Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
“Серце людини обмірковує свій шлях, але Господь керує її ходою”. Книга притч Соломонових · с. 5сторінка оригіналу ↗

НАША БЕРЕГИНЯ

Слово Просвіти, №35 за 2008 рік

Тут доречно зробити невеличкий, але вельми суттєвий відступ. У газеті “Слово” було опубліковано віршований фейлетон Степана Васильченка “Дума-цяця” (пісня “истинно-русских “патриотов”), підверстаний до статті С. Петлюри “Нова Дума і національне питання”. “…Чи можуть пригнічені нації Росії сподіватися на те, що вона поліпшить їхню долю, дасть їм національну волю і забезпечить державними законами їхній розвиток? Ні, не можуть. Діяльність нової Думи буде спрямована зовсім не на те, чого сподіваються пригнічені нації та класи Російської держави. “Голосом вопіющого” буде скарга, наприклад, українського депутата про ті неможливі обставини, в яких доведеться жити українській нації”. “…Виборчий закон обкраяв виборчі права у пригнічених націй і, приміром, українці не матимуть у Думі такого представництва, як вони мали в другій Думі. Ті панські депутати, яких послала Україна, не будуть так прихильно ставитися до національного питання, як ставилась Українська Трудова Громада другої Думи. Деякі з них хоч, може, й озвуться в Думі як українці, та це будуть панські голоси, голоси буржуазії, яка не відчуває на собі так гостро національного гніту, який відчувають широкі народні маси українського народу. На діяльності третьої Думи пригнічені нації побачать і пересвідчаться, що національного питання буржуазія не здатна розв’язати, що цей обов’язок можуть здійснити тільки ті, хто сам зазнав на собі горя та утиску, себто соціально покривджені класи громадянства”. Київський “временный комитет по делам печати” негайно розпочав слідство проти С. Петлюри за його “націоналістичну, а отже, крамольну” статтю в “Слові” №22, а також ухвалив конфіскувати й число 23 газети “Слово” з рецензією С. Петлюри на книжку П. Капельгородського “Українці на Кубані”. Щоправда, за два тижні потому прокурор Київської Судової Палати зупинив слідство. На наше глибоке переконання, Д. Дорошенко безпідставно й упереджено докоряв П. Капельгородському за те, нібито в його книжечці “багато слів галицьких або суто літературних”, які, мовляв, “простому людові у нас зовсім незрозумілі”, як-от: “аби”, “відтоді”, “безоглядний”, “остільки”, “кусень”, “страйкують”, “утіхи релігійного життя” або “з іншого повіту”, “чим дужче”, “круглий рік”, “родинний” тощо, відтак Дорошенко критикує рукопис за те, що нібито “впорядкований цей матеріал так, що для популярної брошури се не підходить. Треба якось переробити, інакше впорядкувати, виложити в деяких місцях простіше й зрозуміліше, а мову неодмінно треба виправити. Тоді справді брошура буде гарним популярним твором і збагатить собою нашу небагату популярно-наукову літературу. Щодо популярності викладу, то тут лишається багато побажати. Перш за все склад мови досить важкий, непопулярний; це скоріше журнальна стаття, ніж популярна брошура”. Але всупереч самому собі й наведеним закидам, підсумовуючи свої враження від книжечки “Українці на Кубані”, Д. Дорошенко неоднозначно стверджував, що “взагалі праця д. Капельгородського сама по собі дуже цінна, бо подає цікавий і оброблений матеріал”. Про перебування П. Капельгородського на Кубані читач може докладно ознайомитися у моїй книжці “Пилип Капельгородський. Нарис життя і творчості”. Наталія САВЧУК, м. Рівне На Рівненщині “Просвіта” відроджена втретє 1988 року. Тих (на ту пору надзвичайно відважних), хто першими запалив смолоскип, що розсівав світло просвіти, було небагато — відомі у краї своїм українством Євген Шморгун, Святослав Мельничук, Василь Червоній, Юрій Велігурський, Гурій Бухало, Михайло Пацула, Михайло Назарук, Любомир Гладун. Сотні відновлених могил вояків УПА, піднятих синьо-жовтих знамен, заходів ушанування світочів української культури, боротьба за державність української мови, відродження звичаїв, обрядів, традицій українського народу — ось неповний перелік справ оновленої “Просвіти”. Серед першопрохідців національного відродження (а були вони надто виразні) виокремлювалася симпатична освітянка, енергійна, прямолінійна, ініціативна, завжди у прегарних вишиванках. Євгенія Гладунова, пані Євгена… Мабуть, немає в області серед просвітянського загалу людини, яка не знала б цієї цілеспрямованої, високоморальної й порядної людини. Уся робота відродженої Рівненської “Просвіти” впродовж 20 років пов’язана з діяльністю Євгенії Гладунової. Старший референт товариства “Просвіта” (1993—2003 років) спільно з головами обласного об’єднання професором Борисом Степанишиним, Володимиром Ковтунцем, Петром Кульчинським, Євгенія Михайлівна впроваджувала й утверджувала українську мову на підприємствах, в установах та організаціях, у дитячих садках, ви- Сергій АГЕЄНКО У селі Новоградківці Овідіопольського району Одеської області на Святого великомученика та цілителя Пантелеймона освятили наріжний камінь під будівництво храму на честь святого великомученика Димитрія Солунського. Освячення звершив преосвященнійший єпископ Одеський і Балтський Яків. Разом із владикою молилися настоятель храму протоієрей Віталій, протоієрей Василь, протоієрей Петро з Одеси, ієрей Михайло з Іллічівська, ієрей Василь із села Мирного Біляївського району, мешканці навколишніх сіл. На святі був меценат, член правління Овідіопольського районного об’єднання ВУТ “Просвіта” ім. Тараса Шевченка, керівник депутатської фракції “Наша Україна” в Овідіопольській районній раді, голова Овідіопольської територіальної організації Народний Союз “Наша Україна”, заступник громадського об’єднання “Інтелектуальний форум” Олег Дякович. Після звернення отця Віталія в громадську приймальню “Нашої України” по підтримку в започаткуванні будівництва храму в селі Новоградківці депутат Олег Дякович першим відгукнувся і надав матеріальну допомогу. Завдяки спонсорству і почалося будівництво першого в районі храму Київського патріархату. Євгенія Гладунова щих навчальних закладах. Це з їхньої ініціативи ліквідували російськомовні школи та класи в обласному центрі. Разом із фахівцями обласного управління освіти Євгенія Михайлівна розробила та впровадила низку освітянських проектів: програму національного виховання учнівської молоді “Моя земля — земля моїх батьків”, пошукові експедиційні загони “Просвіта сіяла світло”, літературний конкурс “Перло многоцінне” (до днів української писемності та мови). Вона вела “Літопис Рівненської “Просвіти”, збирала свідчення очевидців відродження ТУМ, ветеранів “Просвіти”. До 135-річчя товариства “Просвіта” видавництво “Волинські обереги” видало ювілейний збірник “Просвіта і просвітяни”, який упорядкувала Євгенія Гладунова. Пані Євгена — віруюча людина. Крім участі в недільних та уро-

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин