Культура · “Це було незабутнє театралізовано?танцювальне дійство, що завершилося гучними оваціями і вигуками “браво”. · с. 15сторінка оригіналу ↗
Гармонія та грація в епіцентрі потрясінь
Слово Просвіти, №35 за 2023 рік
У часи всесвітніх катаклізмів, зокрема нинішньої російсько-української війни, мистецтво відстоює право на існування. Тож і Київська муніципальна академія танцю імені Сержа Лифаря, незважаючи на війну, соціально-економічні й культурологічні виклики та потрясіння, продовжує працювати як спеціалізований освітній заклад і творити яскраві хореографічні композиції: класичні балетні постановки, народні та новітні модернові танці. Свідченням тому – нещодавній звітний концерт учнів і студентів Київської академії танцю, що відбувся на сцені Національного академічного театру опери та балету імені Тараса Шевченка.
Володимир КОРНІЙЧУК, письменник, член Національної хореографічної спілки України
У гніві всенародному З трьохчастинного концерту слід виокремити хореографічну картину всесвітньо відомого українського балетмейстера Павла Вірського “Про що верба плаче…” на музику І. Іващенка у виконанні студентів I-IV курсів відділення народної хореографії, приурочену пам’яті загиблого в російсько-українській війні соліста Одеського національного академічного театру опери та балету Ростислава Янчишена – у минулому випускника Київської муніципальної академії танцю ім. Сержа Лифаря. Перед виконанням цієї вражаючої своїм трагізмом і патріотизмом хореографічної картини присутні в залі хвилиною мовчання вшанували пам’ять Ростислава Янчишена та всіх тих, хто віддав своє життя за мирне і суверенне завтра нашої держави. Композиція П. Вірського з історії часів козаччини “Про що верба плаче…” (солісти Поліна Євтушенко і Максим Дмітрієв, робота заслуженої артистки України Наталії Головко) вкотре полонила глядача оригінальним задумом, нев’янучою постановкою й проникливим трагізмом. Уявімо собі: в мирне життя двох закоханих раптово вриваються набатні дзвони війни… Провівши коханого на бій з ворогом, дівчина залишається в журбі. Хоч її і втішає вірна подруга, але відчуття фатальності не полишає дівчину. І коли козаки-побратими її коханого повертаються з походу, то підносять дівчині… лише шаблю загиблого. Коли ж гурт співчутливо розступається, на авансцену виходить хлопчина – майбутній захисник своєї Вітчизни. Ця глибинна трагічна картина була влучно спроєктована на нинішню російсько-українську війну, в якій наш народ, злютувавшись у єдиному всенародному гніві, рішуче дає відсіч російським окупантам. У нинішньому концерті не обійшлося без сценічного гумору. Свідченням тому став танець маленьких “дам” і “джентльменів” під назвою “На прогулянці” Л. Хольм у грайливій інтерпретації учнів 5-6 класів відділення класичної хореографії (викладачі Людмила Прянічнікова і Владислав Федь). А також вельми стрімкий і легкий танець “Дощик” М. Різоля в чудовій постановці Л. Гелун і граційному виконанні студенток III курсу відділення народної хореографії (викладачка Юлія Бобровник). Щодо танцю “Почуття” А. Коженьовського в хореографії Ю. Бобровник і виконанні студентами того ж курсу й відділення Анастасією Терьошиною та Олегом Хлівнюком: у цьому елегантному “дуеті” закоханих вчувалася-вбачалася не лише віра в наше краще завтра, а й у нашу європейську перспективу. Сучасна пластика не випадково викликала щирі оплески та вигуки “браво” глядачів. Тематику закоханих продовжив і танок “Голос вітру” Р. Барбоза у сценічній інтерпретації студентами IV курсу відділення народної хореографії Поліною Євтушенко і Ернестом Кирсенком, які продемонстрували вулкан почуттів і море пристрастей (хореографія і робота заслуженого артиста України Вадима Сабодаша, викладачка – заслужена артистка України Наталія Головко). Суцільною зливою темпераменту і запальною іскристістю позначився танець іспанських басків “Viva Navarra” Х. Ларреглаі-Урб’єта (хореографія І. Рубцовської, солістка Олександра Даценко) і не менш запальний “Танець трансільванських циган” “Parno Graszi” у сценічній постановці В. Сабодаша і виконанні студентами IV курсу відділення народної хореографії. Сценічна версія танцю настільки “зарядила” публіку одвічною ромською енергетикою, що глядач не міг залишатися спокійним аж до фіналу: справді барвисте народне дійство (викладачі Н. Головко і В. Сабодаш). Виразно доповнив цей настрій танець “Country Garden” у супроводі English Coronation Or- chestra і хореографії М. Борна в ексцентричному сценічному “прочитанні” студентами ІІ курсу відділення народної хореографії (викладач – заслужений артист України Олександр Нестеров).
А “Єврейський танець” на музику народну і в хореографії Д. Мелновського і майстерному виконанні Поліни Євтушенко та Данила Роженка ще більш увиразнив гротескову манеру виконання, попередньо додавши до нього і народного характерного забарвлення (викладачі Н. Головко та В. Сабодаш).
А класика – вічна Перше відділення звітного концерту учнів і студентів КМАТ ім. Лифаря було розпочато Гран па з балету “Пахіта” Л. Мінкуса, у хореографії відомого французького балетмейстера Маріуса Петіпа і редакції Надії Ятченко та в сценічній інтерпретації ученицями 8-9 класів Хореографічної школи і студентками І-ІІІ курсів відділення класичної хореографії КМАТ, за участю провідних майстрів сцени Національної опери України, заслужених артистів України Тетяни Льозової і
Ярослава Ткачука – в минулому випускника КМАТ ім. С. Лифаря 2011 року: численні варіації з балету виконали учениці 8 класу Хореографічної школи та студентки курсів класичного відділення Академії танцю. Гран па вважається одним із найважливіших зразків класичного балету. Тому й соло в ньому викладачі-постановники Надія Ятченко, Галина Зарицька, Ольга Довгань й Олеся Макаренко запросили виконувати саме провідних майстрів Національної опери України, які продемонстрували глядачеві вишукану техніку виконання. А Тетяна Льозова у фіналі Гран па віртуозно виконала ще й 32 класичних фуете, як і Ярослав Ткачук, що тріумфально продемонстрував і своє соло. Обоє – на біс. Майже не поступалися в техніці виконання майбутні майстри балетної сцени – юні вихованці Академії танцю, які досконало виконали свої варіації – як adajio, так і allegro: як відомо, основою лібрето балету послужила новела видатного класика іспанської літератури Мігеля Сервантеса “Циганочка”. Традиційно високий професіоналізм виявили і виконавці адажіо з балету “Корсар” А. Адана у хореографії М. Петіпа, а саме – учениця 9 класу відділення класичної хореографії Катерина Гуляєва і студент IV курсу, того ж відділення, Олексій Завалій (викладачі, лауреат Міжнародного конкурсу артистів балету Олеся Макаренко і заслужений артист України Владислав Солдатенко). Високий рівень майстерності представили глядачам і студенти IV курсу класичного відділення Поліна Работіна і Євген Маракулін в “Адажіо” М. Дивіна (хореографія лауреати Міжнародного конкурсу ортистів балету Наталії Хоменко). І то було закономірно, адже такі майстри балету та викладачі з великим педагогічним досвідом як Наталія Хоменко і Владислав Солдатенко, віддавна високо тримають планку професіоналізму, що і підтверджується високим рівнем виконання їхніх вихованців. Вельми граційну пластику відтворив на сцені і “дует” у складі Таїсії Галятченко та Данила Пряхіна у сценічній інтерпретації антре й адажіо з балету “Сільвія” Л. Деліба (хореографія Дж. Баланчіна): їхнє виконання було вельми вишукане у сценічному представленні концертного номера (викладачі Надія Ятченко і Володимир Лук’янець). А кого може залишити байдужим пастельна і сугестивна музика Фредеріка Шопена? І коли, до того ж, балетне виконання “Ноктюрну” видатного польського композитора ученицями 8 класу відділення класичної хореографії Уляною Красавцевою, Аліною Хоменко та Анастасією Конченко, ще й наочно увиразнило цю неповторну мелодію: їхні сніжно білі, повітряні плаття ще яскравіше підкреслили сценічне сприйняття глядачем даного номера (викладач Ольга Довгань). Зауважимо, що вагомість усіх бачених глядачем оригінальних сценічних костюмів, які вишукано створюють майстри костюмерно-швацької дільниці Київської академії танцю у складі Вікторії Чижової, Тетяни Венедикт, Олександри Терещенко і Тетяни Захарової, ще виразніше доповнюють їхнє сценічне сприйняття. Приміром, так були сприйняті й варіації з балету “Арлекінада” Р. Дріго у постановці М. Петіпа і виконанні ученицею 8 класу класичного відділення Анастасією Конченко (викладач Ольга Довгань). Вкотре естетично вразило глядача і па де труа з балету “Сюїта в білому” Е. Лало (хореографія С. Лифаря), яке виконали студентки І-ІІ курсу відділення класичної хореографії Вікторія Товченко, Дарина Філоненко й Ольга Михальова, де яскраво виокремились і майстерність трьох чарівних танцівниць, і їхня стилістична синхронність, і граційна пластичність (викладачка Н. Ятченко). А ось вальс “Діамант” Ш. Гуно у хореографії А. Кости та виконанні студентами І курсу класичного відділення Таїсією Галятченко й Данилом Пряхіним, виразно наповнився не тільки високим професіоналізмом, а й сценічним жартом, що яскраво “засяяв” на кону Національної опери України справжнім діамантом, у чому слід завдячувати і їхнім педагогам – Н. Ятченко та В. Лук’янцю.
Про модернову інтерпретацію слово Сучасна модернова пластика і стилістика учнів та студентів КМАТ ім. С. Лифаря вкотре чітко проглядається в усіх представлених концертних номерах, як і в окремих не стереотипних постановках, які ніколи не полишають глядача байдужим, а навпаки – збурюють хвилю емоцій. Чи не першим таким танцем стала композиція “Розмова” на музику відомої грузинської джазової співачки й композитора Ніно Катамадзе, у хореографії Юлії Бобровник та виконанні студентами ІІІ і IV курсів відділення народної хореографії Мариною Йовенко і Максимом Дмітрієвим, яку так оригінально “вималювали” багато в чому неочікувані й непередбачувані їхні па та самобутні композиційні рішення (викладачі Ю. Бобровник та В. Сабодаш). Цю ж модернову пластику продовжила і хореографія А. Ващенко, зокрема, танцем “Боротьба з вадами” П. Васкс у виконанні студентки ІІІ курсу класичного відділення Ксенії Ващенко (викладач Г. Зарицька). Вічно молоде й енергійне класичне “Танго” на музику аргентинських композиторів в обробці Миколи Дивіна та хореографії Вадима Сабодаша і виконанні студентами IV курсу відділення народної хореографії не могло не зворушити столичного глядача. Тим більше, що за роялем сидів композитор Микола Дивін, який “наживо” озвучив це прекрасне аргентинське танго, що стало неочікуваним сюрпризом для глядача. Кожна з виконуваних пар під запаморочливу мелодію танго продемонструвала глядачеві і самобутні, не повторювані іншими парами соло. Це було незабутнє театралізовано-танцювальне дійство, що завершилося гучними оваціями і вигуками “браво” (викладачі Н. Головко та В. Сабодаш). А уривок з балету “Por Vos Muero” Д. Ортіс у хореографії Н. Дуато і виконанні студентами того ж відділення і курсу розповів нам ще й про екзистенцію людського буття. Завершити розділ про інтерпретацію модернову, мені хотілося б веселим і ексцентрично-карнавальним танцем “Стиляги” на музику в обробці М. Дивіна і хореографію Ю. Бобровник, який блискуче виконали студенти ІІІ курсу відділення народної хореографії. І виконали у такому темпоритмі, що усе бачене і почуте, важко передати словами. І який навдивовижу потужно відтворив “епоху стиляг” 1960-х років, що глядачі, наче б то реально побували у тому ж часі і просторі совєтського тоталітаризму. У фіналі звітного концерту учнів і студентів Київської академії танцю вкотре представили традиційний і неперевершений “Гопак” у постановці видатного українського хореографа Павла Вірського (музика Б. Яровинського) та у віртуозному виконанні студентами І-IV курсів відділень народної і класичної хореографії. Перед закриттям лаштунків на сцену Національної опери України вийшли всі учасники цього яскравого хореографічного дійства і їхні педагоги-постановники, композиції яких були представлені у звітному концерті, котрий спраглий столичний глядач чекав понад два роки…
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
