“Коли вже нарешті президенту перестануть · писати промови редактори 95 кварталу?” Суспільство · с. 2сторінка оригіналу ↗
Секретарю Ради національної безпеки і оборони України Данилюку О. О.
Слово Просвіти, №35 за 2019 рік
Шановний Олександре Олександровичу!
Виходячи з інтересів національної безпеки України, просимо Вас розглянути окремі пропозиції, які стосуються гуманітарних проблем.
1. Створити координаційну Раду з гуманітарної політики при Президентові України, зокрема ввівши до її складу представників таких громадських організацій: ВУТ “Просвіта” імені Т.Шевченка, Конгрес української інтелігенції, Товариство “Україна-Світ”, Українська Всесвітня Координаційна Рада, Координаційна рада Національних Спілок України, Всеукраїнський форум “Українська альтернатива”, Національна спілка письменників України.
2. Необхідно на найближчу перспективу збільшити фінансування науки до 2,5— 3% від ВВП, оптимізувати використання коштів, захистити інтелектуальну власність, стимулювати інноваційну діяльність, підвищити престиж і соціальний статус ученого, зупинити міграцію (в таких катастрофічних масштабах!) інтелектуального потенціалу нації.
У 2019 р. видатки української держави на науку становлять лише 0,23% (Закон України передбачає 1,7%). За останні 5 років цей показник не перевищував 0.47%. В Європі він складає близько 3%, Ізраїлі, Швеції — 4%, США — 4.5%, Японії — 7%.
У нинішніх умовах є неприпустимим продовження фінансування політичних партій за рахунок Державного Бюджету. За останні роки (2016—2019) витрата коштів на ці цілі складає 1,691млд грн. Оптимальне рішення — використання бюджетних ресурсів для розвитку української науки, освіти і культури.
Зважаючи на те, що серед 17 пріоритетів розвитку світу до 2030 року, визначених ООН, освіта знаходиться на 4 місці (відповідно цілей розвитку ООН після 2015 р.), визнати освіту найголовнішим державним пріоритетом у реалізації Стратегії сталого розвитку, важливим складником національної безпеки України, зараховуючи до “вектору розвитку” її і десятки першочергових завдань модернізації країни.
Леся ВОРОНЮК
1. Спуск з дітьми в білих футболках по Інститутській виглядавй їй-бо як Первомая. Ну, не про Україну 2019 це було. Штучно і по картинці, і за відчуттями. Як максимум, на що придатна ця постановка — на відкриття районних змагань з тенісу.
2. Чому Бадоєв вирішив обрати основним білий колір? У країні, в якій війна. Білий — це колір поразки і відступу як-не-як. Спочатку я подумала, що перебільшую, але ж ні — такі асоціації в багатьох. І ще цей білий для мене — це ніби більше нема чого сказати і показати, ніби в нас нуль років історії, культури та ідентичності. Ніби ми вчора з’явились, ніби не було країни, а суцільна амнезія. Ну і що, що 6000 років Трипіллю? Кому це цікаво в швидкому шоу-бізі?
3. А цей артеківський прийом з дитячими долоньками в жовто-блакитній фарбі? І це “найкрутіший” режисер??? Це — вінець української режисури? Та по цьому заходу можна видавати хрестоматію, як не робити свят, або 1001 поверхневе рішення в одному місці.
4. Навіщо потрібні були ці муляжні дзвони, які не грали?
5. Плюсами могла б назвати сучасних популярних виконавиць — Онуку і Аліну Паш (про її тури в Крим почула лише вчора). Але ці дівчата тут були просто не на своїх місцях. Особливо друга, і ця стрибуча постановка перед військовими із недолугим текстом про “хрущі не гудуть”, що вже став мемом. Треба розуміти, що на все є своє місце і свій час. Є таке слово — доречність.
6. Так, зрозуміла метафору про жовто-блакитне піаніно з Революції Гідності. Ні, не зрозуміла метафори з Тіною Кароль на консерваторії. Думаю, замість неї там мала би бути Христина Панасюк.
7. Загалом дуже куцо виглядав захід, мало військових, мало людей. Така велика країна. Де масштаб? Де
Відповідно декларацій всесвітніх Ханчжоуської (2013р.) та Флоренційської
(2014р.) конференцій з проблем культури щодо “забезпечення центральної ролі культури в політиці сталого розвитку”, ввести складник культури в систему національної безпеки України.
Міністерствам культури, освіти і науки виробити ефективний план щодо нарощування можливостей і впливу державної програми “Українська книга” в контексті національно-патріотичного і громадянського виховання, інтелектуального розвитку суспільства. (В Україні на одну людину видруковується лише 0,5 книги).
7. Розробити Комплексну програму розвитку української державної мови на період 2020-2025 років, приділивши увагу наступним питанням:
— варто визнати наявність негативної тенденції погіршення знань учнів з української мови та літератури. У 2019 р. 53,981 (16%) абітурієнтів з 339,753 не склали іспит ЗНО з цієї важливої націєтворчої дисципліни.
— удосконалити й посилити вивчення державної української мови в школах, де навчаються діти національних меншин, активно використовувати систему поглибленого вивчення ними української мови та літератури, зокрема і за рахунок російської мови, яку як другу іноземну вивчають нині у 23— 25% шкіл України.
— хибною практикою є те, що в національних вузах 57—60% іноземних студентів навчаються російською мовою і лише кожний шостий — державною українською. Звуження українського мовно-культурного простору в системі вищої школи, русифікація навчального процесу університетів, які наділено статусом “Національний”, особливо приватних вузів, а також відірваність освіти національних меншин від українознавства — рудимент, що гальмує поступ до єдності політичної нації.
8. Уряду забезпечити ефективну роботу Українського Інституту (при МЗС
України), розширивши центри та кафедри українознавчих студій, активізуючи співпрацю з такими інституціями як Наукове товариство імені Шевченка, Український Вільний Університет (Мюнхен), Українська Вільна академія Наук (у Нью- Йорку), Інститут українських студій у Гарвардському університеті та багатьма іншими зарубіжними науковими, культурними інституціями.
9. Прийняти відповідно конституційних положень Національну програму України “Закордонне українство” на період до 2025 року.
— відкрити (поновити!) діяльність консульств у країнах масового проживання українців (міста Сучава, Пряшів, Парана та ін.), які були необґрунтовано закрито;
— уряду (на основі аналітичних матеріалів) забезпечити інформування світової спільноти щодо стану задоволення прав українців на освіту, мову, інформацію, культуру, церкву, зокрема звернувшись до ООН, міжнародних організацій з проблеми дискримінації українців у Росії, зокрема і в окупованих нею Криму та Донбасі;
— забезпечити підтримку автохтонного українського населення передовсім у сусідніх з Україною державах — Румунії, Молдові, Угорщині, Білорусі, Польщі, Словаччині та ін. Зобов’язати обласні державні адміністрації та обласні ради розробити узгоджені з Урядом регіональні програми допомоги українцям за кордоном. Особливу програму дій, зважаючи на військову агресію Росії, слід виробити щодо підтримки українців у РФ;
— прийняти Закон про громадянство для закордонних українців.
10. Міністерствам закордонних справ,
освіти і науки:
— створити концепцію розвитку освіти у для українців у закордонні, в якій було б чітко окреслено мету, пріоритетні напрями розвитку, зміст, процес українознавчого навчання та виховання, економічні засади;
— розробити конкретну програму перспективи навчання закордонних українців у вишах України за рахунок центрального бюджету, узгодивши такі дії з громадськими організаціями в Україні та за кордоном;
— здійснити до кінця 2019 року аналіз щодо шкіл і освітньо-виховних закладів українського зарубіжжя, що дасть можливість розробити і впроваджувати реальну освітню програму;
— упровадити сучасні освітні технології, зокрема дистанційні технології навчання, які забезпечують дистанційну освіту, за допомогою якої можна удосконалювати підготовку учнів та студентів та підготовку і перепідготовку вчителів та викладачів. Це уможливить надання якісніших освітніх послуг для великої кількості українців за кордоном за допомогою спеціалізованого інформаційного освітнього середовища, базованого на Інтернеті;
— розробити загальнонаціональну Вебсторінку, яка б ефективно допомагала функціонуванню українських громад, діяльності освітніх закладів, глобально об’єднуючи українців в єдину етнічну групу, створюючи так звану українську етномережу, маючи спільну Батьківщину, яка для кожного її члена є джерелом УКРАЇНСЬКОЇ культури, мови, історії, традицій, національної ідентичності; якісно змінити координуючу і змістову роль у реалізації концепції українознавства Національного науково-дослідного Інституту українознавства МОН України.
Всеукраїнське Товариство “Просвіта”
ім. Тараса Шевченка,
Павло МОВЧАН;
Товариство “Україна-Світ”,
Микола ЖУЛИНСЬКИЙ;
Конгрес української інтелігенції,
Георгій ФІЛІПЧУК;
Українська Всесвітня
Координаційна Рада, Михало РАТУШНИЙ;
ГО “За Україну в НАТО”, Іван ЗАЄЦЬ;
Координаційна рада Національних
Спілок України, Євген ШЕВЧЕНКО;
Всеукраїнський форум “Українська альтернатива”, Микола ГОЛОМША;
Національна спілка письменників України,
Михайло СИДОРЖЕВСЬКИЙ мови промовляти на корпоративах. Проте, не сказано, хто ворог (Росія). Не названо Крим, Донецьк, Луганськ як незаконно окуповані території. Ці метафори про дітей — не більш, ніж твір 8-класника. Чому президент боїться або не хоче називати речі своїми іменами і вголос? Нічого про ЄС і НАТО, нічого про економіку, міжнародні відносини, зменшення комунальних, збільшення зарплат. Чому президент не звернувся до міжнародних союзників? Чому не закликав до 1,2,3…?
12. Що я дуже хотіла почути, то це плани президента на майбутнє. Те, що він не хоче отримувати поганих смс — це добре. Але як він цього збирається досягнути? Які стратегії? Куди він буде вести країну, хто наші союзники, що робити кожному з нас на своєму місці? Коли вже нарешті президенту перестануть писати промови редактори 95 кварталу? Вони мають зрозуміти, що просто “хароший пацан” — це ще не все, чого очікують люди. А якщо певна частина і очікує саме цього, то їй треба пояснити, що задачі президента — не бути пупсиком, а вирішувати державні проблеми.
13. Ви взагалі помітили, що президент перестав давати обіцянки? Жодної в святковій промові! А згадайте передвиборчу кампанію…
14. Також адміністрація президента повинна була б передбачити, що шоу цього дня буде багато — по кожному каналу ввечері — свій концерт, сотні заходів по всій країні. А вранці всі хотіли бачити військових. Як і кожного року. Вдивлятись в їхні обличчя, намагались запам’ятати їхні імена і рід військ. Розповідати дітям, хто ці люди і чому всі так шанобливо ставляться до них. Тому так, Марш захисників — це перший сигнал владі.
15. Ок, накосячив офіс президента, у всіх таке буває без досвіду. Але чому не зорієнтувались, і президент не пішов чи не дочекався Маршу захисників на Хрещатику? Він же такий мав бути “свій”, без протоколу, охорони і інших “нудних речей”…
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
