На перехрестях історії · “Про визволення України з?під ярма московитського поневолювача мріяли, за її свободу і незалежність боролися мільйони”. · с. 11сторінка оригіналу ↗
Пам’яті генерала Армії УНР
Слово Просвіти, №35 за 2023 рік
У межах відзначення Дня Державного прапора та Дня Незалежності України в селищі Ромодан Миргородського району Полтавської області урочисто відкрили меморіальну дошку борцеві за незалежність України у ХХ ст., генерал-хорунжому Армії Української Народної Республіки (УНР), історику, педагогу, військовому міністру УНР Всеволоду Петріву. Урочисту церемонію влаштували виконком Ромоданівської селищної ради й Полтавський офіс Українського інституту національної пам’яті (УІНП).
Урочистості стартували біля пам’ятного знаку поруч із залізничною станцією Ромодан “Хрест воїнам УНР і вільного козацтва, які загинули за волю України у Ромоданівському бою з московсько-більшовицькими військами 22 березня 1918 року”. Ромоданівський селищний голова Олександр Верещака привітав громаду з державними святами і наголосив, що ЗСУ знову виборюють незалежність проти того ж ворога, з яким понад сто років тому боролася Армія УНР. “Допоки ми живі – житиме пам’ять про Героїв. Наші Герої з меморіальних дошок щодня зустрічатимуть і проводжатимуть поглядом односельчан, і нагадуватимуть кожному з нас, що вони поклали життя, аби ми жили в мирній квітучій Україні”, – сказав очільник громади. Потому відкрили меморіальну дошку на фасаді будівлі виконкому Ромоданівської громади поруч з іншою, яка вшановує Петра Болбочана – командира 2-го Запорізького полку Армії УНР, теж учасника бою за Ромодан. Право відкрити меморіальну дошку на честь Всеволода Петріва надали голові Ромоданівської громади. “Цьогоріч з ініціативи УІНП та згідно з Постановою Верховної Ради 140-річчя від дня народження Всеволода Петріва відзначається на державному рівні. Він заслуговує на добру пам’ять мешканців Ромоданівської громади, оскільки навесні 1918 року як організатор і командир полку імені Костя Гордієнка Армії УНР він брав участь у військовій операції зі звільнення Полтавщини, зокрема залізничної станції Ромодан, від російсько-більшовицьких загарбників. Навесні 1918 року Запорізька дивізія Армії УНР визволила всю Полтавщину і загалом усе Лівобережжя від російсько-більшовицьких загарбників. Ромодан як залізничний пункт мав стратегічне значення для подальшого наступу українських військ”, – звернувся до присутніх представник УІНП в Полтавській області Олег Пустовгар. Він повідомив, що на честь Всеволода Петріва в Боярці встановили меморіальну дошку та увічнили його в назвах вулиць Києва, Боярки, Житомира, а меморіальна дошка в Ромодані є першим місцем пам’яті видатного борця за незалежність на Полтавщині. Присутня на урочистостях депутатка Полтавської обласної ради Яніна Барибіна зазначила, що саме сьогодні важливим є відновлення національної пам’яті і вшанування діячів УНР, які 100 років тому відстоювали незалежність. “Сьогодні нас усіх об’єднав Всеволод Петрів. Я переконана, що прийде той час, коли ми будемо достатньо мати наснаги, часу, ресурсів, щоб Ромоданівська громада ініціювала створення нових туристичних маршрутів в пам’ять про події становлення УНР”, – наголосила Яніна Барибіна. Довідково. Всеволод Петрів народився 2 січня 1883 року в Києві. У кінці 1917 року як начальник штабу 7-ї Туркестанської стрілецької дивізії перебував на Західному фронті. Петрів за одну добу організував із земляків-українців добровольчий полк імені Костя Гордієнка. Полк 17 січня 1918 року дістався Києва, де отаман Петрів на чолі полкової делегації зустрівся з головою Української Центральної Ради (УЦР) Михайлом Грушевським, секретарями військових і земельних справ УЦР. Упродовж 19–22 січня гайдамаки Петріва вели стрілецькі дуелі з бойовиками заводу “Арсенал”. Починаючи з вечора 21 січня вони діяли спільно з Гайдамацьким кошем Слобідської України під командуванням Симона Петлюри. Вранці 22 січня спільними зусиллями оплот антиукраїнського заколоту “Арсенал” було здобуто штурмом. У липні 1919 року стає військовим міністром УНР. Служив у Генеральному штабі, отримав чин генерал-хорунжого Армії УНР (1920). В еміграції мешкав у Празі, Подєбрадах та Хусті. З 1948 року – дійсний член Наукового товариства ім. Т. Шевченка. Помер 10 липня 1948 року. Похований у м. Аугсбург (Німеччина).
Полтавський офіс УІНП
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
