Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
Ексклюзив · “На зібраннях обговорювалися питання заготівлі лікарських трав, бинтів, вати і медикаментів. Інших зібрань не пригадую”. · с. 6сторінка оригіналу ↗

«Жіноча справа» Улита Миронюк (“Сніжинка”): “Моя провина лише в тому, що з пограбованого ячменю “Мадяр” змолов борошно, а я пекла з нього хліб”

Слово Просвіти, №35 за 2021 рік

Галина ДАЦЮК, журналістка Анатолій ЛУКАЩУК, історик Затримали Улиту на Яблучного Спаса, рівно 72 роки тому. Її сестра Марфа з двома дітьми вже два роки відбували заслання в Сибіру як “члени родини бандитки ОУН”. А “бандитка” Улита, станична Кордишева, ще працювала в підпіллі, “на нелегалці”. За нею полювали довго, а впіймати вдалося за майже детективних обставин. “Я, оперуповноважений Шумського РВ МДБ молодший лейтенант Шишін провів затримання Бабій Улити. Знайшов, що під час проведення чекістсько-військової операції на хуторі Одерадівка, 19 серпня о 2-ій годині ночі недалеко від лісництва, на полі, затримана Улита Бабій, яка спільно з бандитом “Мадяром” накладали на підводу колгоспну пшеницю. Останній чинив при затриманні озброєний опір. Користуючись темрявою і лісовим масивом, “Мадяр” від переслідування зник, а Бабій Улита доправлена в Шумський РВ МДБ. На підставі вищевикладеного, керуючись ст. 98 КК УРСР, постановив: утримувати її до з’ясування провини при Шумському КП”. А вже 17 вересня 1949 року (10' ліття “золотого” вересня 1939'го, коли “нас визволили і на те не було ради”) у Шумську склали постано' ву на арешт Бабій Улити (“Сні' жинки”), звинуваченої за стаття' ми 54'І “а”, 54'ІІ КК УРСР і 4 Ука' зу від 4.06.1947 р. І це була не прос'-то провинна, а смертельний злочин перед новою владою. Улиті – чи не найголовнішій особі в станичній жіночій мережі, інкримінувати' муть не лише участь в ОУН, а й розкрадання майна у щойно ство' реному колгоспі, що тягло в сукуп' ності на вищу міру покарання. Оперуповноважений Шумського РВ МДБ Шишін, “розглянувши матеріали про злочинну діяльність Бабій Улити, 1916 р. н., уродженки с. Кордишів, українки, проживала на нелегальному становищі з 1943 р., – знайшов, що 1943 року вона добровільно вступила в банду ОУН- УПА, де виконувала обов’язки станичної села Кордишів, на псевдо “Сніжинка”. Одночасно була санітаркою Українського Червоного Хреста, надавала бандитську допомогу УПА, збирала продукти для ОУН до травня 1944 року. З травня 1944 року була підрайонною УЧХ ОУН, вела господарські роботи у підпіллі до 1948 року. З 1948 року до дня затримання була на нелегальному становищі разом зі своїм коханцем, бандитом ОУН – “Мадяром”. Викладене підтверджується показаннями свідків: Рижук Ганни (…) і особистими зізнаннями. Постановив: Бабій Улиту піддати арешту і обшуку”. Улита була по суті заарешто' вана ще до постанови, і 22 серпня 1949 року, в Шумському РВ МДБ допитана. На той час майже всі дівчата кордишівського підпілля ОУН вже відбували ув’язнення. “– Розкажіть свою біографію. – Я народилась у 1916 р. у Кордишеві, в сім’ї селянина-середняка. Батько – Миронюк Микита Тарасович, помер у 1920 р., а мати – Миронюк Хима Василівна, померла в 1935 р. У 1937 році я вийшла заміж за Бабія Федора, прожили з ним пів року і розійшлись. У 1941 році, до початку війни з німцями, 5 місяців я навчалась на курсах вихователів у Збаражі. Під час німецької окупації проживала в Кордишеві. Перед приходом Червоної армії, вкінці 1943 року, вступила в ОУН і до дня затримання, 20 серпня 1949 року, перебувала на нелегальному становищі. Мої тітки Гаврисюк Якилина, 50 років, Лукашук Галина-Домка, 60 років, Поліщук Текля, 60 років, дядько Швець Карпо, 63 роки, – всі проживають у Кордишеві. – Розкажіть про практичну роботу в ОУН? – Зі вступом в ОУН я отримала псевдо “Сніжинка”, була призначена станичною села Кордишів і одночасно санітаркою. В мої обов’язки входили: збір продуктів, медикаментів і перев’язка поранених бійців. На посаді станичної я була до травня 1944 року. Зібрані продукти передавала “Лілії”. Збирати мені допомагали Карпецька Василина (“Роза”) та Поліщук Василина, псевдо не пам’ятаю (обидві заарештовані у 1946 році). Із поранених бійців я лікувала: “Букета” – із Галичини, інших даних не знаю, “Жарину” – родом із села Тилявка, по імені Трохим (вбитий у 1948 році) та інших, кого саме, зараз не пригадую. З травня 1944 року я була призначена кущовою УЧХ і одночасно займалась збором продуктів. У кущ входили села Кордишів, Круголець, Голибіси і хутір Котлярівка Борецької сільської ради Дедеркальського району. Зібрані продукти я передавала підрайонному ОУН Кондратюку Володимиру на псевдо „Коваль”. У кінці 1947 року „Коваль” був убитий військами МДБ і на його місце став “Богун” із села Антонівці, прізвища не знаю, вбитий у 1948 році. У період моєї роботи кущовою мені були підпорядковані станичні: Швець Ганна – „Квітка” – по селу Кордишів (заарештована у 1947 році), Лакей Ніна – „Галя” – по селу Круголець (заарештована у 1947 році), Бабій Ліда – „Павлина” – по селу Голибіси (заарештована у 1947 році), Бондарчук Марія – „Вишня” по – хуторі Котлярівка (заарештована у 1948 році). На початку 1948 року “Богун” сказав мені: “Отримано наказ, що жінки не повинні перебувати в підпіллі ОУН, і тому ти маєш переховуватись самостійно, а коли буде потрібно, тебе викличуть”. З цього моменту до серпня 1948 року я переховувалась сама. А з серпня 1948 до дня упіймання мене органами МДБ – переховувались вдвох з “Мадяром” – Матвіюком Петром. – Назвіть Ваші місця перехо' вування. – З 1944 по 1945 рік я переховувалась у своєї сестри – Костюк Марфи. У 1946 році – в Уляни Рижук, в Кордишеві. У 1947 році переховувалась у Кругольці, у Лакей Теклі. З кінця 1947 року я переховувалась в селі Одерадівка, переважно у Савчук Юстини, а також на хуторі у Крючковської Надії. Схрону я і “Мадяр” не мали, хоча у “Мадяра” була криївка на лісгоспному полі на хуторі Одерадівка, але ми в ній жодного разу не сиділи”. 1 вересня 1949 року заарештованій Бабій Улиті (“Сніжинці”) було пред’явлено звинувачення за статтями 54-І “а” і 54-ІІ КК УРСР в тому, що з кінця 1943 року вона була членом антирадянської націоналістичної ОУН. У пред’явленому звинуваченні винною себе вона визнала повністю. Справу Улити було передано в Кременець, де по другому колу про' довжувалося слідство з допитами. Тепер вже при інших енкаведистах переповідалася історія з затри' манням. Як у Спасівську ніч на оде' радівському полі Улита з “Мадя' ром” брали колгоспну пшеницю, по' ложили на підводу 50'60 снопів, і в той час до них непомітно підійшли солдати. “– “Мадяр” раптово стрибнув з воза, схопив мене за руку і побіг до лісу. Солдати стали пускати ракети, і я, пробігши метрів 5-6, впала на землю. До мене підбіг солдат, а інші погналися за “Мадяром”. Йому вдалось втекти, а мене затримали разом з підводою. Я спочатку показала, що живу в Одерадівці і назвала вигадані прізвище та ім’я. Але коли Улита Бабій (стоїть друга праворуч) серед родини мене привезли в село, я призналася, хто така і звідки. – Що вас змусило переховуватись? – До вступу в ОУН я переховувалась від німецької влади, бо мене хотіли відправити на роботу в Німеччину. А з липня 1943 р., тобто, з моменту вступу в ОУН, я теж проживала нелегально. В силу цих обставин я була на нелегальному становищі аж до арешту 1949 р. – Де ви закінчували оунівські курси і з яких питань? – На курсах я була всього раз, восени 1943 року, протягом трьох днів, на хуторі поблизу села Людвищі, де навчалось нас 16 дівчат. Курси проводила дівчина з Угорська, псевдо, прізвища та імені не пригадую. Зі мною були члени ОУН, з яких я знаю лише Василюк Тетяну, вбита восени 1946 року, за що мені невідомо. – Де ви були учасницею оунівських зібрань? У період роботи підрайонною господарчою, я брала участь у зборах підрайонних господарчих у Кордишеві, в будинку підрайонного ОУН – Кондратюка Володимира – “Коваль” (убитий 1947 року солдатами в селі Кордишів). Збори проводила Шафарук Лідія – “Ярина”, з питання заготівлі продуктів, одягу, лікарських трав і бинтів. Крім того, спільно з Василюк Тетяною, я проводила зібрання станичним господарчим в селі Кордишів, – по заготівлі продуктів, одягу, бинтів і лікарських трав. У період моєї роботи підрайонною УЧХ і санітаркою, я два рази була на зборах підрайонних УЧХ і санітарок. Одні були в селі Голибіси, а другі в Боложівці, їх проводили районова ОУН і районова УЧХ “Ярина” – Шафарук Лідія (заарештована ОРВ) і “Вишня” – прізвища не знаю, заарештована у 1947 році. На зібраннях обговорювалися питання заготівлі лікарських трав, бинтів, вати і медикаментів. Інших зібрань не пригадую. – Назвіть територію підрайо' ну ОУН. – У період роботи підрайонною господарчою і підрайонною ОУН, в обслуговування входили села: Кордишів, Голибіси, Круголець, Рохманів, Котлярівка, Соснівка, Людвищі і Тилявка з Одерадівкою. У період роботи підрайонною УЧХ і санітаркою входили села Кордишів, Голибіси, Круголець, Котлярівка, Соснівка. – Назвіть членів ОУН станич' ної організації по селу Кордишів. – У момент, коли я була станичною-господарчою ОУН по селі Кордишів, членами станичної ОУН були: Пархомюк Євдокія, заарештована ОРВ 1947 р.; Швець Ганна, заарештована ОРВ 1947 р.; Пугач Людмила, заарештована 1947 р.; Карпецька Василина, заарештована 1947 р.; Поліщук Василина, заарештована в 1947 р., Дацюк Тетяна, заарештована в 1947 р.; Кляшторна Галина, підрайонна ОУН по зв’язку, перебуває на нелегальному становищі; Липка Ольга, станична санітарка ОУН, зараз заміжня; Шергей Ярина, станична зі зв’язку ОУН, зараз заміжня; Мельничук Тетяна, член станичної ОУН. – Хто були станичними сані' тарками вашого оунівського підра' йону? – У період моєї роботи підрайонною ОУН-УЧХ і санітаркою, у мене були в кожній станиці по одній санітарці. По селу Кордишів – Липка Ольга, живе вдома. По селу Круголець – Лакей Ніна, заарештована 1946-1947 року. По селу Голибіси – Синиця Параска, заарештована 1948 р. По селу Котлярівка – Градецька Марія, заарештована 1946-1947 рр. – Назвіть підрайонних УЧХ і господарчих? Скільки було підрайонів? – У районному проводі ОУН по Шумському районі було чотири підрайони, назвати їх не можу, так як вони були для мене невідомі, а їхні псевдо не пам’ятаю, так як у мене пам’ять зараз дуже погана. (…). 14 жовтня 1949 року у місті Кременець була допитана обвинувачена Бабій Улита. “ – Кого з поранених бандитів Ви лікували? – У період перебування в ОУН-УПА мною лікувались 6-7 чоловік. “Букет”, 20 років, перебував в УПА, його лікувала на квартирі і в схроні Синиці Параски в Голибісах. Вбитий в 1947 році у Жолобках. Інших осіб не пригадую, вони були всі для мене незнайомі. – Які відомі Вам місця бандит' ських схронів'складів? – Мені відома криївка в домі члена ОУН Фіннічука Тимофія в селі Голибіси, займав посаду станичного по селу Круголець. Криївка розташована під коморою. Утримувачем її була дружина, яка виселена в 1947 році у віддалені області СРСР. Інші криївки були відкриті солдатами ще до мого затримання, а також викриті склади з продуктами і одягом ще до мого арешту ОРВ. – Скільки вами заготовлено для ОУН'УПА бинтів, лікарських трав, полотна, одягу і продуктів харчування? – Я не пригадую і назвати кількість не можу, так як заготівля тривала протягом двох-трьох років”. (…) 17 жовтня 1949 року в Кременці, Улиті було пред’явлене обвинувачення за статтями 54-І а, 54-ІІ КК УРСР і статтею 4 Указу Президії Верховної Ради СРСР від 4 червня 1947 року про кримінальну відповідальність за розкрадання державного і суспільного майна. “СП” продовжує публікацію історій учасниць ОУН с. Кордишева на Тернопільщині, створених на основі архівних справ і спогадів. Очевидним стає факт діяльності потужної організації, яка в оточенні подвійного ворога боролася за ідеали Самостійної України. Зрозумілим стає й те, що саме завдяки мережі ОУН і УПА, що діяли по всій Україні, було зроблено важливий жертовний крок до нашої Незалежності. На цьому місці стояла хата Улитиної сестри Марфи. Фото 1960"х рр.

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин