Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
“Нині мовна ситуація в незалежній Україні складна і зазнає експансії з боку північного сусіда”. · с. 7сторінка оригіналу ↗

МОВА ЄДИНА

Слово Просвіти, №35 за 2008 рік

Москва оголосила російську мову “межнациональным языком”, вилучила українську із вжитку в усіх галузях народного господарства. Нашу рідну українську мову витіснили на поля й ферми, називаючи її “колгоспною мовою”. Російські публіцисти-шовіністи тлумачили, що української мови ніколи не було. “Не было, нет и быть не может”, — так 1863 року сформульовано у сумнозвісному Валуєвському циркулярі про існування нашої рідної мови. Нині мовна ситуація в незалежній Україні складна і зазнає експансії з боку північного сусіда. “Старший брат” не покаявся, а посилив шквал тотального “обрусєнія”. Проросійські та антиукраїнські сили чинять шалений опір впровадженню української мови у життя, агресивно насаджують двомовність, якої в Україні ніколи не було, бо двомовних націй не буває. Симоненки, вітренки, морози, реґіонали стали затятими захисниками російської мови. Ліва фракція та реґіонали ігнорують українську державну мову у Верховній Раді України, хочуть докінчити й доруйнувати те, що не встигли царська та більшовицька імперії. Якщо українські патріоти вимагають виступати у Верховні Раді України державною мовою, то вони здіймають галас: “это ущемление прав человека!”(?), — “притеснение русского языка”. А нищити українську мову й досі царськими указами це не “ущемление прав человека”?! Книжкові полиці заполонили російські видання. У кіосках українських газет обмаль або й зовсім нема. 90 % телеефіру окуповано мовою сусідньої держави. У російських школах України русифіковано не менше половини нашої молоді. Вони також вимагатимуть двомовності, державного статусу російської мови. Українського патріота можна виховати на базі української мови й культури. Усі ми спостерігаємо засилля російської мови в засобах масової інформації: це найпотужніший засіб зросійщення. Сусідня держава веде цілеспрямовану політику нищення української мови й української нації. Це великий злочин. Хто ж, як не ми, повинні стати на захист рідного слова, дати відсіч забродам і своїм симоненкам, вітренкам, реґіоналам, щоб передати нащадкам наш найдорожчий скарб — рідну українську мову. Патріотичне виховання належить здійснювати сім’ї й школі. Хто, як не школа має дати підростаючому поколінню глибинні національно-історичні знання, виховати гордість за рідну державу та її мову? А відроджувати українську мову не треба — за століття неволі вона зберегла свою красу та багатство. Її потрібно лише запровадити у всі сфери життя країни. А от відроджувати націю — на часі. Утвердивши в Україні рідну мову, збережемо себе як націю, а Україну — як європейську державу.

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин