Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
16 Спадщина · “Детальніше про роботу музею та послуги можна дізнатися на офіційному сайті stetsenko.museum та в соціальних мережах”. · с. 16сторінка оригіналу ↗

На гостину до Веприка

Слово Просвіти, №34 за 2023 рік

З давніх-давен старовинне поселення для когось зі смішною і дивакуватою назвою – Веприн або Веприк – приваблювало гостей: як званих, так і не дуже. Від не дуже званих часто доводилось міняти місця постійного проживання, відходячи все далі вглиб колись буйних і густих лісів понад річкою Киршею, притокою Ірпеня, що на Фастівщині. Отож і “простяглося село моє стрічкою”, як писала місцева поетеса Ольга Косовська-Рошкулець, бо доводилося весь час просуватися все далі і далі у безпечніші місця. Хоча далеко в ліси не заглиблювались – тримала джерельна прозора вода річки… Прадавню історію Веприка нині досліджують і популяризують працівники Меморіального музею К. Г. Стеценка, які підготували інтерактивну програму “На гостину до Веприка”. На відвідувачів чекають легенди та цікаві факти з життя села; правдива історія про “лежачий” пам’ятник; стародавній сільський майдан та городище скіфських часів “Хутір Млинок”. Родзинкою подорожі стане музей, присвячений композитору, педагогу, державному і громадському діячу, протоієрею УАПЦ – Кирилу Григоровичу Стеценку. Знайомство з музеєм починається із затишного подвір’я, оповитого садом і охайними різнобарвними квітниками. Через невеличку веранду потрапляємо в незвичайне місце – кухню української хати початку ХХ століття. Навпроти дверей – біленька піч з лежанкою і всіляким кухонним начинням: коцюбами, кочергами, горшками, макітрами. Старовинний буфет і мисник з посудом початку минулого століття, великим саморобним столом, який своїми руками зробив Кирило Григорович, на покуті – ікона святої мучениці Параскеви – захисниця села. Облаштування кухні, меблі, посуд, сільськогосподарські знаряддя праці, вишиті рушники створюють неповторну атмосферу зовсім іншого, давно забутого світу. Саме в такому приміщенні колись Кирило Григорович при жевріючому вогнику каганця, вчив сільських дітей музичної грамоти. У вишитому рушнику портрет його батьків: Григорія та Марії Стеценків, мешканців с. Квітки Канівського повіту. Під портретом – скриня з імпровізованим “шумовим оркестром”, який створив маленький Кирилко, дивуючи всіх своїм винахідництвом. З кухні потрапляємо до затишної кімнати з великим чорним роялем. За вітринним склом – світлини, які розповідають про перші життєві кроки Кирила – учня Київської Софіївської духовної школи і семінариста. Тут – випускне фото К. Г. Стеценка, а також ноти його творів, афіші і програми концертів. Над роялем — портрети композитора, його друзів-соратників: М. Д. Леонтовича, Я. С. Степового, О. М. Коваленка і учителя М. В. Лисенка. На чільному місці – портрет Т. Г. Шевченка, геніальна поезія якого надихнула Стеценка на створення багатьох музичних творів, а портрет належав самому композитору. Вир революційних подій, активна творча, педагогічна, державна і громадська діяльність Кирила Григоровича відображена у наступній кімнаті. Тут його улюблений Київ, створення Української Республіканської капели, діяльність УАПЦ, переїзд до села Веприк. Відчути і по-справжньому зануритися в побут української сільської інтелігенції минулого століття можна у спальній кімнаті. В інтер’єрі – круглий стіл з ажурною скатертиною, гасова лампа, старовинні стільці, ліжка, застелені простими домотканими ряднами, національний одяг, скриня, яка, за переказами, належала сім’ї Стеценків, ікони, які теж були власністю Кирила Григоровича. До речі, одне з ліжок у цій кімнаті, за переказами вепричан, належало композитору. Доповнюють експозицію світлини рідних і близьких Кирила Григоровича, онуків, правнуків, які обрали прекрасний і тернистий шлях – продовжувати справу свого великого діда і прадіда. В одній з кімнат будинку композитора облаштовано кабінет фундатора музею – полум’яного поета, патріота, громадського діяча, фельдшера місцевого медпункту В. І. Косовського. Тут звертає на себе увагу насамперед великий портрет Володимира Івановича, де він зображений в тяжкий період свого життя, коли молодим юнаком відбував покарання за націоналістичну діяльність у таборах. У цій кімнаті відтворено побут, у якому жив В. І. Косовський: сервант із посудом, видані твори поета, прості меблі, старий радіоприймач, у вишитому рушнику портрет Стеценка, світлини рідних і близьких. На етажерці книги з домашньої бібліотеки, зошити з чернетками віршів. Тут же – медична шафа з його рідного ФАПу. Детальніше про роботу музею та послуги можна дізнатися на офіційному сайті stetsenko.muse- um та в соціальних мережах. Дістатися до КЗ КОР “Меморіальний музей К. Г. Стеценка” можна власним транспортом (відстань від Києва – приблизно 80 км) або електричкою та рейсовим автобусом. До зустрічі у Веприку! Підготовлено Меморіальним музеєм К. Г. Стеценка

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин