Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
Про-читання · “Володимир Лис – лавреат багатьох премій, відзнак, нагород. Серед них – державний орден України “За заслуги” (ІІІ ступеня)”. · с. 13сторінка оригіналу ↗

Відгукнутися на себе

Слово Просвіти, №35 за 2022 рік

Віктор ПАЛИНСЬКИЙ, м. Львів Початок прийдешнього Новий роман Володимира Лиса “Виф) леєм” побачив світ у харківському видав) ництві “Фоліо” (2022 р., 653 с.). Усе полот) но книги структуроване розділами: Дитя; Вогонь; Дім – та підрозділами. Твір неда) ремно такий ваговитий на тексти, короно) вані на часи: від біблійних – аж до сучас) ності нашої, на жаль, позначеної війнами масштабними та іншими катастрофами… “Цар Ірод цієї ночі не спав, а, втім, без) соння мучило царя давно, відколи за його наказом було вбито кохану дружину Ірода Маріамну. Тими ночами Ірод (взагалі)то ім’я його староюдейською мовою Герод, але ми називатимемо його за європей) ською традицією Іродом) тисячі разів ду) мав про те, куди ж витікав час… Час, якого не здатен загнати у свій сон. Сон – це було єдине, що йому не підкорялося в його царстві. Його, як і час, не можна було би) чувати і стратити. Навіть налякати”. Як бачите, письменник не має наміру всеціло белетризувати біографію тирана чи заснувати якісь побіжні пригодницькі мо) тиви, як це сьогодні дуже поширено в аме) риканській та європейській літературах. Його більше цікавить художній психотип та естетика життя, хоч і негативна, Ірода. Володимир Лис Історичні асоціації. Навіть, на перший погляд, – дрібні побутові відхилення. “Ірод змахнув рукою, і раба поклали на кам’яну лавку, зв’язали руки і ноги. Він дивився, як опускається канчук на молоде дуже тіло, як воно репається, чув, як раб, приречений померти у страшенних муках, стогне. І не мав задоволення. Не від)чу)вав”. Цар культивував у собі й фі) зичні збочення, не помічаючи цього. По) ширював свої патології на всю імперію та далі… …А що ж дитя? Святе Дитя з’явилося! І злагіднило своїм світлом усю Юдею, весь Світ і кожного, включаючи персонажів ро) ману “Вифлеєм”: і Скитія, раба)нишпор) ку, і Квірінія, римського намісника, і на) віть Ірода, царя Юдеї… …Стосунки між Землею та Небом. Ви) дається, саме такий тут художній задум В. Лиса. І це йому під силу. Без нахвалян) ня. Береги вогню “Близько опівдня 16 вересня 1939 року спеціальний танковий корпус генерала Гайнца Гудеріана виступив на лівий берег річки Бог. Саме так – Бог, а не Буг, назива) ли цю річку місцеві мешканці, що спокон) віку жили по обидва її береги. Ті, що на Правобережжі – волиняни або ж волиня) ки, ті, що на Лівобережжі – холмщаки. Дві гілки українства”. Ніхто тоді ще не знав, що потужні вог) няні вихори захоплять пів світу. І нищити) муть як окрему людину звичайну, так і ве) личезні військові армади. І тут письменник не збочив на ма) нівці, передбачуючи величезні тек) стові масиви та складні сюжетні пе) рипетії. Він брав тільки те, що висвіт) лював його письменницький ліхтар, що хвилювало та боліло, що захоплю) вав його літературний темперамент. У такий спосіб виводячи свою епічну оповідь на стезю, згодом – на гости) нець, а там – і на широку дорогу. От) же, не промину увагою. Сюжети кни) ги)трилогії В. Лиса – не вузлуваті, не нарочито ускладнені, не тяжіють до якихось, нібито глибокодумних від) ступів, що можуть заштрихувати все попереднє. Вони ніби збурені самою літературною природою, самоформу) ються, розвиваються, дозволяють чи) тачеві легко долати пороги розділів) текстів. Ось, скажу, німецький офіцер Генріх фон Заукель – вже не вперше, на той час, в Україні. Він ретельно ви) конує накази командирів, проте на) магається (навіть у лихоліттях війни) залишитися людиною. А ще Ярина, українка, Збишек, поляк, вигнані вогнем війни з раю днів кохання. Усе просто: хро) нологічно послідовно, з виокремленням акцентів. – Але таких, що не збивають сприйняття із загального ритму, не зали) шають напризволяще посеред великого романного поля. …І ось що, основа розповідальнос) ті у Лиса така відкрита й щира, що чи) тальнику видається оповідь усною за) душевною розмовою. Сприймається, як одна з ознак стилю письменника. Його очевидним новоенергетичним наповненням. Хата “Десь на пагорбі зводили його дім. Інший, дерев’яний. Мовби спогад про те колишнє, коли в селі будували ота) кі дерев’яні, тепліші… хати. Таки теп) ліші. …Згадав мамину розповідь про чоловіка, який приніс цеглу й склав у купку – маленьку церковку перед за) чиненою церквою”. Мабуть, таки “закритою” москалями. Притягальна ідея будувати: житло, церкви, інші споруди ніколи не поли) шала народ наш. Здавен і до найновіт) нішої новітності. Пам’ятаєте оте “бу) дуватися”. Тобто не лише хату споруд) жувати, але й себе небавом, як особис) тість мислячу та практикуючу, постійно довершувати. Вичавити з себе зачаєні страхи неподоланості задуманого. Я зус) трічав подібних людей по життю: виявля) лися впертими аж до самодостатності, проте й вирозумілими щодо інших. Усе життя щось будували для себе й для когось. Були щедрі на ідеї та беручкі в труді. У Лиса зводять дім (Юхим і Люба); втім, споруда й духовна, бо вселилась у їх) ні душі та голови і одверто провадить їх по життю. “Чи подобається тобі моя хата, брате? – питав Юхим”. – Подобається, – відказав Левко, і цей незвично)дерев’яний будинок йому справ) ді подобався. Таких тепер навіть у їхніх, розташова) них посеред лісу, Лісівцях, не зводять. Цег) ляні й навіть кам’яні, з’явився перший та) кий у їхньому селі. А що далі? Чи й життя кам’яніє? Юхим казав, що йому в де) рев’яній хаті буде тепліше. Дідівська заба) ганка чи щось інше?..” …Гадаю, не помилюся, якщо скажу, що сьогодні, під час жорстокої січі з РФ)ією, логотип українське житло)хата, набрав по) справжньому нових вселенських масшта) бів. Захищаємо своє українське обійстя, облагословлене дідами)прадідами. І буде наш маєток стояти та розбудовуватись. Ми люд робітний, а якщо треба, то й войовни) чий. Тож здолаємо все. Бо нечисть завше почувала себе кепсько у наших землях. “Навесні нова Юхимова хата вже була готова до заселення. Здалеку, з правого бе)

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин