Читацьке віче · “Журналістською справою займатися, допоки не потьмяніє розум і стане здоров’я”. · с. 14сторінка оригіналу ↗
У КРАЮ, ДЕ НАРОДИВСЯ ЄВГЕН ГРЕБІНКА
Слово Просвіти, №35 за 2011 рік
Андрій ЗИЛЬ, журналіст, краєзнавець, м. Бориспіль
Наближення двохсотлітнього ювілею від дня народження Євгена Павловича Гребінки спонукало освітян Бориспіль" ського району відвідати край, де він наро" дився і виріс, ознайомитися з його істо" ричним минулим, життям, побутом і тра" диціями місцевих мешканців, відчути по" дих землі і природи, серед якої зростав і формувався майбутній письменник. Ок" рім того, Євген Павлович — сучасник Шевченка, не байдужий до його долі й та" ланту. Він брав активну участь у викупі поета з кріпацтва, у виданні першого “Кобзаря” 1840 року. Українець Євген Гребінка був досить помітною особою в далекій і холодній столиці. Маючи глибо" кі й ґрунтовні знання, викладав російську словесність у Дворянському полку, кадет" ському корпусі, у військово"навчальних закладах, учив слухачів мінералогії, бота" ніки і зоології. Саме Гребінка познайомив Шевченка з відомими людьми Петербурга. Це була пе" редова демократична інтелігенція, яка під" тримувала поета морально і матеріально, опікувалася його долею, стежила за роз" витком його поетичного і малярського та" лантів. І за цей, ще не до кінця поцінова" ний внесок у долю поета, Євген Гребінка заслуговує шани, поваги і доброї пам’яті. Сучасники знали і згадували Гребінку як чудового педагога, відзначаючи його добру вдачу і велику любов до літератури. Ще в гімназійні роки (а навчався він у Ні" жинській гімназії вищих наук імені князя Безбородька) пробудився в ньому літера" турний талант. І нині його романс “Очи чорные” виконують співаки багатьох країн світу, при цьому рідко хто згадує про авто"
ра, вважаючи твір народним. А який гли" бокий ліризм і життєва реальність закладе" ні в “Українській мелодії” або в пісні “Мо" лода еще девица я была”! …Мальовнича дорога на Пирятин. На під’їзді до Мар’янівки ми не побачили вказівника з написом “Вас вітає батьків" щина Є. П. Гребінки!” Нас зустріла вчи" телька місцевої школи Марія Кузьмівна Харченко, яка піднесла вчителям Борис" пільщини повну чашу любові до свого зем" ляка, розповідаючи про родину Гребінок. У тісній кімнаті сільського будинку куль" тури повідала про село, про свого земляка, про майже забуту і зруйновану пам’ять про нього. Особливо на хуторі Убіжище, який став частиною села Мар’янівка. Там збе" реглися родинний цвинтар, де поховано Є. П. Гребінку і його предків, частина буз" кової алеї, якою ходив колись майбутній поет, та великий занедбаний льох. Де була садиба, де стояв будинок, мож" на лише уявляти під розповідь екскурсово" да: жодної таблички, пам’ятного камінчи" ка. Зруйнована пам’ять… Лише місцеве вчительство, неспокійні освітяни перейма" ються меморіалом свого славного земляка, стукають у двері чиновницьких кабінетів, щоб виділили кошти на реконструкцію і ре" монт музею, на оформлення експозиції, щоб гідно розказати про нього гостям. Юві" лейні заходи відбудуться у лютому наступ" ного року. Та вже нині земляки Є. П. Гре" бінки прийняли близько двох десятків екс" курсійних делегацій попри байдужість владних структур до пошанування пам’яті класика української байки, який разом зі своїм сучасником Г. Квіткою"Основ’янен" ком торував творчий шлях Шевченку… За 160 літ стерлася з лиця землі могила Є. П. Гребінки, бо літопису його родинно" го кладовища ніхто не вів. Хоча деякі дета" лі повідав і висловив докір українській ін" телігенції історик Микола Стороженко, який у липні 1900 року в журналі “Киев" ская старина” повідомляв: “На днях нам довелося відвідати могилу Є. П. Гребінки, похованого на окремому кладовищі в саду пп. Мазараки біля х. Убіжище Пирятин" ського повіту Полтавської губернії. Сумно було бачити занедбану могилу людини, яка свого часу відігравала помітну роль в літературному світі і займала не останнє місце в історії української літератури. Невелике родове кладовище Гребінок обкопано ровом і одною стороною приля" гає до проїжджої дороги. Через рів від до" роги перекинуті кладки до замкнених на замок воріт. Коли сторож земського учи" лища і наглядач за кладовищем відчинив ворота, то перед нами постала невелика квадратна ділянка землі, оточена з трьох боків садом і засіяна кількома могилами, із яких тільки на одній — могилі Анни Павлівни Свічки, наявний металевий хрест з відповідним написом, на інших звичайні дерев’яні хрести без написів. Ко" ли сторож показав нам могилу Є. П. Гре" бінки, то він додав, що встановлений на ній ветхий дерев’яний хрест перенесений із сусідньої могили, де він замінений но" вим, — а до того на могилі Є. П. Гребінки кілька років ніякого хреста не було, бо вперше встановлений давно підгнив і
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
