Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
Малі міста України · с. 15сторінка оригіналу ↗

ЦИНАМОНОВИЙ ДІДУСЬ...

Слово Просвіти, №35 за 2005 рік

персонаж. Точніше, з цього місця я звернула на нього увагу. Спочатку цей літній, років під сімдесят, чоловік мене мало цікавив. Його попутницю — молоду жінку, вважала донькою. Потім ми опинилися по інший бік дверей, а його кохана доця відчайдушно смика ла клямку потойбіч... Дідуган плавно відплив до кондуктора по допомогу. Потім так само незворушно й величаво приплив до замученої клямки... Дивилась і не могла зрозуміти, — звідки у мене це відчуття неприязні до цього доглянутого рожевого старуш ка. Щось у ньому було од випічки... Кексу, ром баби, струделя... Багато дріжджів, жовтків, цукру... Блиснувши золотою фіксою, низькоросла рвучка кондукторка взялася його навчати. Він насунув на неї і тремтячими п’ястуками мацнув трохи вище ліктя. Жест — щось середнє між слинявою м’якоттю та хтивістю кімнатного песика. Усе те не надто личило збитим вершкам його ситого волосся... Стало ясно, як Божий день — класичний мезальянс. Його “донька”, молода пишногруда брюнетка, явно не по дочірньому пригорталася до діда, вимацуючи через рожеву щоку темне столичне майбутнє. Він величаво й насмішкувато відповідав цілунком у чоло. Що їх єднало? Може, спільна праця? Він — начальник, вона — підлегла. Начальство зчитувалося з його задертого погірдливого підборіддя, холодної хитринки очей та з її запобігливого щебету. “З’їсиш ковбаски? Може, печива... А йогурт будеш полуничний чи персиковий?” Пухкий цинамоновий дідусь сприймав лестощі як рутинний спосіб спілкування... Тим часом з за вікна випорскували тремтливі краєвиди. У згасанні літа вони стають сентиментально крихкими. Безпомічні, розпорошуються, немов курганне золото... І тільки щедре бароко небес може запліднити їх величчю і пишнотою... Це що... Любов? Психологічна залежність? Розрахунок? А, може, вона ридатиме, коли він “дригне” ногою... Таке бувало. Дивна пара зійшла у Галичі. Він був у білих кросівках. Можливо, ця деталь туалету не пасувала сірому в смужку костюмові... Проте ідеально вписувалась у марґінальний пейзаж колишнього центру українського Всесвіту… Подорожувала галицьким краєм Уляна ГЛІБЧУК z

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин