Політика · с. 3сторінка оригіналу ↗
ПЕРЕГОНИ З БАР’ЄРОМ
Слово Просвіти, №35 за 2005 рік
структуризації політичних сил, що будуть представлені у Верховній Раді. Також прогнозується повний відсів так званих “кишенькових партій”, які створюють під відповідну особу чи фінансово політичне угруповання, та які не мають жодного ідеологічного забарвлення. Отже, це може призвести до логічного кінця так званих політичних проектів. Хоча ні для кого не секрет, що в Україні однією з потужних мотивацій виборців є саме особа лідера, навколо створюється певна група. Наприклад, при всій лояльності до особи Прем’єр міністра, партію “Батьківщина” жоден політолог не наважиться назвати партією, яку було створено на базі якоїсь існуючої в світі ідеології. Це певний проект, сила якого в енергетиці й харизмі пані Тимошенко, яка на сьогодні, незважаючи на певні прорахунки в роботі уряду, у будь-якій ситуації візьме й завищений відсотковий бар’єр. Не витримують критики зауваження, що таким чином влада хоче отримати повністю контрольований нею парламент, бо досить не погані шанси за таких умов мають нині опозиційні політичні проекти “Реґіони України” та “Трудова Україна”, у яких є фінансова підтримка та свій електорат на сході й півдні держави. А от якраз новоствореній “Нашій Україні” варто замислитися над блокуванням із сильними партнерами, бо процес постреволюційного спаду активності й певного розчарування ви борців може зіграти злий жарт із демократами. Що ж до проекту спікера Литвина, то цьому угрупованню залишається тільки вибір партнерів по блоку: чи з однією стороною крокувати на вибори, чи повернути в інший бік. Гірші справи в партій, які мають під собою певне ідеологічне підґрунтя. Якщо бар’єр піднімуть,
то, наприклад, національно демократичним силам варто забути про самостійні вибори, а почати створювати сильний блок. Можуть отримати неприємний сюрприз комуністи, незважаючи на свій ще живий електорат. Останні події, у яких депутати від компартії брали жваву участь, дещо погіршили їхні рейтинги навіть у “вірних ленінців”. Краще становище в інших “лівих” — соціалістів, у яких є свій електорат, та крім того в післяреволюційний період до соціалістичних ідеологічних засад почали проявляти інтерес представники “середнього віку й середнього класу”. Це більш менш молоді люди, які мають середні статки й до волі космополітичну орієнтацію, незважаючи на всі “проросійські реверанси” пана Мороза. Швидше за все, саме цей прошарок електорату більше орієнтується на “шведську модель соціалізму” та перебуває в пошуках усіма очікуваної “третьої сили”. Більше того, соціологічні дослідження свідчать, що в південних реґіонах соціалісти ділять електоральне поле з такими силами, як “зелені”, що дає можливість деяким політологам стверджувати про сприйняття соціалістичної ідеології у цих реґіонах як марґінальної. Що ж до ідеологічних аутсайдерів виборчого процесу — “зелених” — то, незважаючи на поодинокі шапкозакидацькі заяви керівництва й усіляке підкреслювання своєї “європейськості”, на відміну від їхніх європейських колег, шансів вони майже не мають. Це, на тлі високого інтересу виборців до екологічних проблем, як свідчать соціологічні дослідження, вказує на істинні причини все більшого занепаду “зелених” у поствиборчий період — неефективне керівництво й розпливчаті політичні пріоритети. А якщо не рахувати ПЗУ, що пере
БУТИ ЧИ НЕ БУТИ?
буває в дивному запамороченні, то на сьогодні потужної “зеленої” сили в Україні немає. Про “балагани від політики”, такі, як ПСПУ, “Братство” та іже зними навіть говорити не хочеться, хоча занадто активна пані Вітренко з товаришами має шанси “проскочити” в якомусь із “опозиційних” блокувань. Що ж до очікуваної всіма політологами месіанської “третьої сили”, то, напевне, у цьому виборчому сезоні вона так на сцені й не виступить. Бо, перш за все, це повинна бути “партія дії”, а часу до виборів залишилося настільки обмаль, що довіру в середньостатистичного виборця активними діями не зможе завоювати будь яка партія, що зненацька вигулькнула з ні чого чи з глибокого анабіозу. Ну, хіба що політтехнологи будуть суперпрофесіоналами. Та й то... Такий розклад політичних сил маємо на момент пропозиції піднімати відсотковий бар’єр. Отже, казати про вигоду для якоїсь певної сторони — провладної чи опозиційної — напевно, ще рано. Та й узагалі, ситуація з поправками до вже оновленого Закону про вибори складається, як це в нас останнім часом буває, парадоксальна з точки зору законодавства — поправки до законів можна вносити за 240 днів із моменту прийняття закону. На момент виголошення Президентом пропозиції щодо громадянської мужності в питанні з виборчим бар’єром цей термін уже був набагато менший. Приймати новий закон? Швидше за все, депутати на це не підуть. Демонструватимуть, що вони мужні люди, в якийсь інший спосіб. Для цього буде ще багато приводів…
z
Радміла КОРЖ
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
