Читацьке віче 7 · “Передовсім цей професор навчив мене розуміти Шевченка”. · с. 7сторінка оригіналу ↗
Ще один знак пам’яті
Слово Просвіти, №35 за 2019 рік
Наприкінці весни меморіальна дошка на честь напівзабутої української письменниці Сидонії Никорович (1888— 1957) роботи скульптора Володимира Римаря прикрасила фасад загальноосвітньої школи в селі Горошівці на Заставнівщині. Цього разу героєм майстра став інший сучасник письменниці — Корнило Ластівка (1893-1975), уродженець цієї мальовничої буковинської місцини.
“Два шляхи” та “Стогне земля”. В останній, за паризьким рецензентом, знайшла відображення “трагічна дійсність буковинського села часів колективізації”.
К. Ластівка перекладав із німецької та румунської мов. Його численні народознавчі студії друкувалися в Чернівцях, Коломиї, Варшаві, Парижі, Філадельфії, Буенос-Айресі.
Картина життя і творчості К. Ластівки постала з яскравих урочистостей, що відбулися в його рідному селі сонячної травневої днини за участі численної громади горошівчан і посланців від чернівецької “Просвіти”. Розпочалися вони з увертюри — освячення двох знаків: раніше відкритого пам’ятника Тарасові Шевченку та щойно облаштованої меморіальної дошки на честь Корнила Ластівки, яке здійснив отець Назарій у супроводі церковного хору. Відтак дійство продовжилося у барвисто прибраній, уквітчаній вишиванками актовій залі школи, де звучали розповіді, декламації та пісні.
Промовляв господар — директор Горошовецької школи Ілля Дмитрович Фуштей. Небагатослівним, але промовистим був підприємець Іван Григорович Мельничук, що спонсорував виготовлення меморіальної дошки. Він народився в Чернівцях, але предки поховані тут, тож як не навідуватися на їхні могили, як не допомагати живим...
Упереміш із музичними номерами лунало слово про К. Ластівку чернівецьких просвітян — голови обласного об’єднання
Остапа Савчука, педагога Тамари Мінченко, університетських науковців, вчителів, учнів.
Почувався як удома заступник голови Чернівецького об’єднання “Просвіта”, народний артист
України Іван Дерда, що й не дивно: він народився в Горошівцях, тут закінчив середню школу, сюди нерідко навідується нині. Схвилювала в його виконанні й всесвітньо знана “Марічка” Степана Сабадаша на слова Михайла Ткача і зовсім “свіжий” “Гімн села Горошівці”, написаний у співдружності з поетом В. Васканом: Тут, на землі святій оцій,//Моїй землі, — моя держава,// Моя надія, честь і слава,//Мій рідний край — Горошівці.
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
