Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
“Впродовж багатьох століть український народ · веде боротьбу за волю і незалежність”. Молода країна 6 · с. 6сторінка оригіналу ↗

Повстанський хрест під вірлянецькими соснами

Слово Просвіти, №34 за 2017 рік

Марійка КУДАСЮК, 14 років, село Кімната Пошукова робота просвітян Кременеччини увінчалась успіхом. Минулого року було визначено місце загибелі останнього районного провідника Армії УПА “Орла” за спогадами дитячих літ Бориса Грушицького (село Бережці ) та Анатолія Вознюка (хутір Вірля). Учасники дитячого просвітянського табору “Лісова школа на Вірлі” встановили на цьому місці минулого літа повстанський березовий хрест. А 29 липня відбулось велелюдне відкриття і посвячення пам’ятника нашому Герою — Дубового Хреста. Впродовж багатьох століть український народ веде боротьбу за волю і незалежність. Які тільки вороги не зазіхали на наші землі! І кожного разу натрапляли на мужній опір, на протест збоку захисників рідного краю. Тяжкими для українського народу виявилися 30—50-ті роки минулого століття. Одразу після переможної боротьби армії УПА з нацистами, воїни-повстанці зіткнулися із ще страшнішим ворогом, який об’єднав під своєю владою більшість наших земель. І тоді, коли Східна Україна терпіла від штучного голоду, Західна розпочала боротьбу за своє визволення. Оскільки Росія створила спеціальний орган, а саме НКВС, ватажки Української Повстанської Армії усвідомили, що воювати відкрито буде важко. Саме тому повстанці розмістилися в лісах, завдяки підтримці простого люду в усіх селах. Чимало їх, воїнів Армії без держави, полягло за ідеї визволення, цілком присвятивши себе нелегкій справі, яка опиралася на людське життя. Серед тих героїв був і наш земляк — Феодосій Петрович Трофимлюк (1912—1950 рр.). Ще виростаючи у рідному селі Кімната, хлопець не знав, що через кілька кілометрів, неподалік від Вірлі, на хуторі Воронуха, існуватиме один із осередків підпільної боротьби Кременеччини, а очолить його він. Степан ДУПЛЯК, поет, член НСПУ Насиченою була програма патріотичного фестивалю, в якому взяли участь представники Всеукраїнських громадських організацій “Молодий народний рух”, “Сокіл” та “Мегамарш”. Завдяки креативним підходам організаторів цієї мистецької акції, вона викликала великий інтерес у його учасників та гостей. Особливу увагу привернув книжковий ярмарок, на якому свою продукцію пропонували вітчизняні видавництва. Гості охоче купували книжки з автографом відомих українських літераторів Василя Шкляра та Антонії Цвід. Письменниця презентувала свій роман-трилогію “Возлюбленик муз і грацій: Кохані жінки Тараса Шевченка”, тритомник якого подарувала місцевому музею Тараса Шевченка. Програма фестивалю “Ше. Fest—2017” була розмаїтою: працювала просвітницька галявина, яку координували Тетяна та Павло Сапсай, ярмарок майстрів Феодосій Трофимлюк, він же “Орел”, підпорядкував повстанські загони провіднику ОУН “Ворону” і успішно воював проти московських загарбників. Однак недарма М. Грушевський казав, що ми не вміємо іти всі разом, бо 20.03.1950 року сюди, у неприступну місцину, в оточенні лісів “завітали” енкаведисти за доносом агента “Тополі”. Стався нерівний бій, але НКВС воював завжди підступно, як найжорстокіший звір, який на жертву нападав зненацька, хитро і підло. Тоді й вбили “Орла”, за яким так довго полювали. Як голодні шакали, накинулись вони на мертвого героя, закрутили його голову колючим дротом, прив’язали до коня і так волочили до самого села Кімната, втягнули на подвір’я мельника (Гнатюка), там у 50-х роках була сільська рада. Кинули серед двору, плювали на нього, били мертвого кирзовими кованими московськими чобітьми… Жах наводили на мешканців рідного “Орлові” села, але він вже нічого не чув, лиш душа його чайкою тужила тут і кликала до боротьби, до мужності, до єдності в цій боротьбі. …А два його малолітні хлопчики-сироти Сашко і Ростик ходили від хати до хати, бо люди бо-ужиткового мистецтва (Марічка Поливач), музична сцена (Віталій Калиниченко), театральна сцена (Єлизавета Тарасова, режисер Тетяна Шекера), ніч українського кіно (Олеся Лісовська), нічна акустика (Ігор Двигало), художня галявина (Олена Вишневська, Тетяна Слободян), дитяча галявина (Леся Колосенко). Цікавими для учасників фестивалю були також екскурсії до шевченкової хати в Моринцях і музейного комплексу в Шевченковому. На батьківщині нашого геніального поета і художника звучали в сучасній обробці пісні на його слова, які виконували естрадні гурти, що з’їхалися з усієї України. На місцевому стадіоялися їх приймати, щоб ніхто не доніс енкаведистам, адже зрадників на той час вистачало довкола. Батьків “Орла” вивезли до Сибіру. Коли вони після смерті тирана Сталіна повернулись додому, то й тоді служаки ненависної українцям радянської влади знущалися над родиною Трофимлюків. Першого ж року, коли старенькі зібрали на своєму городі картоплю, щоб якось протриматись і пережити, налетіли на подвір’я і забрали все до останньої картоплинки. Їх було двоє, тих ревнивих служак ненависної людям радянської влади. Прізвищ таких не називаю, бо ж діти і внуки їхні живуть в нашому селі… Я думаю, що Трофимлюк Феодосій, він же “Орел”, знав, за що пішов з життя, за що загинув… бо через 67 років тут, край дороги, біля соснового лісу буде височіти дубовий хрест з вишиваними рушниками і польовими квітами на землі, які йому принесуть громадяни такої омріяної України… 29 липня на цьому місці, де загинув “Орел”, розпочалася панахида з ініціативи районного об’єднання ВУТ “Просвіта” імені Тараса Шевченка. Відслужив її отець Полікарп — намісник Свято-Юріївського чоловічого монастиря УПЦ Київського ні майже дві доби лунали українські мелодії. Високий клас віртуозної гри показали музичні гурти — переможці конкурсу “Ше. Fest” 2016 “Тобі здалося”, “Naomi”, “EFIR”, присутні охоче слухали також бардів Віталія Кобзаря, Живосила Лютого, Богдана Тарасюка та багатьох інших виконавців. Неймовірними видалися для учасників фестивалю і майстер-класи. Вони із захопленням спостерігали, як народні умільці ліпили горшки з глини. Співав кобзар і сільський самодіяльний хор, відтворюючи колорит шевченкової епохи... Втомленими і щасливими почувалися координатори Патріархату, що на хуторі Вірля. Щирі слова молитви торкалися душ тих, хто прибув сюди для вшанування пам’яті останнього ватажка повстанців. Це були просвітяни районного об’єднання, мешканці Кременця, сіл Великі Бережці, Града, Кімната, Савчиці, Дунаїв. Прибув посланець з Тернополя — Богдан Градишин, гість з Києва — Сергій Жижко. Після заупокійної служби присутні з уст Сергія Жижка — киянина і кімнатчанина — прослухали сторінки історії тогочасної боротьби, він процитував уривок з енкаведистського протоколу про зраду і смерть “Орла”. Василь Олійник навів конкретні приклади, які свідчать про мужність і героїзм нашого односельця. У тому, що історія рухається спірально, переконав нас учасник нинішньої війни на сході України з тим же ненависним ворогоммоскалем викладач Кременецької гуманітарно-педагогічної академії імені Тараса Шевченка Сергій Томашівський. Кандидат історичних наук, доцент кафедри суспільних дисциплін академії в Кременці Олександр Соловей допоміг присутнім усвідомити ціну нашої незалежності. Він же подарував ікону Юрія Переможця, її розмістили на дубовому хресті-пам’ятнику. і волонтери цього масштабного просвітницького дійства — Марія Поливач, Анастасія Хоменко, Богдана Гайворонська, Віталій Калиниченко, Євген Буряк, Аліна Яріш, Марія Клоченок, Єлизавета Красниченко та Дмитро Колоша. У молодіжного фестивалю з’явився новий генеральний спонсор — МХП, лідер на аграрному ринку в галузі пта­ З урочистими промовами виступили голова районної ради В. Стефанський та представник від Конгресу українських націоналістів м. Почаєва п. Микола Семенишин. Подані ними фрагменти змогли скласти в уяві кожного життєву мозаїку Феодосія Трофимлюка, усвідомити вартість дружби і зради, перемоги і поразки, пам’яті і забуття. Це сприяло зміцненню почуття патріотизму та єдності між людьми. На цьому дійстві пролунали слова вдячності тим людям, які допомагали виготовити і встановити пам’ятний хрест — Лавренюку Олександру, Волинському Костянтину, Грушицькому Борису, Ратинському Василеві, Мидлику Ростиславу, Ксьондзику Олександру, Грушицькому Миколі. Присутніх приємно вразили повстанські пісні у виконанні 11-річної дівчинки з с. Кімнати Алли Любої та Наталії Капінос — рідної сестри Героя України Сашка Капіноса. Неабияк потішили громаду маленькі “лісовички” з табору “Лісова школа на Вірлі” під керівництвом Оленки Котляр — коханої Героя Небесної Сотні Сашка Капіноса. Попри юний вік, вони не по-дитячому заспівали пісню “Ой, у лузі червона калина похилилася”. Повстанський гімн підхопили всі. Здавалося, що тоді оживав дух справжньої нескореності нашої України. Під кінець присутні зачаровувались майстерною грою на гітарі Наталі Капінос і Вікторії з Дунаєва і виконанням улюблених пісень Сашка Капіноса “Україно моя”, “Нас весна не там зустріла”… Можливо, тоді за цим спостерігав з неба “Орел”, радіючи, що віднайдено його “могилу” — місце його загибелі, бо день виявився напрочуд сонячним, а сосни навколо стояли, як заворожені. А присутні все співали повстанських пісень, неначе усвідомили, що наступні покоління почують нас тоді, коли ми будемо пам’ятати і боротися усі разом. хівництва. Кілька років поспіль фінансову й організаційну допомогу “Ше. Fest” надає Всеукраїнське об’єднання “Свобода”, а водою і квасом безкоштовно забезпечує ЗАТ “Оболонь”. Цьогоріч фундаторами патріотичного фестивалю зголосилося стати майже 150 доброчинців. Тож немає сумніву, що в просвітницького фестивалю “Ше. Fest” — велике майбутнє. На побачення з пророком Маршрутами просвітницького фестивалю «Ше. Fest 2017» Цьогоріч уже вчетверте у Моринцях, на батьківщині Тараса Шевченка, за сприяння Міністерства молоді і спорту та Черкаської облдержадміністрації відбувся просвітницький фестиваль “Ше. Fest 2017”. Активно підтримала проведення яскравого молодіжного дійства Миронівська сільська рада, яку очолює Євген Штанько.

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин