Читацьке віче · “У полеміці, дискусіях – наближення до істини. Не мовчіть”. · с. 5сторінка оригіналу ↗
Мед на губи “руского міра”
Слово Просвіти, №35 за 2022 рік
Вадим ПЕПА, лавреат літературно)мистецьких премій імені І. С. Нечуя)Левицького та імені Олеся Гончара
Хто ж підсолоджує прогірклу пілюлю? Кандидат історичних наук Вадим Арістов. Молодий науковець має право пишатися – співробітник Національного музею істо) рії України та викладач у Києво)Могилян) ській академії. Розривається між двома ро) ботами. Та це не завадило тому, щоб йому попався “перший міжнародний договір Стародавньої Русі”. Далі пішло)поїхало. Ошелешує щасливець як колег, так і “братів незрящих, гречкосіїв”, за словом Т. Шев) ченка, сенсаційним “відкриттям”: “У ве) ресні 911 р. в Константинополі делегацією русів на чолі з їхнім ватажком Олегом ук) ладено угоду з Візантією. Він став першим документом в історії ранньої Русі. В угоді названі учасники посольства: Карл, Ін) гельд, Руалд, Фарогоф, Гуд”. На цій під) ставі новаку в науці привиділося: “Київ заснували скандинави”. Як наврочено неофіту мавпочкою з ки) тайської притчі. Вона в подобі стократ зменшеної фігурки стояла на столі перед Леніним. Заплющує очі й затуляє вуха: ні) чого не хоче бачити і нічого не воліє чути. А дарма. 21 вересня 2022 року під час не) сосвітенного святкування так званої 1160)ї річниці російської державності путін відві) дав Новгород та виголосив промову: “Ве) ликий Новгород, Рюрикове городище, Стара Ладога, Ізборськ – все це колиска Русі, витік нашої цивілізації і нашої держа) ви, нашої культури, просвіти”. Не кажучи вже про все інше, яка там “просвіта”! Нинішній кремлівський верховода
“просвіщає” одноплемінників шойгу з не) давньої автономної області Туви, тепер Тві, а також якутів, бурятів, дагестанців, татар, чеченців, перехрещених на “кадіровцев”, мордвинів, осетинів, інгушів… Мобілізує всіх без розбору на кровопролитну війну в Україні. У мародерів аж очі на лоба лізуть від небаченої цивілізації. Не уявити, як би відсталі в повсякденному побуті та прире) чені на злиденне існування скаженіли в благополучній Західній Європі, аби туди дорвалися... Закономірно подає голос строфа з вір) ша Бориса Олійника “Європі”: Ми ж не виказуєм, яку недолю Тобі вістило знаками біди, Аби козацький стан у Дикім полі Не зупинив азійської орди. То кому ж В. Арістов підспівує? На які псевдонаукові теорії зорієнтований? 2015 р. у Нью)Йорку з’явилася об’ємна праця професора історії та директора Україн) ського наукового інституту Гарвардського університету: “Plokhy S. The Gates of Euro) pe: a Histori of Ukraine”. Український пе) реклад з дещо конкретизованою назвою “Брама Європи. Історія України від скіф) ських воєн до незалежності” опубліковано в Харкові накладом 10 тисяч примірників та відзначено 2018 року Національною премією України імені Тараса Шевченка. У розділі під заголовком “Вікінги на Дніп) рі” автор стверджує: “В Україні, як і майже в усій Європі, до) ба Великого переселення народів, або “вар) варських набігів”, змінилася добою вікін) гів, що тривала з кінця VІІІ до другої поло)
вини ХІ століття. Як і слід було очікувати, кінець “варварських набігів” не означав кінця вторгнень узагалі. Нові нападники прийшли з територій Швеції, Норвегії та Данії. Це були вікінги, відомі також як нор) мани в Західній Європі або варяги у Схід) ній. Вони грабували, підкорювали та керу) вали цілими країнами чи їхніми частина) ми”. Одна з таких “частин” – Нормандія у Франції. Одначе ця обставина не скасувала державне утвердження країни. Папа Рим) ський наймав озброєних вікінгів на вій) ськову службу. Але в Італії жодному істори) ку не спадає на розум вважати прибульців з далекої півночі “засновниками Рима”. До проголошення незалежності Укра) їнської Держави мені судилася нелегка до) ля із солдатською муштрою в оренбур) зьких степах – у Бузулуці та на зловісному Тоцькому полігоні, де 1954 р. було випро) бувано на відкритій місцевості скинуту з літака атомну бомбу. Молодим журналіс) том почув од Олеся Гончара: “Найважче писати правду”. Та хай там що, з пробуд) женням української національної свідо) мості почало розвиднюватися. Вдалося опублікувати дев’ять книг історичної те) матики. На додачу до двох попередніх, які після довготривалих зволікань були опри) люднені в позавчорашньому видавництві “Радянський письменник”. Складається враження, що українські історики затялися обмежуватися спілку) ваннями винятково в своєму колі. Зверта) юся до так званої еліти в Україні. Хто бажає дихнути озоном правди – як після грозової зливи – читайте мої видання. На моє пере)
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
