“Просвіта” сьогодні · “Хочемо, щоб Полтава мала українське обличчя, а не колоніальне”. · с. 6сторінка оригіналу ↗
Михайло Парнета. Згадаймо добрим словом видатну людину
Слово Просвіти, №35 за 2022 рік
Цьогоріч минуло рівно п’ять років відтоді, як відійшов у засвіти кременчуківець Михайло Павлович Парнета, Заслужений лікар України, людина, яка стояла біля витоків Товариства української мови імені Тараса Шевченка, співголова Кременчуцької міської організації Товариства “Просвіта”.
З початку повномасштабного втор) гнення в містах і селах України відбува) ються зміни назв топонімів. Не стоїть ос) торонь і Кременчук. Тому зараз жителі міста пропонують присвоїти ім’я відомо) го лікаря Михайла Парнети набережній у місті, біля якої височіє пам’ятник Тара) сові Шевченку, а далі йде Власівська дам) ба. З пропозицією виступила колишня керівниця Кременчуцької “Просвіти” Людмила Корецька. Тож пригадаймо основні моменти яскравої біографії Михайла Парнети, ве) ликого сина Кременчука, провідного ме) дичного фахівця Полтавщини. Народив) ся у 1924 році на Тернопільщині, у роди) ні хліборобів. У 1948 році Михайла Пар) нету, студента медінституту, за співпрацю з УПА заарештували й заслали у Хаба) ровський край на лісоповал. Наприкінці 1950)х рр. Михайло закінчує навчання у медінституті Хабаровська і в 1962 році повертається в Україну, починає працю) вати у Кременчуці. Саме тут він здобув славу висококваліфікованого хірурга. Лі) карі з різних куточків колишнього Союзу неодноразово приїздили на навчання до хірурга Парнети. Люди з вдячністю пам’ятають лікаря не тільки за 16 тисяч проведених операцій (а це колосальне число для хірурга), які ряту) вали здоров’я і життя пацієнтам, а й за йо) го патріотичну позицію. Так свого часу Михайло Парнета заснував фонд “Шев) ченко і Воля”, метою якого було встанови) ти пам’ятник Кобзареві у Кременчуці. Завдяки ініціативі лікаря до фонду “потек) ли” численні пожертвування від підпри) ємств міста, бізнесменів, активістів… Ле) вову частку вніс Київ, головою якого тоді був Олександр Омельченко. Тут же, у сто) личних реставраційних майстернях, відли) ли бронзову фігуру Шевченка. І відтоді вже 18 років велична постать Тараса висо) чіє в парку над Дніпром. За час трудової діяльності почесного громадянина міста Кременчука Михайла Парнету нагороджували урядовими орде) нами. Минає день, минає день, минає день… А де ж мій сад божественних пісень? Любив повторювати ці рядки Ліни Костенко Михайло Павлович, пораючись у своєму садку, де росли яблуні, груші, а пишні кущі калини, схиляючись до дачно) го будиночка, нагадували про батьків) ський дім. Від його рук виходила така жит) тєствердна енергія, що навіть лимон на вікні робочого кабінету давав неочікувані вітамінні врожаї – один плід важив по пів кілограма. Справу батька продовжила донька Ок) сана – лікарка, а син став відомим вченим. Упродовж довгого й щасливого подруж) нього життя вірним другом і соратником Михайла Павловича була дружина, мед) сестра за фахом, – Олександра Петрівна. У 2016 році вулицю Свердлова, на якій жив Парнета, хотіли назвати його ім’ям. Але аргументом комісії було те, що Парне) та живий, а називати топонім ім’ям живо) го не можна. Ниточка життя видатного лікаря перер) валася наступного року... Але поки людська пам’ять береже імена достойних людей, во) ни — з нами: як приклад самовідданого слу) жіння людям і своєму народові. Радісно, що кременчуківці, усвідомлюючи значу) щість процесу перейменування вулиць, хо) чуть надати набережній свого міста ім’я лі) каря Парнети. Він гідний такої честі.
Захар ЗІНЕНКО, позаштатний кореспондент газети “Козельщинські вісті” Фото з архіву автора
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
