Арт-калейдоскоп · “Кожен художник має свій стиль, його впізнаєш серед інших. За кордоном таких художників нема”. · с. 15сторінка оригіналу ↗
ТВОРЧІСТЬ ЯК ГІМН
Слово Просвіти, №35 за 2011 рік
Безцінний скарб — талант — отримали у спадок від яскравого представника українського монументально-декоративного мистецтва ХХ ст. Олександра Саєнка його донька Ніна та онука Леся. Вони дотримуються мудрих настанов батька й діда, збагачують мистецьку спадщину нашої національної духовної скарбниці.
момент крайньої нужди, коли я не міг купити хліба і почав пухнути з голоду, відрізав шмат полотняної сорочки, що пошила й вишила мати, заґрунтував його й намалював олійними фарбами портрет Т. Шевченка. Продав цей портрет на базарі й купив харчі та фарби…” Із часом О. Саєнко вже сам навчав студентів. Із 1936 року роботи майстра експонувалися на виставках у Києві, Москві, Ленінграді, Прибалтиці. Велика Вітчизняна війна, а потім смерть коханої дружини глибоко травмували душу митця. Його перша персональна виставка відбулася у Києві 1962 року. Потім — Чернігів, Львів, Канів. Це допомогло відродитися, зрозуміти, що його мистецтво — справді духовна потреба рідного народу, якому віддав усього себе. Олександр Саєнко створював монументальні панно, інкрустовані соломкою, гобелени, вибійки, ескізи до керамічних речей, малярські та графічні роботи. Він також відомий як збирач і дослідник народного мистецтва. Ім’я художника ЮНЕСКО занесла до списку видатних діячів культури світу. Нині заслужений діяч мистецтв України Ніна Саєнко розвиває традиції національної культури в різних мистецьких жанрах. Діапазон її творчого доробку досить широкий — від складного тематичного гобелена, тонких за колористичною гамою, гармонією тональних сполук килимів до панно, мозаїчно інкрустованих соломкою. Ніна Олександрівна рано залишилася без матері, її виховував тільки батько. Вражає духовна єдність цих двох людей, які завжди розуміли одне одного без слів. Батько — її перший наставник і вчитель, вона для нього — вірна помічниця, порадниця у спілкуванні з довколишнім світом і людьми. “Так було завжди, — говорить мисткиня. — Я пам’ятаю квітучий борзнянський сад у пору мого дитинства і завжди усміхненого тата, що радів розквіту природи, життя. Брав мене на руки, підносив до розквітлої яблуні, до рожевого цвіту, і був щасливий від того, що дарує дитині радість. Так запрошував мене у творчість, і я намагалася не відставати від нього ні на мить”. Уже кілька років поспіль Ніна Олександрівна — викладач і засновник мистецької студії імені Олександра Саєнка, де навчаються обдаровані діти з вадами слуху. “Свого часу біля батька я навчилася розуміти мову людей з такими ось проблемами, тому мені просто спілкуватися з нашими студійцями, — розповідає вона. — Через творчість хлопчики й дівчатка доносять до світу те, чого не скажеш словами”. Ця талановита мисткиня здобула освіту в Київському державному університеті, але саме батьківські університети стали для неї визначальними. Тепер її твори експонують на виставках в Австрії, Бельгії, Німеччині, Польщі, Росії, Франції, Канаді, Китаї. Ніна Саєнко — член Національних спілок художників і майстрів народного мистецтва України, Європейської текстильної асоціації, консультант із комплектування музейних колекцій, науково-методичної й експозиційної діяльності. За її активної участі у Борзні Чернігівської області 15 ро-
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
