо бію… про - во ку ють на ре гі о наль ний се па ра тизм. Але ук ра їн ці вже нав че ні іс то рі єю, во - ни муд рі, і мах нов щи ни не до пус тять. Є ба га то свід чень то го, що сьо год ніш ні мож - нов лад ці хо чуть зас то су ва ти ста рі біль шо - виць кі схе ми, нак лас ти їх на су час ний по - лі тич ний про цес. Ад же ві до мо, що в гло ба - лі за цій но му сві ті на ці о наль не ні ве лю ван - ня є за галь ним яви щем. Са ма лю ди на ви - би рає, який одяг їй но си ти, якою кух нею ко рис ту ва ти ся, яку му зи ку слу ха ти. Але щоб її на ці о наль но при ни жу ва ли, пе ре - крес лю ва ли, від би ра ли в неї куль ту ру, зви - чаї, її ми нув ши ну і бу дуч чи ну, як це ро - бить ся в не за леж ній Ук ра ї ні — це вже за - над то. Хо ча є па ра док саль ний по зи тив у цьо - му про це сі. Чим біль ший тиск, тим біль ше на ці о наль ної скон со лі до ва нос ті. От же, ми пе ред дру гим ви рі шаль ним ета пом бо роть - би за Ук ра ї ну. Але для цьо го тре ба пра цю - ва ти, ду же й ду же сер йоз но. На пре ве ли - кий жаль, на ші лі де ри не до рос ли до та ко - го ус ві дом лен ня. Є ма лень кий влас ний пат рі о тизм, чи це пол тав ський, чи сум - ський, жи то мир ський, він ниць кий, але він об лас ни чий. Все це тре ба пе ре во ди ти в пло щи ну бо роть би за іс ну ван ня на ції у тре тьо му ти ся чо літ ті як фак то ра не за леж - ної дер жа ви. — Як спо ну ка ти до цьо го? — Жод них вип ро бу вань не бу ває прос - то так. Пе ре мог ли Ко лес ні чен ко з Кі ва ло - вим і Яну ко ви чем? Це на ші вип ро бо ву ван - ня. Ми бу ли та кі роз по ро ше ні й са мов пев - не ні й діс та ли гір кий урок. Це ве ли кі уро - ки. Ми ще не зна є мо, чим за кін чить ся по - хід на ви бо ри Вік то ра Анд рі йо ви ча. Ско рі - ше за все, він бу де ще раз при ни же ний. Фото Олександра Литвиненка Але це є вип ро бо ву ван ня на ці о наль них сил, і ми так са мо ма є мо прой ти цей пе рі - од вип ро бо ву ван ня, щоб збаг ну ти: не має вик люч но хо ро ших лі де рів, є прог ра ма, є не об хід ність чи ну, дії. А для цьо го тре ба лю би ти не ок ре міш ньо го чо ло ві ка, який нам близь кий то му, що нас хва лить, по ви - нен бу ти та кий прин цип: я бу ду з на йо со - руж ні шим, але з тим, який ка же прав ду, і я цю прав ду прий маю. Як що бу де це ус ві - дом лен ня, нам не пот ріб ні ті, хто на зи ва - ють се бе об ра ни ми осо ба ми. Най ви ща хви ля —на ці о наль на, а в ній є один лі дер на всі по том ні ча си — Та рас Гри го ро вич Шев чен ко. — Бу де на реш ті та ке проз рін ня? Ви оп - ти міс тич но ди ви те ся на це? — Не од мін но бу де! Гос подь Бог дає вип ро бу ван ня і кон со лі дує. Як би не бу ло вип ро бу вань у ран ніх хрис ти ян, чи від бу - ла ся б ця всес віт ня ре лі гія, чи змі нив ся б світ? Ні ко ли. Бу ло б язич ниц тво. Але прий шов Справ жній, з аб со лют но нес по - ді ва ною па ра диг мою. Не ремс тву ва ти, а пра цю ва ти. Прос то все тре ба бу ло ро би ти вчас но. — А ми пос тій но га я ли час? — Чо му той же мов ний ас пект не був ре а лі зо ва ний вчас но? Чо му 2008 ро ку, по - вер та ю ся до сво єї за ко но дав чої іні ці а ти ви, не був ух ва ле ний мов ний за кон? На то - мість про по ну ва ли “мо ра то рій на мов ні пи тан ня”. Але як що ми не ви рі шу є мо свої проб ле ми, то за нас ви рі шать лу ка ві во ро - ги. — От же, по мил ки бу ли? — Не прос то по мил ки, ка тас тро фи. При га дай мо Хар ків ський цер ков ний Со - бор. Як би він не від був ся, у нас би бу ла своя єди на по міс на цер ква. Не вис та чи ло во лі Крав чу ка, за бо яв ся. Цей хо тів бу ти пре зи ден том, та хо ті ла бу ти пре зи ден том. То му й одер жа ли того, хто прий шов і ска - зав: “Це не ва ша Ук ра ї на, не ва ша мо ва. Це на ша кра ї на, з усі ма її ре сур са ми, з на шою мо вою, ад же ми при вла ді, ми пе ре мог ли”. Во ни вже ка жуть: “Рус ская об щи на, ук ра - ин ская об щи на, рус ская об щи на по бе ди - ла”. У їх ніх сьо год ніш ніх роз мо вах, ана лі - ти ці не ма міс ця ук ра їн ській на ції, зник ла та ка ка те го рія. Як сьо год ні у ви мо гах Дер ж - те ле ра діо до мов ни ків зник ла мо ва тран - сля цій, її вик рес ли ли. — Бо ро ли ся за кво ти, а те пер, ви хо дить, го во ри ро сій ською, скіль ки хо чеш? — Цей но вий мов ний за кон уні вер - саль но роз’їдає всі сфе ри на шо го на ці о - наль но го бут тя. Ро сій ські ана лі тич ні цен - три поп ра цю ва ли над ним ду же сер йоз но. Тіль ки мов на й дер жав на стій кість сус - пільс тва мо же здо ла ти це вип ро бу ван ня. — То що ро би ти нам, аби пов но цін но від - чу ти, що свя то Не за леж нос ті — на ше го - лов не свя то? — Бо ро ти ся за Ук ра ї ну, пов но сущ ну, пер спек тив ну, ук ра їн ську, а не вдо воль ня - ти ся її фік ці єю. Спіл ку вав ся Петро АНТОНЕНКО Як фор му єть ся сус пільс твом го лов не дер жав не свя то? Чи лег ко сьо год ні бу ти ук ра їн цем? Чим обер нув ся мо ра то рій на мов ні проблеми? — ци ми неп рос ти ми пи тан ня ми пе рей ма єть - ся в на шій роз мо ві го ло ва Все ук ра їн сько го то ва рис тва “Прос - ві та” ім. Т. Шев чен ка, на род ний де пу тат Пав ло МОВ ЧАН.

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин