Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
Читацьке віче · “У полеміці, дискусіях – наближення до істини. Не мовчіть”. · с. 5сторінка оригіналу ↗

У Києві відкрили пам’ятник Павлу Горянському і вчергове нагадали, що Крим – це Україна

Слово Просвіти, №35 за 2022 рік

Євген БУКЕТ, фото автора 1 жовтня на території Державного істо) рико)меморіального Лук’янівського запо) відника в Києві відбулося урочисте від) криття пам’ятника на могилі лідера Кра) йової Української Ради в Криму у 1919–1920 роках, консула УНР в Криму, літератора, педагога, фахівця бібліотечної справи, науковця Павла Горянського (1878–1935). “Вшанування пам’яті лідера україн) ського національного руху в Криму у бу) ремний період війн і революцій 1919–1920 років Павла Горянського – це важлива по) дія для громади кримських українців, яка є другою за чисельністю в Криму і перетво) рена окупантом на одну з найбільш дис) кримінованих етнічних спільнот. Це ще один сигнал українським патріотам в Кри) му, що про них пам’ятають, а також нага) дування українським владі, сус) пільству і міжнародному товари) ству про існування традицій само) організації у великої української громади в поки що окупованому Криму”, – зазначив у вступному слові голова Організаційного комі) тету зі встановлення пам’ятника, кандидат історичних наук Андрій Іванець. Також він оголосив імена доб) рочинців, які зібрали кошти на об) лаштування останнього місця спо) чинку лідера українців Криму. Ко) ли могилу відшукали, на ній стояла лише залізна табличка. У 2020 році почали збирати кошти на створен) ня пам’ятника та облаштування місця поховання. Основну частину коштів надали кримські українці, втому числі з окупованих територій, а також небайдужі співвітчизники з материкової частини України. На постаменті нової надгробної плити зображено контур Кримського пів) острова, а також герб Української Народної Республіки. Автор па) м’ятника, скульптор Володимир Корень передав частину коштів на популя) ризацію імені П. Горянського. Освятив монумент Архієпископ Виш) городський, вікарій Київської єпархії ПЦУ Агапіт. Під час відкриття пам’ятника слово мали завідувачка відділом охорони і збере) ження пам’яток ДІМ ЛЗ Оксана Борисюк, голова Меджлісу кримськотатарського на) роду Рефат Чубаров, голова ОУН Богдан Червак, заступник Постійного Представ) ника Президента України в АРК Денис Чистіков, представник Українського Інс) титуту Національної Пам’яті Ігор Каретні) ков, політичний радник Світового Кон) гресу Українців Тимош Мартиненко)Куш) лянський, а також члени КРУК – Сергій Ковальський, Сергій Мокренюк і Сергій Вікарчук. Сергій Ковальський, зокрема, озвучив заклик до органів влади України у рамках політики деокупації та реінтеграції півострова розпочати процедуру форму) вання військово)цивільної адміністрації Криму та Севастополя. На завершення “Козацька пошта” на чолі з Андрієм Пилюхом підготувала сюр) приз – спецпогашення сувенірного кон) верту і тематичної “власної марки” із зоб) раженням пам’ятника. Ініціювала встановлення пам’ятника Крайова Рада Українців Криму. Її активіс) ти, які змушені були залишити свої домів) ки після окупації Криму росією в 2014 ро) ці, з 2018 року проводять публічні заходи біля могили Павла Горянського, зокрема, у День захисту прав української громади Криму, який відзначається 28 серпня. Довідково. Павло Ієрофійович (Єрофійович) Горянський народився 15 (27) січня 1878 року в родині священника в с. Кримки Звенигородського повіту Київщини (тепер – Черкаська область). Середню освіту здобув в Богуславі та Києві, вищу – в Юр’єві (Тарту, Естонія). На початку ХХ ст. дебютував як літератор перекладами. У 1903 р. працював у журналі “Киевская Старина”, що був провідним українознавчим часописом Наддніпрянщини. Вчителював у Катеринославі, Умані, Ялті, брав участь в українському громадському і культурному житті. У 1910 році в уманській газеті “Голос Провинции” створив рубрику “Україніка”. У 1914)му переїхав до Ялти, де у 1917 році взяв участь в організації та очолив Ялтинську Громаду Українців (пізніше Громаду Українців Південного берега). У 1919 році в Севастополі на з’їзді українських організацій Криму був обраний головою Малої Ради (виконавчого комітету) Крайової Української Ради в Криму. Отримав доручення від Надзвичайної Дипломатичної Місії УНР на Кавказі захищати права кримських українців на правах консула. У середині 1920)х років переїхав з Ялти до Києва і почав працювати у Всенародній бібліотеці України (тепер НБУ імені В. Вернадського). На початку 1930)х під час чистки був звільнений як “буржуазний націоналіст”. Помер 10 січня 1935 року у Києві. конання, український етнос зароджувався з першими словами своєї мови на березі річки Десни в усесвітньо відомій Мізин) ській археологічній культурі, вікування якої – понад ХХІ–ХІV тисячоліття до н. е. Матеріальні й духовні здобутки попе) редниці успадкувала не менш вікопомна Трипільська археологічна культура. Від) луння з її розквіту доносять до сучасності невмирущі колядки та щедрівки й пісні ка) лендарно)обрядових дійств на Різдво, Ве) ликдень, Зелену або Клечальну неділю, Купала, Медового Спаса, Маковія, Яблу) невого Спаса, Покрову, коли закінчуються роботи на полях і ланах, а дівчата на ви) данні побиваються: “Покровонько, Пок) ровонько, покрий мені головоньку...” Не кажу вже про зажинки та обжинки одних із перших рільників, хліборобів на третій від Сонця життєдайній планеті. Ключі до від) родження суголосної з еллінською доісто) ричної пам’яті предків — мова і пісня. Хто не погоджується з моїми тверджен) нями – заперечуйте, критикуйте, спросто) вуйте. У полеміці, дискусіях – наближення до істини. Не мовчіть. Компартійна ідеоло) гія привчила тримати дулі в кишенях і тов) кти воду в ступі во славу тиранії. Дозамов) чувалися – далі нікуди. Якби НАН України воскресила предковічну пам’ять україн) ського етносу, то якими б нікчемними та безпідставними були навіть для неосвіче) них марення кремлівських “знавців” ми) нулого присвоювати вікопомну спадщину нашої рідної Матері)Землі, яка після немі) ряних тисячоліть буття на білому світі – Україна. Не в брову, а в око б’є кремлів) ських окупантів обвинувачення від Ісуса Христа: “Вони сліпі, вожді сліпих, а коли сліпий веде сліпого, обидва впадуть у яму”.

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин