Письменники і час · “Щоб до нашого з вами порогу Повернуло вкраїнськеє щастя!” · с. 8сторінка оригіналу ↗
“Хай буде в Україні Україна!” Звукописна поетика Любові Голоти
Слово Просвіти, №35 за 2025 рік
Тарас ГОЛОТА, Дмитро КОЛЯДЕНКО, Юрій МОСЕНКІС
Тримаючи в руках свіжу збірку поезій Любові Голоти “Паперовий янгол” (Київ: Український пріоритет, 2024), не втрачаєш відчуття пульсу України – природи, історії, сьогодення та майбуття. Авторка витончено відчуває Всесвіт – подібно Піфагорові переливаючи вселенські ритми в музично-поетичні (а точніше – музо-поетичні) звуки. Ініціальний вірш збірки – майже Дантові рими та майже Гомерова гра звуками: У вікні відбиток – то Селена Зеленаве світло посила І на стінах пише невтолено Дівчинки моєї імена. Я їх бачу. Та нічна сирена Розгойда забуті письмена – Прочита їх моречко Червлене Й на пісках збудована стіна… В іншій поезії до Дантових рим додано й Дантові ритми – з “Комедії”, за витонченість визнаної божественною: Горіть, горіть, мої календарі! Розточуйтесь, як попіл за водою. Щоденники й часописи на дні лежать ослизлою гранітною грядою… Роки покірні, тупотіть ордою, помани виглядаючи й дарів: не літуйте й не празникуйте днів, які бредуть старечою ходою! Примітною є звукова модель поезії давньоіранської вогнепоклонницької “Авести”, насичена язичницькими мотивами: Хлюпну щедро за обрій до краплини винце – там не сонце заходить, там сходить Райце, щоб котитися степом без початку й кінця, щоб дорога баска привітала гінця…
В Закарпатті під час літературно-мистецького фестивалю “Чендей-фест 2025”, який популяризує творчість класика української літератури другої половини ХХ століття, прозаїка, кіносценариста, громадського діяча Івана Чендея, нагородили переможців VII Всеукраїнського конкурсу малої прози імені Івана Чендея. Цьогоріч конкурс проходив у трьох номінаціях – “Мала проза”, “Чендеєзнавство”, “Сценарії короткометражних фільмів”. За словами Івана Трещака, голови Міжнародного благодійного фонду Івана Чендея, на скриньку конкурсу надійшло 200 творів у всіх номінаціях з різних куточків України та з 15 країн світу. Оповідання і новели конкурсантів були на найрізноманітніші теми, які болять авторам. Як влучно зауважила членкиня журі, літературознавиця Світлана Кирилюк, цього року було багато творів, які варті уваги, у більшості творів проявляється нова чутливість, так званий метамодернізм, на тлі різних обставин у творах завжди на передній план виходять почуття людини, внутрішня драма героїв. Під час урочистого заходу відома акторка кіно і телебачення Римма Зюбіна зачитала уривки з творів переможців. Конкурс проводиться анонімно, тому нагородження на садибі письменника 21 серпня та селищі Чинадієві 22 серпня було хвилюючим як для лавреатів, так і для членів журі. Отже, переможцями конкурсу 2025 року стали: Номінація “Мала проза” Гран прі виграла Галина Євтушик з оповіданням “Мольфарка” (Чемерівці, Хмельницька обл.). ІІ місце Ольга Тільна (Харків) за оповідання “Не плачте наді мною”, Дмитро Лазуткін (Київ) за оповідання “Бо. Той, хто вижив”. ІІІ місце Ігор Антонюк (Івано-Франківськ) за оповідання “Гермес” Юлія Кухарчук (Київ) за оповідання “Сині слони”
Авестійська ритміка з елементами панторими (і знову з сонячною символікою!) в Любові Голоти не поодинока: …вОрони чи ворОни крила у них червоні – напівпригасле сонце скликає січневий грай: там, де дощі залізні, там, де плачі безслізні крячуть: – не помирай!
Лунають Шевченкові ритми, ідеї, образи: …Немає віри і молитви і навіть спокою нема тій попілинці, що на вітрі собою спогад перейма… Не менше вражає здатність поетеси відчувати сакральну ритміку героїчної епіки Лесі Українки: О пекельні муки материнські, о свободо й мово українські, – сіль і попіл на моїх губах..; – Народ, який здолає ворога й пігмеїв.
Чий дух – Шевченко. Слово – Каменяр. Поетка – природопоклонниця, видобуті нею звуки персоніфікують культ Усесвіту: Зустріти сонце, помолитись небу, вдихнути вітер й думати життя..; В небі порожнім безкрило ячить. – Степе, мій степе, хто кого вчить?
Спостерігаємо витончене відчуття архаїчно-фольклорних природних ритмів часу: Бо вік і вічність – то і є Вітчизна. З нащада світу й до нащаду ще. Для Любові мова природи – мегаметафора людського буття, і вона сучасною
Ярославною замовляє-заклинає: На перехрестях лелеки контужені стоять на одній нозі – Бог повелів їм ловити гадів – піймані ще не всі… Отче небесний, матір Природо, вгамуйте людське безладдя, гляньте: над нами воздвиглись герої – хай западеться гаддя..; Словом тебе замовляю. Словом ти підперезаний. Слово тобі говорить, аби ти з недуги воскрес! (назва – “Замовляння”!) Серпневий культ світового дерева нагадує давньоєгипетське свято підняття священного стовпа джед та християнське свято Воздвиження: У серпні – кожна королева! Див яблукастих не злічить! Дарунок Світового Древа – Учись любити і радіть! Водночас деякі рядки філософської лірики нагадують книгу Еклезіяст (із давньоєгипетськими та шумерськими паралелями): неначе лезо на точилі, немовби жорна кам’яні, сталеві лопасті й давила перетирають ночі й дні. Збірка багата на такі “звукові формули”, як шемрава темрява; стерти смерті знак з руки; Посвистач свище; У голосі квола, у колосі – гола; волопас пасе; мовчи мано моя минай моя мана. Місцями римування відтворює цільнослівні суголосся епіки княжої України-Руси: горОдище – родить ще, степ – росте. Україна відкрила світові Любов Голоту – Любов Голота відкрила Україні безмежний Усесвіт. “Твій позивний – Любов!”
Моє слово – моя Незалежність
Інна ГОНЧАР
Розмалюю словами дороги Назбираю у кожну клітинку Найяскравіші барви любові, Щоби потім в найменшу шпаринку Їх побачить, зізнавшись у слові.
Обійму щось своє на світанні, Задивившись душею у небо, І, впіймавши себе на ваганні, Зрозумію, що більше не треба!
Розмалюю словами дороги І мені це, нарешті, удасться, Щоб до нашого з вами порогу Повернуло вкраїнськеє щастя!
Аби знаки усі на узбіччі, Мов провісники, були відкриті І світили над темною ніччю Найяскравішим жовтоблакиттям! 15.06.2025
Мости Ми усі прокладаєм мости Від душі, що на струнах любові Починає у тиші цвісти, Розкошуючи щастям в розмові.
Ми усі прокладаєм стежки, Хто які і кому як вдається: Хтось гаптує яскраві рядки, А у когось на клоччя все рветься. Ми усі прокладаєм шляхи, Заплітаючи в кожен надію, Щоб селилися в гніздах птахи І радів врожаям, той, хто сіє!
Ми усі – той маленький місток До великої нашої мрії, Ми міцніші стаємо щокрок, Бо по-іншому просто не вмієм!
Ми усі проростаєм із тих, Хто вертався до свого порогу, Прокладаючи вперто мости І карбуючи мить Перемоги. 1.07.2025
Четверте літо У надвечір’ї соняхи гойдались, Жовтоблакиттям вимріявши тон… Шукали місяць, небу усміхались І шепотіли з вітром в унісон.
Ще у пелюстках тихо гомоніли, Лишивши в травах літепла пісні, Аж поки хмари нишком не присіли На сонні квіти спомином про дні.
Минає літо, знов воно минає, Квітує сонях, дощик п’є до дна… Біда, що серпень знову поминає Четверте літо вкрала ця війна… 1.08.2025
Обійми України Світанковий спів пташиний, Українське рідне небо – Це простори України Пригортаю я до себе.
Кожен дотик цього ранку І мелодію світання – День новий стоїть на ґанку, Вбравши віру й сподівання.
Дивовесно барвінкова, Я твою вдихнула силу, Мов вишивану обнову – Силу роду загадкову!
Я з усіх отих співанок Від пташиного світання Обняла вкраїнський ранок, Наче вперше – не востаннє! 11.05.2024
Інна Гончар проживає у м. Новодністровськ Чернівецької обл. Членкиня НСЖУ (2008 р.), НСПУ (2023 р.), лавреатка обласної (тепер уже міжнародної) премії імені Ольги Кобилянської в номінації “Поезія” (2006 р.), міської (м. Новодністровськ) літературно-мистецької премії ім. Івана Нагірняка (2021 р.) та обласної (м. Чернівці) імені Дмитра Загула (2024 р.).
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
