“Для кожної істоти є відповідне місце і певний час в Універсумі”. · с. 15сторінка оригіналу ↗
НЕСХОЖІ РОДИЧІ
Слово Просвіти, №35 за 2008 рік
Продовження. Поч. у ч. 3, 5, 8, 10, 12, 14, 17,19, 22, 24, 26, 28, 31, 33 за 2008 рік
Мають нори лисиці, а гнізда — небесні пташки, — Син же Людський не має дей голови прихилити. Матвій, 8 : 20
Відповідаючи книжнику, що забажав стати Його учнем, Ісус попереджає про труднощі обраного шляху і наводить власний приклад. Христос, називаючи себе месіанським титулом, який прозвучав ще у пророка Даниїла (7 : 13), згадує про диких тварин, бо навіть порівняно з ними перший проповідник християнства — самотній і бездомний. Звірі з родини с о б а ч и х, а це не лише пес і вовк, супроводжують нас від самісінького початку земного життя. Лисицю серед них можна вважати яскравою особиною. Якщо пес наблизився до людини з її волі, то лис без будь-якого запрошення користується плодами нашої праці, тримаючись на відстані. Маючи досконалий нюх, лисиці вистежують по кущах пташенят і зайченят, не лише знищують гнізда, а й беззахисних домашніх птахів та кролів. До того ж полюбляють солодкі фрукти та ягоди: Спіймайте нам лисиць, лисиць маленьких, що виноградники нищать… (Пісня пісень, 2 : 15). Шкода, якої звірята можуть завдати виноградарям, тут вочевидь перебільшена, бо лисиці у садах ловлять мишей, поїдають жуків, але нір і підземних тунелів не копають, бо підлаштовують для себе нори інших тварин. Дехто з фарисеїв попереджав, що Ірод Антипа (син того, який нищив немовлят), хоче вбити Ісуса. Він же сказав їм: “Ідіть і скажіть тому лисові: ось виганяю бісів і роблю оздоровлення сьогодні й завтра…” Прозираючи майбутнє, Ісус дав зрозуміти, що не настав час випити чашу, призначену Богом:
Св. Зосима і св. Саватій — покровителі пасічників
Оксана МАРКУШ, медотерапевт
Мед, солодощі дикої природи, — корисний і безпечний продукт. Його можна використовувати для лікування і для профілактики різних захворювань. Свіжий мед здебільшого густий, як сироп. Він зберігається таким до вересня, а потім кристалізується. Медовий букет — сукупність запаху та кольору залежно від медоноса. За походженням мед може бути
…бо не годиться, щоб пророк загинув поза Єрусалимом (Лука, 13 : 32—33). Книжники й фарисеї, мабуть, чудово усвідомили сказане Ісусом, бо лисиця чи то лис мав сумнівну славу ще від часів Езопа, більш як за 500 років до Різдва Христового. У кожній сьомій байці цього легендарного античного поета діє лисиця, яка домагається свого хитрощами, виявляючи мудрість, завбачливість і дипломатичні здібності. У середньовічному сатиричному епосі образ Лиса вже не різнобарвний, він — уособлення лукавства, поєднаного з підступністю. Таким його запозичив Й. В. Ґете для переспіву літературною німецькою мовою твору “Рейнеке-лис”. Століття потому, у 1890—1896 роках, для українського читача Іван Франко написав свого “Лиса Микиту”, наголосивши: “Я бажав не перекласти, а переробити стару повість про лиса, зробити її нашим народним добром, надати їй нашу національну подобу”. Це блискуче вдалося, бо попри складний розвиток фольклорно-літературного образу Лиса, у народній свідомості його характер досить однозначно склався на біблійному ґрунті, що підтверджує приказка: “У вічі — як лис, а за очі — як біс”. На класичних езопівських сюжетах, але у біблійній традиції створив свої байки Леонід Глібов, і серед них такі хрестоматійні як “Лисиця і виноград”, “Ґава і лисиця”, а також “Лисиця і ховрах”, “Лисиця-жалібниця”, де поет висміяв фарисейство з його невідповідністю вчинків і красивих слів. Звичайна лисиця, суціль жовтувато-руда (за винятком білястого кінчика хвоста), в усі часи була і нині залишається дуже пошире-
Квітка, гармонійно поєднана з не менш доскона* лим творінням — бджолою, дарує людині мед та інші продукти бджільництва.
квітковим, падевим, а також із солодких фруктів. Мед із нектару одного виду медоносів називають монофлорним, аз кількох видів — поліфлорним. Найцінніші монофлорні меди: білоакацієвий — водянисто-прозорий, з ніжним запахом і чудовим смаком, він майже не кристалізується; осотовий — зеленуватий з приємним запахом і смаком; вересовий — червоно-брунатний, дуже густий, терпкувато-гіркуватий на смак; гречаний — найтемніший, коричневий, має специфічний запах і смак; поліфлорний мед — з різнотрав’я. За складом мед близький до плазми крові, тому організм засвоює його на 100 %. Мед містить переважно глюкозу, фруктозу, 25 % води і понад 60 речовин (ферменти, білки, мінерали, органічні кислоти, антибіотики). Разом із нектаром у мед потрапляє пилок і дріжджова мікрофлора. Цей висококалорійний продукт можна вживати в необмеженій кількості, але не варто цього робити (існує небезпека захворіти на діабет або ожиріння). Добова доза — 80 г, якщо не вживати цукру. Найкраще засвоюється з теплою водою або квітковим чаєм (у гарячій воді мед втрачає цілющі властивості). Постійне вживання меду підвищує імунний захист організму. Ще Авіцена рекомендував вживати в їжу мед для збереження здоров’я й продовження віку.
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
