Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
“А коли, немов роса, пропадуть регіонали, · Я скажу: “Яка краса! Ми такої ще не знали!” З блокнота письменника 12 · с. 12сторінка оригіналу ↗

Листування Кота

Слово Просвіти, №35 за 2019 рік

Лист Кота Боніфація до Кота Мартина, лідера опозиційної фракції з нагоди присудження йому звання доктора honoris causa в галузі прикладного мишознавства Брате мій, прийми привіт У столиці муз і грацій. Я — простий народний кіт, А зовуся Боніфацій. Мій господар, — добрий знак! — Колєґує з твоїм паном. Як на мене — графоман Поруч із Твоїм — титаном. То старий політикан: Був у РУСі (сумнів маю!) Називається Роман, А по-батькові не знаю. Емерит і сибарит, Кожну другу владу гладить. Від корит і до корит Він себе і нас провадить. Бідний він, хоч Хутірець Єсть у славному Рокитні, Де господар, жнець і грець, Найчастіш буває в квітні. А бува — під Рік Новий (Як у світі десь не дівся!) Хочеш нявкай, хочеш вий, Тож моя любов — тобі вся! Цезар, хоч і пес над пси, Рідко мудро забалака. Нам обом не до краси: Він сирітка, я бідака! А господар знай шкребе На книжках і на папері, А як згадую Тебе, Викида мене за двері! А тепер, мов палець, сам, Щось із мов чужих тлумачить. Каже, що не вірить псам; В нас, котах, надію бачить! Помаранчева доба Виплекала з нас героїв: Коли Ти нявчав: “Ганьба!”, Я народ на бій настроїв! Викривав я люто й зло Збайдужілість та пасивність. Радісно котам було: “Осьде наша креативність!” Та коли в моїм селі Дух війнув регіональний, Люди раптом стали злі На актив, бо — кримінальний! Впав на всіх суцільний шал, Не один кусає пальчик: В бабки — син регіонал, В діда — внук-регіональчик. Бабця злоститься: “Мета Наче в нас була єдина. Маю сина і кота, Але ліпший кіт від сина… Маю хату і город, І овечку, і корівку. Хай же знає весь народ: Об’являю голодівку! Хоч садіть мене в тюрму, Хоч ловіть на кожнім слові, Все записую йому, Найдорожчому котові: Вишню, яблуньку, горіх, Стайню-хлів, стодолу, хату, Склеп, колодязь, оборіг, Гарну (з мишами) загату”. Я, коли дізнавсь про те, — А писали всі газети, — “Добре”, думаю. Проте, Чи й такі у нас поети?” Здавна знаю: Твій — чесняк: І гарує, і мудрує, Подарованих коняк Рідній Армії дарує. А одного румака, Що годився лиш на мило, Обміняв на літака, — Аж заплакав пан Солило! (Вихователь, педагог, Захисник та оборонець Прав пригноблених нас двох І поетових поклонниць!) Тож, коли свій заповіт Бабця зареєструвала, Дивувався цілий світ, А мишва своє співала: “Ми — найменша із меншин, Жертва зимі депортацій. Що ж! Далеко ксьондз Мартин, Близько — парох Боніфацій”. Сповідалися в гріхах Бідні мишки нощно й денно. По снігах та по стогах Я кружляв, як веретено. І навів зразковий лад В Бірках, Ясниськах, Рокитнім, Не піар, а маєстат Бачив люд в таланті спритнім. Мовить виборцям: “Нове Політичне покоління! З цим обличчям оживе Свідомість, мораль, сумління!” Інформація про те Всю округу облетіла, Тож душа моя росте, Виривається із тіла. Я гадав: іде зима. Нам, обідраним до нитки, Старші люди задарма Переписують пожитки. Я — в кущі не дремену! Відмовлятися від спадку?! Від сьогодні розпочну Біографію спочатку. До господаря свого (Міну бачачи ласкаву, — Він із Левом1— ого-го Попиває чорну каву, — Повертаючи свій лик, Все муркочу, і муркочу… Та відчув — мені гаплик, І нічого вже не хочу. Але мудрий дядько Лев Каже панові моєму: “Кличе Див поверх древ! — Кажуть, пишете поему Про нових героїв. Ой, Вже легальний, не підпільник. Боніфацій — наш герой Наш керманич, наш очільник! Одягніть його як слід: На голівку — мазепинку, Ремінцем стягніть живіт, Камуфляжем вкрийте спинку. В лапки — шмайсер чи наган, А по всьому — ззаду ранець. Ще недавно — хуліган, А сьогодні вже — повстанець! І народ за ним піде Аж до Києва чи далі, Грім повстанський загуде У столичному кварталі…” Признаюсь: вождівський дар Я давно в собі плекаю, Та в “Свободу” чи в “Удар” Не вступаю. Почекаю! Нам, котам, інакший тренд Доля визначила, брате: Захищати власний бренд, Дух Котячий гартувати! Кожен кіт — сам по собі Поміж ріжних, інших поміж У затятій боротьбі Нам поможе “Самопоміч”. Ти собі поможеш; я Сам собі також поможу, А твоє-моє ім’я Кине в жах товпу ворожу. Тож Дмитрові підкажи, Хай виходить з “Батьківщини”, Підкажи, допоможи — Шкода нашої Людини! Лідер партії Андрій, Хоч і милий, не годиться: Він творець блакитній мрій Щось мов киця, а не криця! Чуєте, реве Дніпро, То ідуть, мов батько з сином, Хто — спитаєте? Дмитро! Не з Драчем, але з Мартином! Я, Мартине, Твій солдат, Твій. Мартине, порученець, Я тобі служити рад Ліпше, аніж Новоженець. В небі сяє Оріон… Від біблійного Адама, Наша — зірка Фаріон — Наша муза, наша мама! Я також, мов Тягнибок, Стану символом свободи. Карбувати буду крок, Кликати котів до згоди. А коли, немов роса, Пропадуть регіонали, Я скажу: “Яка краса! Ми такої ще не знали!” Будеш ти мені, як брат, Помагати без лукавства… Моя мрія: кандидат (Доктор — Ти!) від мишознавства. Я б давненько мав звання, Але Львів — суцільна кляуза. Не дала одна свиня Титулу honoris causa. Не дала, то нам не тра! Буду скромний, мов Горацій. Поздоров свого Дмитра. З Новим Роком! Боніфацій. P. S. Та скажи йому: Драчу — Без орацій, без нотацій Слід пробачити! Лечу: Близько мишка…. Боніфацій. P. P. S. Цезар чує теж, Рефлекс Має добрий. Жде овацій. Кажуть, в Кончі — встеклий Рекс. Стережися! Боніфацій. 23.ХІІ.2012, Київ 31.ХІІ.2012. Львів Nota bene Але зразу, як вступив Рік новий на простір львівський, Я листа перехопив, Сконфісковано: Лубківський 4.01.2013, Львів Після перетримання в цензурі виник новий мотив “Лукомор’я і Табачник”. Очевидно великий Підкоморій Мартин обізветься з цього приводу. Р. Лубківський Санаторій “Конча-Заспа” 24.01.2013 ————————— 1 Відомим письменником, покровителем с. Рокитно.

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин