Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
«Просвіта» сьогодні · “Не варто впадати в песимізм, а треба реально дивитися на факти”. · с. 2сторінка оригіналу ↗

Як подолати безпекові проблеми

Слово Просвіти, №34 за 2023 рік

“Без антипутінської коаліції нічого не вийде” Іван Заєць, народний депутат України кількох скликань: – Тема безпеки дуже актуальна, тому що це ключові питання для будь-якої влади, для будь-якої нації. Для нас екзистенційна небезпека випливає з війни, яку Росія розв’язала проти України і веде десятий рік. Але на цей момент склалася ситуація, яка вимагає переосмислення багатьох явищ і процесів. І саме з таких позицій я хочу поглянути на проблеми нашої безпеки. Ми розраховували, що Захід запровадить такі санкції проти Росії, які паралізують її економіку і не дозволять виробляти зброю в кількості, якої потребує війна. Ми розраховували, що Захід вчасно надасть зброю, яка прискорить звільнення наших територій від московитів. Що відбулося? Санкції певний час працювали, але зараз бачимо, що вони не діють. Ми читаємо повідомлення іноземних ЗМІ про те, що колони нових російських танків прямують убік України. Це означає, що санкції не діють. Тому треба звернути увагу на санкції, і саме наша влада має розробити модель санкційної політики. Стосовно зброї. Звичайно, ми вдячні нашим партнерам, вони потужно допомогли, але знову-таки, цей крапельний спосіб постачання зброї не веде нас до перемоги. Літаки затримують, далекобійні ракети – так само. Що ж тоді вимагати від наших солдатів, від України на полі бою?! Треба зосередити власні зусилля на тому, щоб зламати стару парадигму Заходу стосовно формули Перемоги і Миру. Бо стара формула, закладена на початку війни, – щоб Україна не виграла, а Росія не програла, – і зараз реалізується. Захід мусить дати нам зброю, якщо він хоче мати спокій хоча б на 50 років уперед. Хочу завершити свій виступ двома запитаннями. Перше: ми повинні бути свідомі того, що проблема постачання зброї нашими партнерами загострюватиметься і дуже швидко. Перше таке загострення відбудеться у вересні, коли виділені у США гроші закінчуються, закон про лендліз завершується, і нам треба розуміти, що влада так і не здійснила принцип двопартійної підтримки у США, і нам потрібно вже сьогодні виправляти цю ситуацію. Але найстрашніше те, що ми спостерігаємо тренд у громадській думці в США на зменшення підтримки допомоги Україні. А восени цей тренд ще стрімкіше піде вниз, тому вже зараз треба міркувати над цими питаннями. Якщо ж говорити про антипутінську коаліцію, то на основі чого її формувати? Її треба юридично оформити, але знову-таки – на основі чого? Рамштайну? Але ж це тільки військова допомога. А наша мета – знищити Росію як абсолютне зло і створити нову безпекову ситуацію. Без антипутінської коаліції нічого не вийде! Водночас ключова помилка західних політиків утому, що вони й далі розраховують на Росію як на партнера. І останнє. Коли вже наша влада малює Зеленського на кшталт Черчилля, то ми справді повинні не просто вивчати британський досвід – треба засвоювати і використовувати його. Хотів би нагадати: щойно розпочалася Друга світова війна – прем’єр Черчилль створив уряд національної єдності. А у нас наразі, крім мобілізації на військову службу, – жодної національної мобілізації! “Скликати ООН після кожного удару по Україні!” Микола Голомша, професор права, доктор філософії в галузі державного управління, заслужений юрист України: – Якщо подивитися в історію, то в 2014 році потрібно було оголосити воєнний стан відповідно до статті 4 Закону України “Про оборону України”, тому що, згідно із законом: якщо ворог перетнув кордон іншої держави зі зброєю в руках, то навіть до оголошення воєнного стану ми даємо відсіч ворогу до повного виведення його військ. Я вважаю, що в той період невиправдано була проігнорована ця вимога закону. Після того, як 24 лютого 2022 року ворог офіційно, з шевронами, з військовою технікою, з означенням бойових підрозділів перетнув кордони і повітряний простір України, відповідно до статті 4 закону “Про оборону” вводиться воєнний стан. Ця агресія визнана і ООН, і самою Україною. Відтоді ЗСУ розпочали військові дії проти ворожої країни, яка незаконно вторглася на наші території. Тобто Росія скоїла світовий злочин. Це питання щодо війни і воєнного стану політизоване, тому що оголошення війни — питання політичне і зовнішньополітичне, а питання військових дій і самої війни – процес. На території України йде справжня війна, але вона іменується агресією або незаконним вторгненням, як це передбачено резолюцією Генасамблеї ООН. Хотів би привернути увагу до такого: ООН в такому випадку зобов’язана була діяти відповідно до статті 7 Статуту ООН, коли ухвалена резолюція про виведення військ і є рішення суду ООН з прав людини про виведення військ з території України, але вони не виконують резолюцію Генасамблеї. А хто є виконавчим органом? Радбез ООН. Рада безпеки відповідно до цієї резолюції зобов’язана була скликати миротворчий контингент. І не силами НАТО, а силами миротворчого контингенту, де всі країни в короткий термін повинні були надати свій контингент для такої операції, яка повинна б бути затверджена Радбезом ООН. Вони повинні були створити штаб, висунути ультиматум Росії про виведення військ, вдатися до демонстрації, як гласить Статут ООН, аж до вчинення відповідно бойових дій. Просто сьогодні, на превеликий жаль, за нашими спостереженнями в Радбезі ООН до 35 відсотків російських громадян. Там не проходить жодне підготовче засідання, все блокується. Подивіться, що відбувається в Швейцарії: Комісію з прав людини, з якої Росію виключили, очолює фсбешник. А в комісію МАГАТЕ, яка приїздить у складі 17 осіб, підбирають 15 людей, ворожих до України, з тих країн, що підтримують агресію, і тільки двоє прихильні до України. І от вони приїжджають на Запорізьку АЕС – обіймаються з російськими військовими і водночас “не бачать”, що там замінована територія. І між ними є відповідні контакти… Тому, на мій погляд, потрібно більше працювати зі Статутом ООН, з міжнародною інституцією. Хоч вона і маргінальна, але є один момент: виступає наш Президент і каже, що щойно ракетами розбомбили такий-то будинок, як от у Покровську чи на інших мирних територіях. І це є той внутрішній майданчик, якого світ не бачить. Єдиним міжнародним майданчиком є ООН. Мене запитують: так що, щодня скликати ООН? Так, щодня! Як тільки вдарили по наших територіях… Прикро, що ми не доводимо до кінця розслідування ООН щодо знищення наших азовців, так само і щодо Каховської ГЕС. На мій погляд, нашому МЗС є над чим працювати. “Тридцять років будівництва України не пішли намарне” Михайло Ратушний, голова Української всесвітньої координаційної ради, народний депутат України трьох скликань: – Правильно сказано: ми ті, що створювали державу, приймали Конституцію України, і цілком природньо відчуваємо відповідальність за те, що відбувається в цій державі. Але в контексті полеміки скажу: я не вважаю, що все так погано, як тут звучало. Бо якби було зовсім погано, влада і суспільство погані, то, напевно, путінський план узяти Київ вже б здійснився, упав би Харків і Запоріжжя не встояло. Але такого не сталося. Отже, ті 30 років, впродовж яких ми будували державу, не пішли намарне. Бо я бачу, наприклад, покоління 30-річних – воно тримає головний хребет оборони на східних рубежах. Попри те, що покоління, яке сформувалося в умовах незалежності, коли країною керували януковичі, кучми, кравчуки і Ющенко, нація приростала, росла. Тому я вважаю, що не варто впадати в такий песимізм, а треба реально дивитися на факти. Другий момент з безпекою: наше покоління на сьогодні опинилося в набагато кращій ситуації, ніж наші батьки, тобто Україна не кинута міжнародним співтовариством напризволяще. Зараз нам допомагають, і якби не ця допомога – лише автоматами ми багато б не навоювали. Інше питання – це Всесвітній форум українців. Є думка, що недоцільно проводити його в державі, яка воює, сюди бояться приїжджати. Наприклад, страхові компанії забороняють приїжджати в Україну представникам з Канади, США. Трудова міграція боїться приїжджати через острах, що їх не випустять назад, одразу ж запакують і відправлять на передову, і вони там загинуть. Але я їм весь час кажу: чого ви боїтеся – дипломатичні установи працюють. Діти в школу ходять, ресторани, нічні клуби працюють, ухилянтів більшає – так було завжди, в часи Ремарка і Гемінґвея, і так буде після нас – одні воюють, інші танцюють. Така людська природа. Форум проводитимемо 25 серпня. Наші батьки-засновники – Всеукраїнське товариство “Просвіта” – завжди мали серйозне представництво, так буде і зараз. Ми постараємося провести форум по-бойовому. Ми запросили Президента України, Міністерство закордонних справ. Ми написали в МЗС, що воно не може працювати з діаспорою так, як зараз. Уряди інших країн працюють зі своїми діаспорами напряму, так має бути і в нас. Ми намагаємося донести цю позицію до влади. “Що у нас за війна?” Сергій Присухін, доктор філософії, громадський діяч: – Є розуміння, що сьогодні немає українців, які б не брали участі у війні, війна охопила всіх. Це і люди доброї волі, і просвітяни також. Війна зачепила всі сфери нашого життя: мілітарні кола, економіку, політику, культуру, про яку ми зараз говоримо і про яку неможливо говорити без критики, без брому й валідолу. Але на сьогодні величезне значення має сфера духовності. Це є інформація, культура, це захист нашої свободи, інтелектуальної свободи, захист нашої правди, нашого українського розуму, захист нашого волевиявлення, щоб ми нарешті з понеділка почали робити те, що тисячократно тут обговорювали, але ніяк не можемо цей віз зрушити ні на сантиметр. Коли ми говоримо про війну між Росією та Україною, то, на мій погляд, ми правильно говоримо про економіку, політику, але війна – це страшне нещастя, це конкретна трагедія для мирного населення, це смерть наших людей. Коли ми говоримо про п’яту колону, то не можна не пов’язувати її діяльність з велетенськими жертвами серед мирного населення. Україна веде справедливу війну, але ми досі на рівні правової культури не зафіксували, що у нас за війна. Ще хотів би додати: маємо право охороняти себе самі, якщо держава не виконує ці функції і не може виконати в силу певних обставин. Ми маємо право на супротив самі, навіть у “Просвіті” беремо на себе ці функції. Якщо якийсь міністр не виконує, то виконуємо ми. Свідомі українці говорять про можливість супротиву, і ми маємо знаходити наші українські можливості, а не просто говорити про запозичення чи декларувати, що в нас нема того чи іншого. “Наша мета – консолідація української нації та її керівництва” Володимир Семистяга, голова Луганського обласного об’єднання ВУТ “Просвіта”, науковець: – Порушені нами проблеми надзвичайно актуальні. Адже на порядку денному планетарної цивілізації нині постали питання не тільки існування української державності та її державотворчого етносу, а й світового правопорядку та й людства взагалі. Нині дехто не тільки в Україні, а й серед еліти багатьох держав світу не усвідомлює і не хоче зрозуміти, що йдеться не про якийсь регіональний військовий конфлікт на теренах України, а про локалізований етап війни, який може призвести до глобальної катастрофи у світі. Іншими словами, йдеться про початок Третьої світової війни у вимірі ХХІ століття. Адже не випадково імперіаліст Путін у своєму спічі виголосив власне кредо: “Границы России нигде не кончаются”. Тож чи випадково, що в такій ситуації, за даними соціологічних досліджень, понад 77 відсотків громадян України переконані: за внутрішні виклики і загрози в державі безпосередньо відповідальні перші особи – Президент та його оточення. У першу чергу – за кримінально-злочинну діяльність “Слуг народу”. Серед таких загроз вважаю і безконтрольне переміщення зброї та боєприпасів з місць бойових дій, у тому числі колишніми військовослужбовцями. Хоча при цьому начебто всі переконані – військова зброя повинна бити ворога і не бути загрозою для мирних громадян. На жаль, дійсність не переконує у цьому. Адже місцеві військкомати зайняті більш “важливими справами”: “полюють” та “відмивають” потенційних “клієнтів” – кандидатів на предмет придатності для захисту країни від зазіхань агресора. Наведемо конкретний приклад. Днями на Київщині, у Вишгороді, зафіксовано кричущий випадок, коли напідпитку місцевий зловмисник підірвав дві гранати в гаражному кооперативі велелюдного мікрорайону, внаслідок чого згорів гаражний бокс і автомобіль. Тільки завдяки мужності та професіоналізму поліцейського, який “нейтралізував” п’яничку, вдалося запобігти трагедії та врятувати сімох громадян. А ще й вилучити у зловмисника пістолет. Та чи поодинокий такий випадок у державі? Відповідь знає кожен! Чимало списів зламала громадськість через неефективну діяльність МОН України і Міністерства культури та інформа- Продовжуємо оприлюднювати фрагменти виступів учасників круглого столу на тему “Безпекові проблеми України та шляхи їх розв’язання”, що відбувся в Києві 9 серпня.

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин