Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
Події, факти, коментарі · “Ти заходиш в цей простір, як в найнадійніше укриття, стаєш під його щит, як під Божий купол”. · с. 3сторінка оригіналу ↗

Вечір пам’яті “батька відновлення української незалежності”

Слово Просвіти, №35 за 2023 рік

25 серпня в Києві відбувся вечір пам’яті Левка Григоровича Лук’яненка до 95-річчя “батька відновлення української незалежності”. 24 серпня Левку Лук’яненку виповнилося б 95. Його називають “батьком відновлення української незалежності” не тільки тому, що він був співавтором тексту Акта (відновлення) проголошення незалежності України у 1991 році. А тому, що все своє життя Левко Григорович присвятив боротьбі за Україну. Це дуже символічно, що його ім’я з 1991 року нерозривно пов’язане з Днем Незалежності України. Левко Лук’яненко – дисидент, політв’язень один зі співзасновників Української Гельсінської групи, народний депутат Верховної Ради чотирьох скликань, Герой України. Народився 24 серпня 1928 року в селі Хрипівці Чернігівської області. Служив у Грузії та на Закавказзі до 1953 р. Після служби Левко Лук’яненко вступив у комсомол, компартію, закінчив юридичний факультет Московського університету. Попри це, на Львівщині, куди його направили на “партійну роботу”, створив опозиційну до радянської влади Українську робітничо-селянську спілку, яка виступала за конституційне відокремлення України від СРСР. У січні 1961 року Левка Лук’яненка засудили до розстрілу “за антирадянську агітацію та пропаганду”. Вирок замінили на 15 років ув’язнення в таборі суворого режиму в Мордовії. Після повернення на волю у 1976 р. долучається до заснування разом із Миколою Руденком і Оксаною Мешко Української Гельсінської групи. Як наслідок – новий арешт і нове заслання. Політв’язнем у радянському союзі був 27 років. 45 разів чинив спротив тоталітарній системі голодуванням. У 1988 році нарешті виходить на свободу і знову опиняється у вирі боротьби – стає одним із лідерів українського руху за відновлення незалежності України та створює Українську республіканську партію. У березні 1990-го його обирають народним депутатом Верховної Ради тоді ще радянської УРСР. А 24 серпня 1991 року за його участю був написаний та ухвалений Акт проголошення незалежності України. Доля відміряла йому щедрі майже 90 років життя. До останнього Левко Лук’яненко був активним і цілеспрямованим. У 2016 році частину своєї Шевченківської премії виділив на будівництво храму святителя Миколая Чудотворця в с. Хотів на Київщині. Від початку російсько-української війни регулярно їздив на передову до наших захисників, ав останні дні працював над агітаційними та мотиваційними матеріалами для бійців. Левко Григорович пішов із життя 7 липня 2018 року, похований на Байковому кладовищі в Києві. У Левка Лук’яненка завжди було особливе чуття. Так, у 2015 році під час інтерв’ю він розповідав, що українці здатні на велике, і це цілком справджується після 24 лютого 2022-го... На вечорі пам’яті Левка Григоровича в Інформаційно-виставковому центрі Музею Майдану поділилися спогадами про його роль у здобутті незалежності на тлі нинішньої війни за утвердження нашої незалежності поважні гості: Йосип Зісельс – дисидент, політв’язень, член Української Гельсінської групи, виконавчий віце-президент Конгресу національних громад України, учасник ініціативної групи “Перше грудня”; Олесь Шевченко – дисидент, політв’язень, член Української Гельсінської групи, побратим Левка Лук’яненка в боротьбі проти радянському устрою; Надія Лук’яненко – дружина Левка Григоровича; Вахтанг Кіпіані – журналіст-історик, дослідник історії УГГ/УГС, нині військовослужбовець ЗСУ; Олена Лодзинська – завідувачка Музею шістдесятництва; Володимир Тиліщак – заступник голови Українського інституту національної пам’яті; Віра Курико – журналістка, авторка книги “Вулиця причетних. Чернігівська справа Лук’яненка”; Олександр Ткачук – заступник голови ГО “Ветеранське об’єднання Українська Гельсінська спілка”; Сергій Неділько – військовослужбовець, член правління Молодіжного клубу “Джура”. Підготував Георгій ЛУК’ЯНЧУК Вахтанг Кіпіані, Олена Лодзинська, Олесь Шевченко, Надія Лук’яненко, Йосип Зісельс

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин