“Хто хоче мати право, мусить уміти його добути”. Борис Грінченко · с. 4сторінка оригіналу ↗
«ПРОСВІТА»
Слово Просвіти, №35 за 2008 рік
Леонід БОЙКО, кандидат філологічних наук, лауреат премії ім. Івана Багряного, заслужений працівник культури України
Закінчення. Початок у ч. 32 за 2008 р.
Нарешті книжка “Українці на Кубані” побачила світ. Видавництво “Просвіта” надіслало примірник авторові. І хоч вона й не викликала очікуваного задоволення, все ж заохотила його до подальшого співробітництва з “Просвітою”. Зрештою, судіть самі, читачу: “Вельмишановний Борисе Дмитровичу! Книжечку я одержав — дякую! Але ж її узнати не можна: досвідня рука редактора поралася коло неї і навела якусь “палітуру”. Я увесь час був захоплений учительськими справами: з’їздами, лекціями, зборами Товариства тощо. Але ж не забував і свого слова — писав Св. Історію, навіть охоче працював над нею. Та… на жаль, ніяк не можу нахилити себе до писання Іст. “Старого Завіту”. “Новий” залюбки напишу і навіть швидко закінчу. Коли “Просвіта” візьме самий “Новий Завіт”, я вишлю його. Будьте ласкаві, сповістіть про це. З повагою, П. Капельгородський. 20/Х. 1907 р.” Півтора тижня потому П. Капельгородський звертається до Б. Д. Грінченка з листом-пропозицією: “Вельмишановний Борисе Дмитровичу! Жду відповіді на моє запитання, чи візьме “Просвіта” історію самого “Нового Завіту”. До цього додаю, що до нас у школу приїхав учитель — українець з богословською освітою і літературною іскоркою Микола Стришинський. Він обіцяє написати історію “Старого Завіту” і, певно, напише її добре. Коли треба неодмінно і “Старий Завіт”, я наляжу на нього. “Новий Завіт” уже готовий відповідно до програми М. Н. Освіти. Можу переписати й вислати. До речі, я не знаю нової адреси “Просвіти”. З повагою, П. Капельгородський. 1907.Х. 31. Коноково, Владик. ж. д.” Відтоді, як юний П. Капельгородський почав писати вірші в саморобному зшитку, який зберігся в архіві, він наважується звернутися до Івана Франка: “До Івана Франка 1904 р. Бер. 4 д. “Високоповажний добродію! Я звертаюсь до Вас зі своїми віршами в тій надії, що, може, і моя краплина не пропаде, а згодиться. Ви самі поет і, певно, знаєте, як трудно перший раз віддавати вірші до друку: того я і не боюсь віддати їх до Ваших рук. Правда, вірші “Моїй дружині”, “В негоду”, “З Лермонтова”, “Весіння мелодія” і “Старій людині” друкуються М. П. Старицьким, але ще тільки друкуються. Коли Ваша ласка, дайте звісточку, чи приймете мої вірші: тоді можна буде прислати ще чимало дрібниць. Зі справжньою повагою, П. Капельгородський.” У молодого поета П. Капельгородського назбиралося кілька десятків віршів, які друкували у періодиці 1904—1907 років. З них вималювалася перша поетична збірка, тож він звертається з листом до Б. Грінченка по пораду: “До Вас я маю діло, як до давнього досвідченого видавця. Уклінно прохаю Вас дати мені пора-
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
