Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
«Просвіта» сьогодні · с. 7сторінка оригіналу ↗

РОЖЕВІ ОКУЛЯРИ — У СМІТНИК, або ІСТОРІЯ ОДНОГО АБІТУРІЄНТА

Слово Просвіти, №35 за 2005 рік

Точніше — вже студента. Не знаю, щоправда, на жаль чи на щастя... У травні закінчила Український гуманітарний ліцей. У червні склала випускні іспити й отримала рекомендацію на вступ до Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Найпрестижніший в Україні внз, найкваліфікованіші викладачі, найкращий диплом та ще й можливість вступити за результатами спів бесіди на державну форму оплати... Напрочуд зручно було дивитися на світ крізь рожеві окуляри наївної дівчинки. Та настільки ж огидно було по бачити його без жодних оптичних приладів, — зсередини. Почнімо з прийому документів. Засмутили довжелезні черги й нескінченні години чекання біля дверей приймальної комісії. Далі — співбесіда. Тремтіли руки й ноги, а слова застрягали десь між легенями й гортанню. З глибокою повагою та краплиною заздрості я дивилася на спокійних і впевнених у собі абітурієнтів, з чиїх уст не зникала загадкова усмішка. Лише постфактум дізналася, чим були зумовлені ці надмірні спокій і впевненість, коли почула їхні прізвища серед тих, кого зарахували. Співбесіду пролетіла. Нічого — ще є перший іспит, письмовий, як правило. Мене аж зсудомило, коли яна власні очі побачила двійки у людей, рівень яких ніяк не відповідає оцінці “незадовільно”, та п’ятірки у безнадійно втрачених “титанів української мови”, що й двох слів докупи не зв’яжуть. За такої ситуації четвірка потішила мої душу й серце. Апелювати не наважилася. До речі, про апеляцію. Абітурієнт має на неї повне право, але... тільки протягом двох годин після оголошення результатів іспиту. Чому так? Це лишилося для мене загадкою, бо відповідь члена комісії “такі правила” ні чого конкретного в собі не містить. Я лише після другого іспиту таки второпала, що справи кепські: ще одна четвірка неабияк пощербила мою наївність... Під час третього вирішила взяти екзаменаторів штурмом знань, бо на них була єдина надія. Вдалося відповісти на всі запитання, розкрити проблематику питання й довести власну точку зору. Після довгих роздумів та вивчення якогось таємничого списку екзаменатор оголосила “добре”, вмотивувавши четвірку “деякими неточностями та огріхами у мовленні”. Якими саме? У мене не стало сил на це запитання. Ось так — не вистачило одного балу до прохідного “на бюджет”. Та нев балі, виявляється, річ. І навіть, панове, не в знаннях. Часто доводилося чути від абітурієнтів нісенітницю типу “ціна на навчання за держзамовленням”. Дивувало таке сполучення непоєднуваних, здавалося б, слів. Тим паче... Середньостатистичний “бюджетник” КНУ сплачує від п’яти до п’ятнадцяти тисяч умовних, звісно, одиниць. Ціни Інституту міжнародних відносин того ж таки КНУ сягають двадцяти п’яти. Майбутні випускники шкіл, ліцеїв та подібних закладів! Не повторюйте гіркого досвіду своїх наївних попередників. Вигідніше й зручніше вступати відразу на контракт, що певним чином збагатить державну казну, а не чиюсь кишеню (!) і збереже ваші й без того розхитані нерви. Не беруся звертатися до влади — це безглуздо і безнадійно марно. Лише десь глибоко глибоко в душі надіюся на ефективність і позитивність змін, що очікуються наступного року, який, можливо, покінчить із корупцією. СПАСИБІ університетові за те, що змусив позбутися рожевих окулярів. Без них простіше жити... Пробачте, виживати. z Дарця БОРХЕС

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин