Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
Пряма мова · “Перемога кується на індивідуальному рівні, коли до свідомості людини доходить суттєве, і тоді знизу починає ламатися рабсько-насильницький ланцюг”. · с. 5сторінка оригіналу ↗

Текст пошкоджено під час розпізнавання — читайте сторінку оригіналу

Лесь ТА НЮК: «Ла ма єть ся раб ськона силь ниць кий лан цюг»

Слово Просвіти, №34 за 2012 рік

Кра ї на на пе ре дод ні про тес тної осе ні, в очі ку ван ні ви бо рів, от же, зі спо ді ван - ня ми на пе ре мі ни. Що з на ми ста неть ся? Ось прог ноз ні мір ку ван ня на род но го ар тис та, про фе со ра Ле ся Сте па но ви ча ТА НЮ КА — режисера, по е та, кри ти ка, пе рек ла да ча, мис тец твоз нав ця, го ло ви На ці о наль ної спіл ки те ат раль них ді я чів, на род но го де пу та та ВР I—V скли кань. Шіс тде сят ни к, ди си ден тпра во за хис ни к Лесь Танюк — ав тор чис лен них кни - жок, зок ре ма дво том ни ка “Виб ра но го” й мо ну мен таль ної епо пеї “Що ден ни ки без ку пюр” (ви да но 23 то ми, зап ла но ва но 60!), у якій ві доб ра же но іс то рич но- - куль ту ро ло гіч ний лі то пис Ук ра ї ни. — Ле сю Сте па но ви чу, Ви ма є - те ко ло саль ний по лі тич ний дос від. Що на нас че кає? — Си ту а ція мог ла ви ли ти ся в Ко лі їв щи ну чи пов стан ня у зв’яз - ку із Зе мель ним ко дек сом. Вла да це зро зу мі ла, Зе мель ний ко декс не ух ва ли ли, тоб то цей про цес пе ре нес ли на май бут нє. За галь - но го зу бо жін ня на се лі і про да жу зем лі не ста ло ся. Але ін ші сум ні ре чі від бу ва ють ся. Кож на вла да на ма га єть ся час від ча су ви пус ти ти зай ву па ру з ка за на, праг не до вес ти, що во на не ка ліф на го ди ну, а хо че ут ри - ма ти ся на дов го, що во на бі гун не на сто мет рів ку, а на ма ра фон ську дис тан цію. Од нак ни ніш ня вла да — це бі гун са ме на сто мет рів ку. До чо го це приз во дить? Ко - лись Ві ра За су лич стрі ля ла в ге - не ра ла Тре по ва (при га ду є те, це той, який на ка зу вав: “Пат ро нов не жа леть!”) Чо му? Він об ра зив честь і гід ність сту дент ства. Ге не - рал на ка зав від шма га ти різ ка ми сту ден та: йо му ого ли ли зад і га - неб но по ка ра ли. Ця гань ба при - зве ла до то го, що Ві ра За су лич стрі ляє в Тре по ва, ад во кат Ко ні її вип рав до вує, а сту ден ти ви но сять “те ро рис тку Ві ру За су лич” із су - до вої за ли на ру ках. Ни ні си ту а цію за гос тре но до та ко го ж ви бу хо во го рів ня. Од ні фе о даль но па ну ють, де монс тру ю - чи свою кла со ву зне ва гу до всіх ін - ших, а зне ва же ні по тай стис ка ють ку ла ки й ма рять пом стою. Стис - кан ня пру жи ни по си лю єть ся. Зрос та ють проб ле ми і на са мій вер хів ці “но во го кла су” — пе ре - роз по діл влас нос ті ні ко ли не бу ває без кров ним. Наб ли же ні до вла ди цуп ко три ма ють ся за свої міс ця, від да ле ні від неї ла ду ють пла ни все ті єї ж пом сти й від нов лен ня при ві - ле їв. По ля ри зу ють це про тис то ян - ня (по ки що по та є не) кла нів, влад - них гі лок і гро шо вих міш ків ви бо - ри, для кож ної зі сто рін це сим вол са тис фак ції — або зни щен ня. Вчо - раш ні со рат ни ки ду рять один од - но го: не об ра жай ся, що те бе цьо гора зу не ма в спис ку — пі деш по ма - жо ри тар ці, ми то бі най кра щий ок - руг пі діб ра ли. А той ок руг уже зай - ня тий ін шим, з яким влад ни ки ра - ні ше на свій лад до мо ви ли ся, й від - ки ну ті на уз біч чя це ро зу мі ють. — Уда рів ниж че по я са не про - ща ють, “за ба зар на до от ве - чать”… — Так. Бо яка мо раль на фак - ту ра цьо го “но во го кла су”? На за - гал ниж ча за плін тус, ніх то ні ко - му не ві рить, лю ди на лю ди ні — вовк. От же, ті, ко го во ни зда ють, вва жа ють за нор маль не ви най ня - ти кі ле ра й “за мо ви ти” вчо раш - ньо го пар тне ра по біз не су чи вла - ді — ад же йдеть ся для них про са - мо о бо ро ну, про ви жи ван ня. У вся ко му ра зі як що і не дій де до та кої кри ва ви ці у ви рі шен ні кон - флік тів, будь-я кий со ці о лог вам під твер дить, що ук ра їн ське сус - пільс тво вже увій шло в цю не без - печ ну зо ну. — Доз рі ло до са мо су дів… — Ав жеж. Що та ке те ро ризм у прин ци пі? Це за мах на де мок ра - тич ний, пра во вий спо сіб ви рі - шен ня су пе реч нос тей. А як що де - мок ра тич но го, пра во во го спо со бу не іс нує? Як що ву лич но го бан ди - та за мі нив бан дит уря до вий, за яким си ло ві струк ту ри, про даж ні суд ді, пси хуш ки й ка ту ван ня? Як - що те бе хо чуть пос та ви ти на ко лі - на, як що ти ба чиш на віч, що мі лі - ці о нер, яко го ти ут ри му єш на свої по дат ки і який має те бе за хи ща ти, є най біль шим фа шис том і уби ває тво го дру га чи ґвал тує йо го гу мо - вою па ли цею? Як що ти ба чиш, що лю ди ну за рі за ють у лі кар ні, і ха бар ни ко вілі ка ре ві за це ні чо го не бу де, як що фар ма ко ло гія має 2500 % при бут ку, а лю ди на вми рає від по га них лі ків — хі ба нор маль - на лю ди на не доз ріє до са мо су ду як єди ної фор ми са мо за хис ту? У сус пільс тві на ко пи чу єть ся не ке ро ва ний со ці аль ний за ряд свя то го гні ву. До дай те сю ди до мі - шок “од нок ла со вої во рож не чі” (П. Ти чи на), по пов ніть йо го екс - тре міз мом не у рів но ва же них чи пси хіч но хво рих, за ва ріть все це у ка за ні між ре лі гій них, між на ці о - наль них і на віть де я ких між дер - жав них проб лем — і ви бух не ми - ну чий, дос тат ньо для цьо го й ви - пад ко во го сір ни ка чи рап то вої блис кав ки. При цьо му ар гу мент про на - яв ність чи від сут ність лі де ра сьо - год ні вже не чин ний. І спра ва на - віть не в ін тер нет ній особ ли вос ті на шої до би, не в не об ме же нос ті ни ніш ніх ін фор ма цій них по то - ків. Гон ти й За ліз ня ки не бу ли при чин ни ка ми пов стань — їх ви - ки ну ла на го ру на род на хви ля. Лі - де ра го тує й пле кає енер гія на - род них надр, вки да ю чи йо го в іс - то рію то ді, ко ли це стає іс то рії не об хід ним. Прак ти ка по ка зує, що все час то за ле жить від яки хось ви - пад ко вос тей. Сьо год ні який-не - будь Ко лес ні чен ко іні ці ює про - во ка цій ний за кон про мо ву, а вчо ра він же за жив сла ви дра ко - нів ським за ко ном про ти го мо - сек су а ліс тів. Піс ля зав тра йо го зас тре ли ли. Спро буй роз бе рись, зро би ли це го мо сек су а ліс ти чи об ра же ні за мо ву. Але ку рок спу - ще но — і піш ла, як ка жуть со ці о - ло ги, “воз гон ка кон флік ту”. Цю по же жу по тім ду же важ ко за га си ти, бо до неї до ки да ють хми зу і лю ди, які бо рють ся від так не за ідею. Гро ма дя ни, які ма ють у го ло ві й сер ці ве ли ку ідею, все- - та ки опе ру ють ек ві ва лен тни ми, так би мо ви ти, вчин ка ми для до - сяг нен ня ме ти. Що біль ша ідея, то адек ват ні ший вчи нок. А я за - раз ка жу про вчин ки й мо ти ви не а дек ват ні, про дії, пов’яза ні зне мож ли віс тю са мо ре а лі за ції лю - ди ни в кон крет ній си ту а ції. Ска жі мо, чо ло ві ка смер тель но об ра зив мі лі ці о нер, який пос тій но те ро ри зу вав се ло і йо го ближ ніх — і скрив дже ний по ба чив у крив д - ни ко ві об раз всьо го ук ра їн сько го крив дниц тва, вті лен ня за галь но го зла. При цьо му лю ди на упев ни - лась, що крив дник пе ре бу ває під за хис том За ко ну, і що ті “за кон ни - ки” — крив дни ки ще біль шо го мас шта бу, ніж той не гід ник. Апе - лю ва ти їй ні до ко го. Лю ди на йде до до му, бе ре руш ни цю і стрі ляє укрив дни ка в по го нах. Те рор? Але все се ло пов стає на за хист об ра же - но го, лю ди на, яка вби ла лю ди ну, стає на ці о наль ним ге ро єм. Себ то це не тіль ки акт ро бін гудс тва, а це проб ле ма са мо за хис ту, ко ли втра - ча ють ся мож ли вос ті за хис ту дер - жав но го, гро ма дян сько го, ко ли лю ди на по чи нає ро зу мі ти: су ди — про даж ні, про ку ро ри — най біль ші зло чин ці, а Кон сти ту цій ний Суд бі гає, за дер ши шта ни, за боч кою гро шей і змі нює свої рі шен ня, як ру ка вич ки. Я ду же бо ю ся, що зап ла но ва ні ви бо ри від бу дуть ся над то не а дек - ват но, не чес но. Уже не со ром - лять ся го во ри ти, хто скіль ки кош тує, що ко жен де пу тат має вик лас ти два міль йо ни на під куп-то що. Ста ло нор мою сус піль ної мо ра лі (хо ча всі ро зу мі ють: так не має бу ти), що де пу тат має крас ти, що Пре зи дент мо же ску пи ти по - ло ви ну дер жа ви для сво єї ро ди ни, що прем’єр-мі ністр хо че про - пхну ти сво го си на у пар ла мент, хо ча він дав но жи ве не в Ук ра ї ні, ав Авс трії… І вза га лі ця фе о даль на проб ле ма си нів, ці без кар ні ма - жо ри, це мар ну ван ня гро шей на їх ні при бам ба си, цей “бєс прє дєл” (як во ни са мі ка жуть)… — Який ви хід із цьо го бєс прє дє лу? — Ви хо дів два. Або бу ти вів - ця ми і мов чки тер пі ти да лі, мов - ляв, з’явить ся якась Гос под ня си - ла, ба бах не грім, гро за… Або все-та ки бра ти ся, умов но ка жу - чи, за ви ла, до ки не до ля не за да - ви ла. Си ту а ція справ ді над зви чай - но нап ру же на. Ук ра їн ський бан - ди тизм на ко пи чив в Ук ра ї ні ве - ли ку кіль кість зброї, ви ко рис то - ву ва ної не за приз на чен ням. Ма - ро де ри гра бу ють вій сько вої скла - ди. Дос тат ньо всі ля ких струк тур са мо о бо ро ни. На реш ті, іс нує й ге не тич ний дос від ук ра їн сько го на ці о наль но го са мо за хис ту, роз - ма ї тий, включ но зі зброй ним. Іс то рич но на ша не за леж ність від бу ла ся май же мир ним пе ре ті - кан ням із од но го ста ну в ін ший. Лю ди, які за ли ши ли ся при вла ді і бі ля вла ди, не бу ли ні чим об ме - же ні, не