Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
Читацьке віче · “Я вірю, що до Києва з Луганська, До всіх осель численних Україн Твоя наука і душа повстанська Іде й гуде, як воскресіння дзвін”. · с. 4сторінка оригіналу ↗

“Твоя наука і душа повстанська”

Слово Просвіти, №35 за 2022 рік

Сергій МЕЛЬНИЧУК Пишу до вас 28 вересня 2022 року. Цього дня видатний український поет, перекладач, літературний критик, Герой України Дмитро Васильович Павличко святкує свій 93)й день народження. Окрім своєї плідної і видатної літера) турної діяльності, яка достатньо відома не лише українцям в Україні, Дмитро Ва) сильович завжди відзначався своєю гро) мадянською і політичною небайдужістю до відстоювання національних культур) них й інших інтересів України. Підтрим) ка видатного українського поета Дмитра Павличка моєї правозахисної діяльності у відстоюванні належного функціону) вання української мови як державної в Україні, та його критика вищих посадо) вих осіб України щодо порушення ними конституційного ладу України у сфері застосування державної мови, завжди змушувала можновладців уважніше ста) витись до конституційних норм застосу) вання державної мови у своїй службовій діяльності при здійсненні повноважень органів державної влади. Як приклад пропоную подивитися брифінг щодо судового процесу за моїм позовом проти президента України В. Зе) ленського. Ще більшої ваги для мене мала під) тримка Дмитра Васильовича, коли я без) компромісно відстоював належне функ) ціонування української мови як держав) ної мешкаючи в Луганську, – це мова навчання у вищих навчальних закладах, та належне функціонування української мови як державної в місцевих державних орган та органах місцевого самовряду) вання Луганська. Ознайомившись із пер) шим виданням моєї книжки “Моя бо) ротьба за мову” 19 жовтня 2011 року Дмитро Васильович написав вірша “Сер) гієві Мельничуку”, який опубліковано у збірці Дмитра Павличка “Символ віри”, видання 2013 року. Сергієві Мельничуку Мій дорогий Сергію Мельничуку, Я чув твоєї крові гордий спів, Коли ти мову взяв за руку, В Луганській університет завів. Ти не злякався суржика бидляти, Ненависті, що зівсібіч пекла, Ти змусив окупанта розмовляти, Вклонитись мові змусив ти хахла. Ти йшов із рідним словом на кострище, Ти зграї малоросів переміг, Та знов перевертень над нами свище, І серце мови рве новий батіг. Неправедний закон, олжі основа, Підводиться, як нашій правді мста, Ти знай, мій брате, буде наша мова Сильнішою, як зійде із хреста. Я вірю, що до Києва з Луганська, До всіх осель численних Україн Твоя наука і душа повстанська Іде й гуде, як воскресіння дзвін.

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин