Пам’ять · “Народ України освятив ці далекі страшні території своєю кров’ю, прахом своїм”. · с. 9сторінка оригіналу ↗
враження учасників
Слово Просвіти, №35 за 2013 рік
мешканці України не змогли захистити своїх близьких. Думаю, що наша поїздка покликана ще й навчити людей захищатись. Адже так легко розправлятися з життям — це злочин. І ми повинні знати свої права, щоб давати гідну відсіч злочинцям у майбутньому”. Ніна Цвєткова, м. Київ: “Ці жахіття, на мій погляд, мали місце через те, що не працювали закони. Не працювали вони передовсім для пригнічених народів. На Соловках багато українців постраждали тільки через те, що вони були українцями. За те, що вони захищали свою мову, права, хотіли жити в людських умовах, за те, що мали власну думку, яка інколи не збігалася з думкою людей, які ставили себе над законом. Висновки необхідно робити. Тому сьогодні в Україні ми повинні захищати свої права, щоб жахливі події першої половини минулого століття ніколи не повторилися”. Юрій Деркач, сільський голова с. Іванівка Київської обл.: “У мене неоднозначне враження і від цієї поїздки, і від тієї, що відбулася чотири роки тому. У нас була важка дорога, ночі в автобусі, але ми навіть уявити не можемо, як почувалися ті хлопці і дівчата, яких гнали на північ етапом, які в холоді голод терпіли нелюдські муки. Яка ж то несправедливість! А скільки мук витерпів багатостраждальний останній отаман Запорозької Січі Петро Калнишевський… Я їду сюди для того, щоб ще раз зарядитися тією енергією, яка потрібна мені для життя, для боротьби за справедливість, для того, щоб бути готовим до випробувань. Українці повинні знати, що коїлося за тоталітарного режиму”. Роман Підлужний, м. Коломия: “Мене найбільше вразила велич споруди Соловецького кремля. Тут усе дихає історією, зокрема й
— “Проща на Соловки” відбулася вже вп’ятнадцяте. Хто її започаткував? Коли Ви долучилися до цієї шляхетної справи? — Її започаткували дисиденти, які вийшли з тюрем в останні роки існування Радянського Союзу: Василь Овсієнко, Євген Сверстюк; а також поети
демократи Іван Драч, Дмитро Павличко та всі люди, які зголосилися відвідати ті місця. Коли краєзнавець Юрій Дмітрієв знайшов могили й стало відомо, де місце розстрілу “Соловецького українською. Коли усвідомлюєш, які тортури перенесли наші земляки, починаєш розуміти, що ми стали незалежною державою, не останньою чергою через те, що вони тут залишилися”. Іван Кузьмин, священик: “Як священик я вважаю, що кожен українець мав би побувати на цих суворих землях, де покояться тисячі невинно убієнних синів і дочок України і поклонитися їхній пам’яті. Для мене це була духовна поїздка, з метою побачити, де перебував останній кошовий отаман Січі Запорозької. Дякуючи Господу, він про жив довге життя і показав дух, славу нашого народу”. В’ячеслав Тимченко, водій: “Поклонитися кращим людям нашої нації, пом’янути їх — мій обов’язок. Те, що я маю таку можливість, — велика честь. Я вже тут побував усьоме, але чи не найбільше за всі роки мене вразив цьогорічний виступ представника “Меморіалу”, який зазначив: “Ця сторінка історії, на жаль, ще не перегорнута”.
ДДееппууттаатт ККииїїввссььккооїї ммііссььккооїї рррааддии ВВііттааллііннаа Ш Шллааппаакк::
«Репресії не повинні пов$ торитися в майбутньому»
— Цьогоріч Григорію Петровичу дуже тяжко давалася організація цієї поїздки. Як Ви долучилися до її проведення? — Моя зустріч із Григорієм Петровичем Куценком відбулася наприкінці грудня 2012 року. Він розповів мені про цей проект, про установи й організації, які його підтримують, і звернувся по допомогу. Це питання потрібно було вивчити, обґрунтувати використання коштів із міського етапу”, українці поїхали туди, по ставили дубового хреста, започаткувавши “Соловецьку прощу”. Тоді цей шлях не був проторений, тому був дуже важкий. Я долучився до цієї прощі сім років тому. Ми намагалися зробити все, щоб вшанувати наших співвітчизників і людей, які там загинули. З часом поїздки стали організованими — під егідою Інституту національної пам’яті, але в останні роки все згортається. Влада цим не переймається, тому бюджету. Запропонувала Григорію Петровичу, щоб товариство, згідно з бюджетним кодексом, звернулося зі своїми пропозиція ми до головних розпорядників бюджетних коштів — Департаменту внутрішніх комунікацій. Коли відомості про поїздку на дав Департамент, я винесла питання її фінансування на постійну комісію Київради з питань бюджету та соціально
економічного розвитку, особисто доповідала з цього питання і переконувала депутатів у необхідності підтримки такої поїздки на міському рівні. Має бути підтримка і на державному рівні, адже необхідно знати свою історію. Депутати з розумінням поставилися до це стало справою громадськості. І якщо не ми, то ніхто цього не робитиме. І тому вчергове повезли на Соловецькі острови через Санкт
Петербург, Петрозаводськ, Медвежегорськ делегацію зі 36 осіб. Найвидатніші люди, які могли б спричинитися до розвитку української культури й духовності, загинули на цих далеких пів нічних територіях. Потрібна лише мізерна в масштабах України підтримка — 100 тисяч гривень на один автобус. Можна було б організовувати великі групи науковців, духовенства, діячів культури, небайдужих до теми репресій. А там нас завжди запрошують і чекають. — Чи зачепили Вашу родину Сталінські репресії? — Мій дід, його два брати були на Біломорканалі за відмову підтримувати колективізацію у селі. Сиділи також моя бабуня, мій батько. Дійшло й до мене. Коли я служив у армії за знайомство з московськими дисидента ми, за читання заборонених книжок і деякі висловлювання з цього приводу, я теж отримав свій термін і перебував у трьох таборах у Модовії і на Уралі та в п’яти тюрмах Радянського Союзу. — Назвіть знакові роки, в які “Соловецька проща” запам’яталася особливо. — Торік на Соловках ми встановили пам’ятний знак із написом “Вічна пам’ять співвітчизникам жертвам репресій тоталітарного режиму”. Там немає ні національ
На жалобному мітингу на місці розстрілу політв’язнів, біля каменя з написом “Соловецким узникам” виступає Григорій Куценко
ГГооллоовваа ККииїїввссььккооггоо ттоовваарриисстттвваа ппооллііттвв’’яяззнніівв іі ррееппрреессоовваанниихх ГГррииггоорріійй ККууццееннккоо:: «Наша делегація представляє неділиму й згуртовану націю»
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
