Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
“Просвіта” сьогодні · “Хочемо, щоб Полтава мала українське обличчя, а не колоніальне”. · с. 6сторінка оригіналу ↗

Крайова “Просвіта” висловилася за демонтаж імперських маркерів Пам’ятники московитського побєдобєсія – на задвірки Полтави!

Слово Просвіти, №35 за 2022 рік

Правління Полтавського обласного об’єднання Всеукраїнського товариства “Просвіта” імені Тараса Шевченка виступило з офіційною заявою, у якій рішуче підтримано рекомендації експертної ради при Міністерстві культури та інформаційної політики щодо демонтажу колоніальних пам’ятників, встановлених росією на честь перемоги у Полтавській битві та остаточного загарбання Гетьманщини. Нагадаємо, у рекомендаціях йдеться про розташовані у Полтаві пам’ятники, а саме: колону Слави російської зброї, оку) панту Келіну і місцю відпочинку того, про якого Пророк писав: “Це той первий, що розпинав нашу Україну”, тобто скаженому Петру, такому ж виродку, як і сучасний ти) ран Росії Путлер. “З часу створення Клубу “Рідне слово” у 1987 році і донині наше обласне об’єднання Товариства “Просвіта” невтомно працювало над розвінчанням колоніальних російських самодержавних ідеологем, що плавно, але невмолимо послідовно впліталися у нове московитське, вже комуністичне, поневолення українського народу. Ми добре пам’ятаємо негативну реакцію частини полтавців, дух і розум яких був поневолений цими колоніальними цінностями, на наші лекції, різноманітні масові заходи наприкінці 1980-х – на початку 1990-х років. Ясна річ, що й комуністична полтавська, влада, яка за своєю суттю була колаборантською, своєю пропагандою, не згірш від сучасної путлерівської, всіляко підігрівала антиукраїнські наративи у свідомості людей. Та ми знали Шевченкове “Борітеся – поборете!” і “Брешеш, людоморе!”, і поступово колоніальна крига скресала і наша українська правда, зболена і знівечена окупантами та їхніми комуністичними лакеями і тисячами всіляких блюдолизів-перевертнів, нарешті почала відкриватися полтавцям і являти їм сліпуче сяйво нескореної України. Такі наші акції, як ланцюг пам’яті жертв російських тиранів “Від ката Петра до ката Сталіна”, встановлення Хреста загиблим у полтавській битві за волю України козакам, урочисті велелюдні щорічні панахиди біля нього, сотні тисяч листівок про полтавську катастрофу, видання книг про полтавську трагедію, фестиваль “Мазепа-фест” допомогли значній кількості полтавців позбутися у своїх душах і головах колоніальної російської скверни”, – зауважує депутат Полтавської обласної ради, очільник обласного товариства “Просвіта” Микола Кульчинський. У заяві “Просвіти” сказано, що саме це звільнення з духовного та інтелектуально) го російського полону багатьох полтавців і дозволило з’явитись у Полтаві величному, художньо довершеному пам’ятнику геть) манові Іванові Мазепі. “Та, очевидно, далеко не всі з того по) лону звільнилися. Одинадцять років пол) тавська влада в особі міського голови Анд) рія Матковського та голови обласної ради, а згодом, за президента Януковича, і голо) ви обласної державної адміністрації Олек) сандра Удовіченка робила все можливе, щоб не допустити встановлення вже виго) товленого громадським коштом пам’ятни) ка Іванові Мазепі. У тій же команді була і сьогоднішня підписантка проти демонта) жу колоніальних пам’ятників пані Оксана Бєлявська, яка знову і знову нападає на пам’ятник Мазепі за нібито його естетич) ну недовершеність, неправильно обране місце тощо”, – висловили думку просвітя) ни краю. Насправді розмови про “не такий” пам’ятник – не що інше, як димова завіса, флер, якими прикривається, може, й несвідомо, хоч не дуже в останнє й віриться, малоросійська скверна. Як і в інших підписантів петиції до голови Полтавської ОВА та міського голови про недопустимість демонтажу колоніальних пам’яників у Полтаві. Бо як інакше пояснити, як не малоросійською скверною, слова “…славним захисникам Полтави і коменданту Келіну”? Це ж хто славні захисники Полтави? Московські окупанти, Петрові зарізяки? Бо козаки Полтавського полку, долаючи пере) шкоди, добиралися до Мазепи, щоб разом із законно обраним Гетьманом захищати Українську Свободу, а сам полковник полтавський Іван Левенець по всіх церквах полтавських оголошував Мазепині Універсали і сприяв козакам у їхньому з’єднанні з гетьманом, за що і був заарештований окупаційною адміністрацією московського царя. “Автори петиції звинувачують у більшовизмі тих полтавців, які справедливо прагнуть прибрати з міського простору усі колоніальні пам’ятники. Більшого абсурду й уявити важко. Якраз більшовицькі російські поневолювачі і не руйнували колоніальних пам’ятників, бо усвідомлювали їхню антиукраїнську, отруйну для поневоленого українського народу сутність. Нам, членам Полтавської “Просвіти”, та й, переконані, усім полтавським патріотам пеком пекла і в роки неволі, і нині оця рясна присутність загарбників і катів, увічнених у пам’ятниках, оце щоденне нагадування про майже тристалітнє рабство, сповнене жахливих знущань над українським народом та його землею. Звичайно, поневоленому духу й розуму багатьох полтавців неволя і приниження не пекли, вони залюбки фотографувалися біля колоніальних пам’ятників, і ті світлини ставали світлинами “родинної історії”, як пишуть автори петиції. Історії поневолення і ганебного рабського пристосуванства – кажемо ми сьогодні і казали раніше, – будячи полтавців від сну Духу, що, як стверджував Франциско Гойя, породжує чудовиськ. І сьогодні ми хочемо, щоб наші діти, внуки і правнуки не питали у нас, хто такий Келін чи цар Петро. Хочемо, щоб вони питали, хто такий Іван Мазепа, Пилип Орлик, Іван Стешенко, Юрій Горліс-Горський, Андрій Лівицький, патріарх Мстислав, хочемо, щоб вони зупинялися біля монументу борцям за Незалежність, серед яких були б увічнені постаті або збірні образи юнаків і дівчат, що загинули, захищаючи нас від озвірілої Московщини. Ми хочемо жити у вільному від символів російського колоніалізму місті. Ів такому місті щоб жили усі майбутні покоління. І саме таке місто і матиме свою справжню українську індивідуальність, а не купу імперських пам’ятників, що засвідчують московське панування над вільним козацьким народом”, – наголошується у документі. Просвітяни Полтавщини звертають увагу на проблему: “На сьогодні справді об) личчя Полтави ще визначають колоніальні пам’ятники, тож усі вони мають бути пе) ренесені на поле Полтавської битви. Якщо цього не зробить нинішня вкрай осовєчена міська влада, то зробить наступна. Україн) ська правда переможе на фронті і зовніш) ньому, і внутрішньому, і наше улюблене міс) то розквітне новими пам’ятниками, новими архітектурними формами, що їх створять вільні громадяни вільної країни без наймен) ших домішок московської колоніальної скверни і отрути у своїй свідомості”. “Як тільки не називала імперія україн) ських патріотів: мазепинцями, петлюрів) цями, бандерівцями, буржуазними націо) налістами, а від підписанта петиції пана Трістанова українські патріоти, а ми, прос) вітяни, також маємо честь себе такими вважати, удостоїлися вже нового визна) чення – ортодоксальні націоналісти. Мо) жемо погодитися, бо ми хочемо, щоб Пол) тава мала українське обличчя, а не колоні) альне. І буде вона ще привабливіша для ту) ристів, і ніхто з них не думатиме, що ми та) кі самі, як московити. На полі Полтавської битви слід влаштувати майданчик для ко) лоніальних скульптур і на ньому розмісти) ти всі московські колоніальні пам’ятники. А на місці колони “слави”, що символізує утвердження шизофренічної імперської ідеї Третього Риму, постане прекрасний монумент борцям за Українську самостій) ну соборну державу. І не треба залякувати громадськість витраченими мільйонами на виготовлення неймовірної кількості до) кументів для демонтажу колоніальних пам’ятників. Для цього треба мати тільки одне – політичну волю і Україну “любити до загину”, як писала безсмертна Леся Ук) раїнка. І ми, просвітяни Полтавщини, пе) реконані – нова влада її матиме, а полтав) ська громада допоможе, чим зможе. А ту) ристів після огляду оновленої Полтави бу) дуть возити подивитися ще й на колоні) альну “псевдовелич” на задвірках Полта) ви”, – наголосили автори заяви. “Просвіта” закликала голову Полтав) ської ОВА Дмитра Луніна “зробити все можливе для очищення обласного центру від колоніального сміття та приступити до рі) номанітних консультацій з представниками різних середовищ щодо напонення ландшаф) тів міст і сіл Полтавщини, зокрема Полта) ви, справжнім українським змістом, що його безперечно створить звільнений від москов) ських колоніальних пут дух українських митців”. За дорученням правління заяву підписав голова Полтавського обласного об’єднання ВУТ “Просвіта” імені Тараса Шевченка, депутат обласної ради Микола КУЛЬЧИНСЬКИЙ

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин