Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
Пряма мова · “Штучно затримується доступ українського мистецького продукту для масової аудиторії”. · с. 10сторінка оригіналу ↗

ККииррииллоо ССТТЕЕЦ ЦЕЕН НККО О:: «Споживацтво — одна з форм рабства» Українське — креативне. Як діячі культури можуть сприяти утвердженню такої асоціації у загалу?

Слово Просвіти, №35 за 2013 рік

Анастасія Багаліка: Пане Кириле, ми не просто так зачепили тему “Креативність”. Тому що українська культура найперше і найзагальніше викликає дещо не зовсім такі асоціації. Кирило Стеценко: Насправді ми стикаємося з таким стереотипом, який склався у суспільній свідомості, що українське — це значить народне, традиційне, проминуле, сільське, і таким чином виходить, що це таке уявлення про українськість, воно ніби відрізається від майбутнього і ні би мало б вимерти природним шляхом. І це мене завжди вражало. Я виріс в українській сім’ї, народився у Львові, я міська дитина. Весь мій досвід пов’язаний із найновішим, із найсучаснішим, із творчим, тому що я грав, ріс у родині музикантів. Мій тато викладав у консерваторії скрипку, в нього було дуже багато друзів, саме креативних — не тільки за професією, а й за стилем життя. Ія думав, чому все українське, — знаєте, як індіанців в Америці — відсовують кудись у резервації, щоби там от показати: оце зона українська, а оце загальний світ — сучасний, прогрес технічний, науковий, мистецький; що все це — вже справжнє майбутнє, і воно має розвиватися. Просто констатуємо, як це було: і за царських часів доводилося свідомим українцям боротися за майбутнє і за те, щоб не тільки показати, що українське — це наша колосальна тисячолітня традиція, величезна невичерпна народна спадщина, і водночас українське — це те, що є сучасне, те, що розвивається. І те ж було за Радянського Союзу, коли вказували нам місце — он там біля призьби, на ґанку, а тут, де пани гуляють, там, де вже справжнє життя і формування майбутнього, вас не повинно бути! Це мій дитячий досвід, я завжди так бачив і так чув. Пам’ятаєте, що українська мова оголошена неперспективною? Українську культуру оголосили неперспективною, тому що потім, мовляв, виживуть найперспективніші культури й мови, які всі зіллються в єдиний потік, і на планеті буде одна ідея. Я це чув у школі, і вчитель з історії і “обществовєдєнія” нам це говорив. І Ви знаєте, що цікаво? Говорили, що російська мова прийматиме в себе всі інші мови, і вона буде базою формування тієї культури майбутнього. Ви не повірите, це був клас восьмий дев’ятий. І саме діти з українських та єврейських сімей у музичній школі імені Лисенка, в якій я навчався, відчули свою національну ідентичність і почали порушувати питання і протестувати, ображатися: як так? Розуміє те, це був такий цікавий момент спонтанного єднання українців і євреїв у відстоюванні своєї національної ідентичності і права на майбутнє. Це просто психологічний — навіть не політичний — аспект. Мені згадалися минулі часи комуністичної доктрини з “стіранієм перегородок мєджу націямі” і т. ін. Але найгірше те, що нині, коли Україна вже 22 роки незалежна, ми все таки живемо в резервації, і українські цінності, українське як таке знову “знакується”… Але ж прикро, що зараз, коли Україна незалежна, змінилася аргументація, але не змінилася тенденція, так би мовити, відкочування українського на узбіччя. Змінилася тільки аргументація — логіка вже інша. Мовляв, українська мова не… конкурентоспроможна... Не конкурентоспроможна і виживати має сильніший. Тобто на цей ринок культури одягається соціальний дарвінізм: це справедливо, нормально, якщо ви не здатні й не конкурентоспроможні, то… От ви створіть такі літературні твори, напишіть таку музику, щоб конкурувати. У нас демократія, у нас ринок. На ринку не можна бути неконкурентоспроможним. Оця логіка ринку суперечить логіці життя. — Погляньмо на цю проблему в ракурсі закритості українського інформаційного простору, глобального інформаційного простору. Йдеться не тільки про ЗМІ і не тільки про те, що відбувається “тут і зараз”, а й, наприклад, інформація, яка доходить до нас у школі і доходила так само до Вас, до Ваших батьків. Наскільки вона закрита від сучасного українського мистецтва, яке твориться тут і зараз? Наскільки простір для такої інформації закритий? — Про теперішню школу сказати не можу, але можу сказати про мас медіа і про такий важливий для ЗМІ аспект, як музика і зокрема культура масового мистецтва. І тут, переконаний, є колосальний досвід радіослухачів, який свідчить про те, що українська музика в ефір не допускається. Хіба що маленькими дозами, для того, аби прозвітувати, що цеє. Якщо на добу, наприклад, є норматив, що національний культурний продукт (чи українськомовний продукт) має займати не менше 50 %, то тоді він може бути з третьої до шостої ранку, коли його ніхто не слухає. Так само на телебаченні. Наприклад, на Новому каналі вночі демонструють дуже цікаві українські документальні фільми. Але розумієте, так є, що власники приватних радіоканалів і телеканалів використовують для свого бізнесу громадський інформаційний простір, і держава у цій ситуації не захищає права суспільства, а стоїть на боці бізнесу. І утверджується така логіка, що у нас вільний ринок, і той, хто виступає на ньому як власник засобу масової інформації, може пропагувати будь що. Тут працює конкуренція, і якщо рейтинги те ле чи радіоканалу піднімаються завдяки російській чи американській музиці, то логічно, що він буде це пускати. Які проблеми? Українська музика — “не конкурентоспроможна”. Я досліджував радіоефір у Fm діапазоні, і тоді, 2002 року український продукт у сфері музики (я маю на увазі пісні) охоплював 4 %. Це був найнижчий показник. При чому я не кажу про українськомовний, який був ще в чотири рази менший (1%). Це приблизно те саме, що й у Канаді, де українськомовна музика займає приблизно 1%. Як і в Україні. А буквально тиждень тому я перевіряв тридцять Fm радіостанцій і побачив, що українськомовний пісенний продукт займає приблизно 2—4%. — Тобто вже більше? — Ні, не більше — менше. Але більше, ніж 1%. (2002 го за Кучми). Хоча 2005 го було приблизно 25 %. Тепер — у десять разів менше! Коли говорять, що український продукт неконкурентоспроможний і що його дуже мало виготовляється, у мені нуртують величезні протестні енергії, адже знаю, що українського продукту багато (кажу “продукт” узагальнено, як будь які твори, особливо, коли говоримо про масову культуру), і більше того — є дуже якісний продукт. Чудові пісні, чудові актуальні тексти, якісна музика. Не скажу, звісно, що вся українська музика якісна, але ж і не вся російська якісна. — І далеко не вся світова якісна. — Коли був у США, на Fm радіостанціях слухав значно більше якісної музики, ніж ту, яку обирають програмні директори для прослуховування в Україні. Тобто є навіть деяке знегажування, коли пропонується музика англомовна. На жаль, тому що вибирається узагальнена і надто відома, або ж — механічна музика, винятково для дискотек. І як що порівнювати англомовний ефір у Києві та Нью Йорку, то, звичайно, в Нью Йорку значно цікавіше, тим більше, що кожен із нас має доступ через Інтернет до прослуховування всіх радіостанцій світу, які там є. Тому я заперечую тезу, що в Україні мало якісного продукту. Основна проблема — програмні директори радіокомпаній і телебачення, які цензурують (саме цензурують) і не пускають в ефір у тій пропорції український культурний продукт, який відповідає етнічному складу населення і навіть симпатіям чи культурним уподобанням українців. Відбувається хірургічна операція над зміною свідомості, над тим, щоб людей присаджу вати на непритаманні їм культури, мови, жанри, стилі, щоб люди це сприймали як своє. Відбувається просто зміна ідентичності. Ія стверджую, що це цілеспрямована — не просто ідеологічна, а цивілізаційна робота над тим, щоб нас не було. Фізично будьте, будь ласка. Щоб нас не було ментально, щоб ми не мали своєї самобутності. Це дуже складна історія, — виконавці цієї операції дуже часто цього не знають, зрештою все залежить від того, яка кадрова політика. Можна на дати перевагу, коли працює на радіостанції той чи той діджей, чи віджей на телебаченні, чи ведучий, чи програмний директор, просто бачачи його світогляд, його преференції щодо музичних стилів, мов, культур і т. ін. І не треба нічого йому пояснювати. Просто залежить, кого береш на роботу, і цього вже достатньо. Без жодних додаткових спрямувань. Тому я вважаю, що це штучний процес, і штучно затримується і звужується доступ українського мистецького продукту для масової аудиторії. У масовій свідомості українське чомусь асоціюється з минулим, із селом у гіршому значенні цього слова, і тільки з народом. Мовляв, кесарю — кесареве, а Богу — боже. Українське, так би мовити, знай своє місце і будь тут. Це політика культурної резервації. Маємо тільки три канали Національного радіо в Україні, в яких українського продукту — більшість. — До нашої з паном Кирилом розмови в ефірі “Українського ра-

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин