Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
14 Палітра · “Ніколи не відійдуть у минуле такі поняття як · Любов, Вірність, Мужність, Честь, Милосердя”. · с. 14сторінка оригіналу ↗

«Прокляття пам’яті»

Слово Просвіти, №34 за 2017 рік

Твір, про який йтиметься, належить до останніх робіт Володимира Слєпченка і написаний у першій половині червня 2017- го. Йому належить особливе місце в доробку митця не лише завдяки своїй специфічній пластичній манері, яка принципово не схожа на попередні твори майстра, а й загостреній філософсько-релігійній тематиці картини, пронизаній тривожним духом апокаліптичного містицизму. Здається, що картина написана якимось іншим художником, а не тим, котрого ми знали за його попередньою діяльністю. І. БАНДУРКА, с. Яблунів Гусятинського району Тернопільської області, член НСПУ і НСЖУ Фестиваль “Яблуневий Спас — 2017” знову продемонстрував свою основну мету — об’єднання українців світу, популяризацію національного мистецтва різних регіонів України, прагнення до майстерності й професіоналізму, залучення до його розвитку молодих талантів. Свої обдарування у дитячому турі продемонстрували солістки Єлизавета Олійник з м. Копичинці, яка виконала пісні “Зачекай, моє дитинство” та “Посмішка”, три Оленки — Климко, Захарків і Федорів (с. Коцюбинці), молодіжний вокально-інструментальний ансамбль “Дивограй” (керівник В. Добровольський) з цього ж села. Вперше у “Яблуневому Спасі” виступив танцювальний колектив Крогулецького будинку культури “Крогульчанці” (художній керівник — Василь Фірман, хореографи — Ірина Фірман і Наталя Лічак), який подарував глядачам танцювальні композиції “Вальс” і “Карпати”. Юна солістка з Станіслав БУШАК Слєпченка почали називати “романтичним символістом”. Безсумнівно, цей термін має право на існування, але стосується далеко не всієї творчості майстра. Не охоплює цей вираз творів, навіяних революційними подіями на Майдані, які можна назвати “героїчним символізмом”, чи війною на Донбасі (серія “Обличчя війни”), котрі є яскраво-реалістичними, і аж ніяк він не стосується картини “Прокляття пам’яті”, яка, безперечно, є символічною, але ніяк не пов’язаною з романтизмом, великим стилем у світовому мистецтві межі ХVІІІ—ХІХ століть. Твір “Прокляття пам’яті”, навіть за самою своєю назвою, суголосний скоріше духу екзальтованих релігійних одкровень, тривожно-містичних прозрінь і трагічних попереджень старозавітних Біблійних пророків — Ієзекіїля, Ісайї, Ієремії. Сюжет твору — неявний, есхатологічно-містичний і вимальовується він тільки при інтегральному сприйнятті низки асоціативних рядів, ледь означених на полотні лише скупими образними натяками, головними з яких є Зрада—Іуда—Донбас—Смерть—Воскресіння. У цьому творі поєдналися болісні роздуми митця кількох останніх років творчості, де у вирі доленосних для українців подій із граничною гостротою постали питання подальшого майбутнього нашого народу, нерозривно пов’язаного з його морально-етичним вибором, з одвічними питаннями про Добро і Зло, вірність Традиціям і відкритість Новаціям, про Вірність і Зраду, Честь і Безчестя. А відтак — про Ціну окремого Людського Життя, а то й цілих народів. На картині зображена страхітлива личина хитрої, підступної і цинічної людиноподібної істоти, своєрідного Молоха Війни, демонічно-зловісний образ якого виникає із тисяч загублених доль безжально поглинутих ним людей. Молох уважно позирає навкруги у пошуках чергової жертви, сіючи навколо себе Руїну, Зраду та Смерть. Здається, що цей жахливий монстр виріс із безлічі черепів, зображених на знаменитій картині Василя Верещагіна “Апофеоз війни”, виліз на земну поверхню із чорних вугільних надр Донбаської землі, полум’я війни якої палахкотить внизу картини Слєпченка, кидаючи криваві відблиски на похмурі силуети почорнілих териконів. На передньому плані гільзи від відстріляних патронів, які забрали тисячі життів; монети, які лежать на камені з викарбуваним написом “DAMNATIO ME­ MORIAE”, що в перекладі з латини означає “Прокляття пам’яті”, перегукуються зі згадкою про ціну зради Іуди, котрий так і не натішився заробленими кривавими срібренниками, обірвавши своє земне життя добровільним самогубством. Докори сумління, які ще животіли в душі христопродавця, вкоротили йому віку, але ця жахлива смерть дала Іуді бодай надію на спасіння, про що нагадує добровільна мученицька жертва Ісуса Христа, світло благодаті від чудесного вознесіння розіп’ятого тіла якого падає на всіх, хто покаявся в своїх злочинах і смертельних гріхах і увірував, що Син Божий є Спасителем, Істиною, і Шляхом до Царства Небесного. Наш земний світ влаштований так, що на кожному щаблі цивілізаційного розвитку людство неодмінно змушене відмовлятися від значної частини свого минулого, — застарілих уявлень про Всесвіт, екологічно шкідливих видів енергії, вчорашніх технологій, відпрацьованих машин, менш досконалих засобів спілкування і т. ін. — від таких звичних і зручних на даний час проявів щоденного матеріального життя та побуту, які також неминуче відійдуть у небуття з магістральних шляхів подальшого розвитку Людства. Але ніколи, доки воно існуватиме, не відійдуть у минуле такі фундаментальні поняття і базові екзистенційно-філософські категорії мислення та поведінки людей, як Любов, Вірність, Мужність, Честь, Милосердя. Що це буде саме так, митець і громадянин Володимир Слєпченко твердо впевнений, і утверджує свої переконання власною самобутньою творчістю, в якій втілює високі духовні цінності, непохитно вірячи, що завтрашнє майбутнє рідної України буде неодмінно щасливим і творчо-окриленим. Його символічну картину “Прокляття пам’яті” сприймаю як художнє звернення до нашого народу, як заклик-попередження до людей доброї волі бути пильними і мудрими, не піддаватися облудним обіцянкам про нібито сите, але бездумне і псевдодуховне царство “русского міра”, який приніс в Україну кров, смерть і руїну. Цей яскравий твір — своєрідна українська “Герніка”, він — гнівний протест проти жахіть війни, руйнації здобутків цивілізації та масового нищення мислячих людей.

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин