Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
Витоки · “Публікації посилили інтерес дослідників та громадськості до мешканців Карпат, які зберегли дивовижну єдність з природою”. · с. 10сторінка оригіналу ↗

Легендарне народження Києва: північ, південь, захід, схід…

Слово Просвіти, №35 за 2025 рік

Юрій МОСЕНКІС, заслужений діяч мистецтв України, доктор філологічних наук Серед численних інших версій виникнення Києва – східні гуннська, протоболгарська, хозарська, південна грецька, північні скандинавська та навіть фінська. Коротко розглянемо аргументи цих версій. Кий – гуннський князь? Гіпотеза про близькість імені Кия до назви князя (очевидно, вождя) в єнісейських мовах (праєнісейське *khiji) може бути розглянута в контексті версії про єнісейський компонент мови та племені гуннів. Зважаючи на спілку слов’ян і гуннів проти готів, можна припускати якусь участь гуннів у розвої слов’ян після повалення готського ярма. (Слов’янські слова мед, страва та квас у мові гуннів загальновідомі). Визволення могло спричинити не тільки процвітання й розселення слов’ян, а й заснування Києва (за участі гуннів-союзників? назва з вдячності за допомогу? гуннський анклав/прошарок у місті?). Михайло Відейко (усне повідомлення) гадає, що розділення слов’ян міг спричинити розпад імперії гуннів, а Геннадій Казакевич (усне повідомлення) припускає роль обох процесів – і повалення готського ярма, і руйнування імперії гуннів. Доволі спокусливо пов’язати розселення слов’ян із “великим переселенням народів”. Гуннами вважали братів-засновників Києва ще у XVIII столітті. Версія нагадує художній образ Аттили як Кия, однак вона так само маловірогідна, як і популярне у XVIII столітті виведення назви Києва з “сарматського” слова kivi “гори” (насправді це фінське слово “камінь”). Протоболгарська версія: Кувер-Куврат? Протоболгарами називають тюрків, що наприкінці VII століття прийшли до Болгарії, заснували державу на чолі з ханом Аспарухом і швидко ослов’янилися. Слідом за Володимиром Даниленком Михайло Брайчевський розглядає відомого з візантійських джерел (“Чудеса Димитрія Солунського”) ватажка нападників на Фессалоніки Кувера (в інших списках Куврата) як прототип Кия. Михайло Брайчевський (“Утвердження християнства на Русі”) наполягає на тому, що “Чудеса Димитрія Солунського” “прямо свідчать про слов’янське походження персонажа”. Однак болгарський хан-кочівник навряд чми був засновником Києва – як і гуннський вождь Аттила (“бич божий”), якого також іноді художньо ототожнюють із Києм. Однак у версії про Кувера-Куврата може бути певний натяк на зерно істини: його ім’я підозріло нагадує розглянуте вище слово коварь “коваль”. Хозарська версія: Ахмад ібн Куя Арабські джерела (аль Масуді) згадують візира (прем’єр-міністра) Хозарії 940- х років Ахмада ібн Кую, що був начальником царської гвардії та суддею всіх мусульман хозарської столиці. За припущенням відомого українського сходознавця академіка Омеляна Пріцака, від імені його батька Куї (про якого взагалі нічого не відомо!) походить арабська назва Києва Куяба. Більше того, згаданий батько візира начебто був ніким іншим як засновником Києва! За версією академіка, хорезмієць Куя (дослідник припускає успадкування посади візира його сином Ахмадом) як засновник київської фортеці слугував прототипом літописного Кия. Авторитет Омеляна Пріцака як дослідника скандинавських та східних джерел інформації про ранню Русь не змушує нас вважати цю версію скільки-небудь аргументованою. Адже Київ існував задовго до нікому не відомого Куї (перша нині встановлена дата для дерев’яної будівлі Подолу – 887 рік). Прийняття такої версії суперечить свідченням мовознавства, міфології, археології, історії. Від Кіанейських островів до Киянки Упродовж тривалих досліджень висловлено й інші версії генези назви Києва. Якщо можливість зв’язку імені Кия з назвою давнього міста Кіос у Малій Азії (сучасна Туреччина) і особливо з назвою Кюанейських островів при виході з Босфору в Чорне море (яку порівнюють із киянами) слід вивчати, то зв’язок імені князя з назвою грецького острова Хіос, фінським kivi “гора” або турецьким kaya “скеля” маловірогідний з мовознавчого погляду. Однак слід звернути увагу на фінське kuja “прохід”, родовий відмінок kujan (котре вважають запозиченням германського слова зі значенням “будівля, стійло”), яке може бути вихідним для назви річки Киянка (що передувала назві Києва?). Кіанейські острови (давньогрецькою мовою Кюанеай несой) – два невеличкі скелясті острови при виході з Мармурово7 го моря (тракійського Босфору) до Чорно7 го моря. Вони становили небезпеку для мореплавців і породили легенду про рухо7 мі скелі, що вдарялись одна об одну й пе7 решкоджали входу кораблів до Чорного моря. Цей образ відомий із давньогрецько7 го міфу про плавання аргонавтів. Пов’язу7 вати назву цих скель із іменем Києва не7 має жодних підстав. Київ – “місто човнів”? Стародавні скандинави називали Київ Кьонугардр, що тлумачать або як “місто човнів” (від кьона “човен”), або як Киян7 город. Підкреслюють, що літописна форма Кыяне (засвідчена, можливо, й давньоскандинавським Koenugardr “Киян-город”) не може походити від Кыєвъ. Є гіпотеза, що першою резиденцією Кия була Замкова гора на березі річки Киянки. Уживану візантійським імператором Костянтином Багрянородним у середині Х століття унікальну назву Києва Самватас розуміють або на основі давньоскандинавських слів сам “разом” і батр “човен” (“човни разом” – “місце зібрання човнів”), або як слов’янське сом7водь “місце стікання вод разом”, тобто “місце впадіння однієї річки в іншу”. Утім, для назви Самватас пропонували й низку інших пояснень – і від вірменського імені Смбат (зокрема, так звали вірменського царя 890–914 рр.), і від субота – у контексті неаргументованої версії про заснування Києва хозарами (на території Києва майже немає знахідок належної хозарам салтово-маяцької археологічної культури; утім, цю культуру пов’язували і з аланами, і з тюрками-булгарами). Таким чином, розглянуті версії, попри свою оригінальність, не мають належної наукової аргументації й не дають нової інформації для сучасного розуміння виникнення Києва.

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин