4 “Будь-які реформи, крім моральної, є марними”. — Я так думаю! · с. 4сторінка оригіналу ↗
Московський кат і... московський патріархат
Слово Просвіти, №34 за 2017 рік
хильного до Незалежності люду. Державці мовчать. Чи тільки роблять вигляд? Чи справді не вбачають повзучої загрози для нашої самостійності? Не помічають демонстративного святкування чужої ідеології? А може, це свідчить про те, скільки малоросів серед державного конгломерату?
Скільки писано, скільки казано, що належність до структури країни агресора у час, коли Москва нищить Україну, калічить народ, а земля полита кров’ю наших синів і скроплена слізьми молодих вдів, матерів, дітей-сиріт — а з ієрархів МП і досі, як із гуся вода. Вони тільки моляться, щоб припинилася братовбивча війна. Уповають на Бога. Безбожники і слуги московського Сатани.
Серце скипає болем і кров’ю.
За скривавлений, нищений, поруйнований Донбас. Кров і руїни, каліцтва і смерть. Край, поруйнований і понищений москалем. Але як і захоплений сьогодні Донбас, болить мене давно захоплений шедевр — Почаївська лавра. І навіть не через те, що православ’я іншого, чужого відтінку відправляє службу в українській святині, а через ту несправедливість, що давно запанувала і тепер брутально стверджує ту велику неправду. Давно, ще коли російський чобіт ступив на волинську землю, все окуталося войовничою неправдою, і так було затоптано історичну сутність,
що навіть Тарас Шевченко, цей великий правдолюб, художнью опрацьовуючи велич святині, не впізнав тоді самодержавного злодійства. Що там приховувалося крадене і витав тоді там чужий дух для Волинської землі.
А справжній духовний розвій, ще переданий попередниками, продовжував великий будівничий, великий українець
Микола Потоцький. Ось спогади про нього з опису очевидця: “Розмовляв українською мовою, мав довгі вуса і оселедець закладений за вухо, в руках завжди була велика люлька. Походив із давнього козацького роду. За вірою — греко-католик. Людина надзвичайно багата. 70 церков і соборів побудовано ним за допомогою багатьох будівничих, яких запрошував із Європи і яким щедро платив”.
Нічого ми не знали про роди Потоцьких і тим більше про фундатора Миколу Потоцького. Шляхта і все. Ренегати. Зрадники українського народу. Один тільки палац Потоцьких у Львові був знаний і то, як залишений невідомо яким із Потоцьких. Щось десь просочувалось про Потоцького, що мав якийсь стосунок до Почаївської лаври. І то на рівні легенди. Все ховали від нас.
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
