Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
Презентації і прем’єри · “Кожен повинен повсякчас перейматись питанням: чи ми зерно української нації, чи пустоцвіт?” · с. 11сторінка оригіналу ↗

«Найкорисніша книга після «Кобзаря» — Так переконано говорив Євген Чикаленко, і презентація під такою ж назвою відбулася 21 серпня 2013 року у Києві в Національному музеї Тараса Шевченка.

Слово Просвіти, №34 за 2013 рік

Світлана БАДЕРА, фото Олександра БАДЕРИ На зібранні було презентоване позацензурне (репринтне) видання “Історії України-Русі” Миколи Аркаса (1853—1909), Адмірала Чорноморської та Азовської Флотилії, засновника “Просвіти” в Миколаєві, історика, фольклориста, письменника і композитора. Головний твір — опера “Катерина”, яку він написав на власному лібретто 1891 року, включивши до неї народні пісні. Це була перша українська опера за сюжетом Шевченківських творів. Однією зі сфер культурнопросвітницької діяльності М. Аркаса був музичний фольклор. Він записав близько 400 народних пісень, романси “Я не можу тобі розказать про любов”, “Не співай нам тепер, бандуристе” та ін. Перу М. Аркаса належить низка поетичних творів. Книгу М. М. Аркаса “Історія України*Русі” — цю першу історію нашої Батьківщини, що видана 1908 року в Петербурзі україн* ською мовою, повністю розпродали, і це видання годі було знайти. Та його добряче скоротили й цензурували царські упорядники. Наступного року помер автор — Микола Аркас — раптово, 26 березня 1909 р. у розквіті сил, сповнений творчих задумів, так і залишивши у рукописній спадщині ненадрукованою поему “Гетьман Пилип Орлик”. Уже після смерті митця з’явилося друге (без будь-яких скорочень) видання, завдяки фінансовій підтримці вдови автора Ольги Іванівни Аркас, і редакторів та упорядників — Василя Доманицького, Богдана Лепкого, В’ячеслава Липинського, Степана Шухевича та Миколи Левицького, в Кракові 1912 року. Більшу частину накладу 2-го видання книжки спалили в серпні 1914-го російські війська у Львові під час Першої світової війни, відтак воно стало бібліографічною рідкістю. Теперішнє видання тієї книжки — фотокопія другого, краківського видання 1912 року, яке сьогодні має вже архівну вартість, бо, напевно, лише кілька його примірників залишилося у світі. Ось тому й не зробили жодних змін ані в заголовній сторінці, ані в тексті книжки, окрім передмови до цього видання і коротенького життєпису, що його долучив упорядник Роман Коваль на прохання Степана Нагірного, котрий на сторіччя другого видання книжки став ініціатором перевидання унікальної літературної пам’ятки. Зміст, мова і стиль книжки той самий, що був у виданні 1912 року. Лише першу сторінку палітурки прикрашає гравюра Олексанра Земцова: “Боротьба Мстислава Володимировича із касозьким князем Редедею”, а на останній сторінці обкладинки зображені “Джерела українського народу” за версією Михайла Горлового у бронзі (2006 року). Випускали цю книгу в світ спільним коштом, а саме 12 тисяч пенсійних заощаджень від Степана Нагірного (що складає його річну пенсію), також чотири тисячі гривень виділили його брат Василь із дружиною Валентиною, десять тисяч гривень доклав нардеп Юрко Сиротюк, а решту додав головний редактор “Незборимої нації”, письменник Роман Коваль. Видавці, знаючи, яке величезне значення має історія для національного виховання молодого покоління, звертаються до читача із закликом: Любіть Україну всім серцем своїм І вічні ми будемо з нею! У книжці зібрано всю історію українського народу до початку ХХ століття, і написана вона легко, такою мовою, що хочеться наслідувати автора. Своїми враженнями поділилися упорядники й гості. Ірина Плехова з Миколаєва, яка змалечку гімназисткою виховувалась на духовній спадщині славетної людини, розповіла про свої роки навчання й зростання її національної свідомості: “Пишаюся тим, що Микола Аркас мій земляк. Великий уклін людям, які в дітях, що вчилися на початку дев’яностих років минулого століття, насамперед леліяли відчуття свободи й незалежності. Ми починали вчити історію по аркасівських книжках. З’явився український навчальний заклад, гімназія, з високопрофесійним викладацьким колективом, і якість освіти також на належному, високому рівні. Гімназію названо на честь М. Аркаса, де свого часу школярі, їхні батьки й учителі створили меморіальний музей видатного українського діяча. Володимир Білінський, український письменник, дослідник історії, автор бестселерів “Країна Моксель, або Московія” привітав присутніх і зауважив, що історія Росії (Московії) фальсифікувалася з метою вивищення власного народу й применшення ролі інших націй, зокрема й української. А тому необхідно вивчати історію рідного народу по першоджерелах. Юрко Сиротюк, нардеп від “Свободи”, зауважив, що є реаніматори історії — Микола Аркас, Роман Коваль, Володимир Білінський, твори яких мобілізують, гуртують та окрилюють націю в унікальний час, маючи вже 22 роки без панування чужинців над нашим народом. Нині ж ціле покоління народилося у вільній Україні, виросли діти, які не бачили Совєтської Імперії, вивчились у школах та університетах. Вони народжують нове вільне покоління, а наше завдання, як українців, відродити й зберегти націю. Кожен повинен повсякчас перейматись питанням: чи ми зерно української нації, чи пустоцвіт? Ми самі повинні відродити велич української держави, поважати себе, своїх батьків і прадідів. Завершуючи презентацію позацензурного (репринтного) непрепарованого видання “Історії України*Русі” Миколи Аркаса, заспівав про велич нашої землі заслужений артист України кобзар Тарас Силенко, він виконавав, граючи на старосвітській бандурі, пісню про велич нашої України- Руси. “Ой світло-світла єси, ти земле Древньоруськая”. жисер Віктор Бабак із Мінська, “Запитайте тих, хто воював”, режисер Сергій Іванов (м. Кишинів, Молдова) та ін. Диплом “За креативність” отримав фільм “Перші в державі”, створений школярами творчої групи “Балаганчик” під керівництвом режисера Надії Хохлової. Із великою цікавістю переглянули молоді режисери фільми старших колег, організаторів і членів журі фестивалю Дмитра Ломачука та Леоніда Мужука. 277 колективних і персональних творчих робіт з України, Білорусі, Великобританії, В’єтнаму, Киргизстану, Китаю, Молдови, Придністров’я, Росії, Словаччини, США розглянуло журі конкурсу “Українська мова — мова єднання” на чолі із головою Одеської регіональної організації НСЖУ Юрієм Работіним. Конкурс відбувся за підтримки голови Одеської облдержадміністрації Едуарда Матвійчука. “На фінальний тур прибули достеменні дослідники в царині мови, майстри слова. Оргкомітет має втіху з того, що до шляхетної справи долучається все більше юні, яка подає свої доробки в номінації “Першоцвіт”. Укотре дивує активність творців слова з Полтавщини. Красна дяка всім”, — сказав у вітальній промові Юрій Работін. Під час фестивалю учасники поділилися своїми здобутками, відвідали визначні місця Одеси, зокрема побували у дитячому таборі “Молода гвардія”, де письменники, журналісти, науковці, митці поспілкувалися зі школярами, подискутували на теми рідної мови та патріотизму. Одеські ЗМІ висвітлили роботу цих цікавих і потрібних фестивалів. Ірина Плехова зачитала улюблені рядки з книги, поряд Степан Нагірний

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин