Читацьке віче · “Ми не повинні віддавати на глум національний дух Сорочинського ярмарку”. 16 · с. 16сторінка оригіналу ↗
Сорочинський ярмарок: секонд-хенд і Вєрка Сердючка
Слово Просвіти, №35 за 2018 рік
Ярмарок у Сорочинцях інколи називають візитівкою України. Сюди приїздять туристи й підприємці з різних країн світу. Це не просто торжище, базар, а найперше — національний культурно-мистецький захід. З чим у всьому світі ідентифікують держави і нації? Що є гордістю, святинею кожного громадянина будь-якої держави? Звісно, державна символіка. У Сорочинцях на ярмарку національний стяг можна побачити лише при вході серед десятка прапорів інших країн, що гостювали чи гостюють тут. Приклад патріотизму полтавцям показували грузини — раніше (до цього року) вони орендували велику площу на Жабокрицькому майдані, де розміщували свою експозицію з керамікою, винами, спеціями й рестораном. Там вони піднімали свій державний прапор. Українці свій чомусь не піднімали.
Світлана ХРИСТЕНКО, м. Полтава
— Не той тепер ярмарок, — каже моложава жіночка, що поряд зі мною вибирає глиняні горщики у Сорочинцях на торжищі. — Ще кілька років тому приїжджала сюди подивитися на роботи вишивальниць із Решетилівки, з Лубен, на килими з Решетилівки, таких ніде не побачиш, а тепер де вони? Колись щоразу купувала тут гребінці з рогу, такі робив лубенчанин Іван Тимошенко, купувала горщики у гончара з Прикарпаття. Тепер він сюди не їздить. Не бачу й багатьох інших народних майстрів, з якими за роки вже й заприятелювала. Майстрів поменшало, он подалі від центрального входу порожні ряди-прилавки стоять. Зате пива й шашликів тут побільшало, все ними пропахло… Я щороку буваю з родичами на Сорочинському ярмарку, бачила, як забудовували Жабокрицький майдан, як на ньому з’явилися садиба Хіврі й інших гоголівських героїв, один вітряк, інший, дерев’яна капличка. Щоправда, вона Московського патріархату. В селі, знаменитому не лише Гоголем, а й гетьманом Данилом Апостолом, 1734 року звели Свято-Преображенський храм, де й хрестили Миколу Гоголя, господарює патріархат, що освячує війну Росії проти України. Нині храм, усипальниця гетьмана і його родини — пам’ятка національного значення, і Сорочинський ярмарок теж має статус національного. Прикро констатувати, але на об’єктах, що є національною спадщиною українського народу, прижилося і паразитує багато чужого: у храмі чужа церковна традиція, на торжищі, яке з 1999 р. проводить ТОВ “Сорочинський ярмарок” (керівник проекту Світлана Свищева) — кітч, китайщина, попса, російська мова. Після прапора мова — другий ідентифікатор нації. За прилавками ярмарку добра половина продавчинь російськомовні. — Вразила вседозволеність торгашів: шансон на ятках, усюди калічена росмова, — каже професорка, завідувачка кафедри фольклористики КНУ ім. Тараса Шевченка Олена Івановська.
— Змішані емоції, — продовжує вона. — Фольклорних колективів багато, але фольклору нема (прекрасний виняток — гурт “Криниця”). Давно треба побороти “циганщину” — китайські віночки на жіночках поважного віку, штучні атласні шаровари кольору “вирвиоко”, клубні костюми, які так і кричать “спали мене”, убоге музичне аранжування народної пісні… Усе це відгонить совєтчиною… Пані Олена вважає, що організаторам ярмарку варто висувати чіткі вимоги мистецьким колективам: національний (регіональний його варіант) стрій, брак фонограми, стилізації та музичної обробки народної пісні/ танцю, лише народні твори. Прикро, але з ярмарку таки пішли унікальні вишивальниці й килимарі, як справедливо помітила пані Надія з Попівки. Директор Решетилівської майстерні художніх промислів Сергій Колінченко, який ярмаркував багато років, розповів, що оренда торгового місця, щоб виставити вишиванки і гобелени, стає не по кишені. Тому останні кілька років у Сорочинці вони не приїздять. Зрештою, оте “не по кишині” витіснило багатьох інших справжніх майстрів, а їх місце займають заробітчани.
Неприємно вразив на цьогорічному ярмарку ще й довжелезний ряд із секонд-хендом. Невже прибуток від оренди торгової площі продавцями вживаних, ношених-переношених речей такий великий і значний для ТОВ “Сорочинський ярмарок”? Це просто глум над Національним (!!!) ярмарком, і над українцями, і над гостями з далеких країн. Неприємний осад залишився і від заключного концерту за участю суржикуватої і примітивної Вєрки Сердючки, відомої гоцалками під святі слова “Ще не вмерла України”, за які, як і за прапор, тризуб загинули вже тисячі наших хлопців на російськоукраїнській війні. — У Сорочинці їдуть, аби відчути національний колорит, набратися національного духу, — каже Сашко з Вінниці. — Привіз сюди друзів, ярмарок їм розхвалив, а тепер самому незручно, в гірший бік змінився ярмарок. Людей у вишиванках поменшало. Але славу Сорочинського ярмарку ще можна повернути. Юристам, владі варто подумати, як повернути бренд у власність громади. Ми не повинні віддавати на глум національний дух Сорочинського ярмарку.
Будьмо разом! П ЕРЕДПЛАТА—2018 П ЕРЕДПЛАТА—2018 Нині триває передплата на 2018 рік Нині триває передплата на 2018 рік
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