бу ли гноб ле ні, люс тра ції не ста ло ся. Во ни пер ші ста ли най біль ши ми ка пі та ліс та ми, тоб - то ко му ніс ти й ком со моль ці (па - ра лель но з кри мі наль ним еле - мен том) ста ли мі льяр де ра ми, си - мо нен ки на бу ду ва ли со бі віл ли. — Але лю ди занадто до вір ли ві і їм так не по до ба єть ся сьо год ніш нє жит тя, що во ни мо жуть від да ти ко му ніс там го ло си. — Бо дуже со лод ко ті спі ва - ють. Га даю, сімві сім від сот ків ко му ніс ти мо жуть наз би ра ти. Ма ти ме мо ще один стра хіт ний об ман, ко ли жін ки, які хо дять із пор тре та ми Бе рії, Ста лі на на гру - дях, по ба чать, що їх ще раз об ду - ри ли. Во но б тре ба бу ло вже збаг - ну ти, що ко му ніс ти — ви ми ра ю - ча плоть; але пос тра дян ський люд ла ден на свою по ги бель жи ти ілю зі я ми, і це для Ук ра ї ни ва го ме галь мо. Чо му ілю зі я ми? Бо крім ілю зій у них ні чо го не ма… Ду маю, осінь мо же бу ти ду же дра ма тич ною для Ук ра ї ни. І в між - на род но му ас пек ті, зок ре ма у зв’яз ку з су да ми над Ти мо шен ко і Лу цен ком, і в еко но міч но му, ко ли пос тій но лу на ють поб ре хень ки про те, що ма є мо під ви щен ня рів - ня пен сій й про жит ко во го мі ні му - му. На 8-10 гри вень у п’ять при йо - мів. Ну це ж па ра докс, фік ція: ці ни зрос та ють на п’ят де сят гри вень, а пен сія — на п’ять. А весь по літ бо - монд кри чить: “Як ми ощас ли ви - ли бід ну ук ра їн ську лю ди ну!”. Що най біль ше збу рю ва ти мелю дей? Не іде о ло гіч ні гас ла, на - віть не пи тан ня не за леж ної Ук ра - ї ни, ук ра їн сько мов ної чи ро сій - сько мов ної. Все це бу дуть до дат - ко ві чин ни ки, ва го мі для сві до мо - го гро ма дя ни на. Най біль ша проб - ле ма по ля га ти ме в со ці аль но му ви жи ван ні ук ра їн ської лю ди ни. І тут уже пос тає проб ле ма ін - те лі ген ції, яка до сі си дить, так би мо ви ти, на двох стіль цях і не хо че ви лази ти, як дур ний із мас лом на сон це, бо мас ло по те че. Ін те лі - ген ція одер жить у цій бу чі ба га то ля па сів, бо лю ди бун ту не роз би - ра ти муть, хто є хто. Во ни в ма сі сво їй не від різ ня ти муть, при пус - ті мо, фі ло со фа Ми рос ла ва По по - ви ча від на род них де пу та тів кштал ту Єф ре мо ва чи Тур чи но ва. Так уже бу ло в на шій іс то рії, чи - тай мо кла си ку… — Але ж муж ніє мо ло да ге не - ра ція, яка на ро ди ла ся не за ра дян - ської вла ди. — Так, во на не має шор на очах і тар га нів у го ло ві, Ле ні на і Ста лі на не знає! Мо ло ді по ки що прос то ди ву ють ся, що їм не да - ють мож ли вос ті пи са ти, чи та ти іди ви ти ся те, що во ни хо чуть, що їх від го до ву ють жвач кою про мос - ков ської пре си і ро сій ських те ле - філь мів. Що їх пос тій но за пи ха - ють на зад ній план. Але це вже не оди на ки, це — ге не ра ція! І во на має під трим кутих же не до би тих шіс тде сят ни - ків, як ми ма ли ко лись під трим ку Ан то нен ка- Да ви до ви ча, Ба жа на, Риль сько го, Ти чи ни, Кру шель - ниць ко го, Іва на Коз лов сько го, Оле ся Гон ча ра. Ге не ра ції зім - кнуть ся. І то ді ви ник не ко ло саль - ний за ряд, як ко лись за ней мо -

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин