На перехрестях історії · “Клопотання про фінансову допомогу в той час були дуже поширеним явищем”. · с. 5сторінка оригіналу ↗
“Просвіти” Київщини в добу Гетьманату: між утисками та державною допомогою
Слово Просвіти, №35 за 2026 рік
У добу гетьманату Павла Скоропадського (1918 рік) просвітянські осередки, відроджені Центральною Радою, нерідко зазнавали утисків і переслідувань на місцях.
Євген БУКЕТ
Так, у Київській губернії розголосу набули наступні справи. Голова Сквирського товариства “Просвіта”, член ради Сквирської повітової спілки “Просвіт”, народний учитель Михайло Петрович Росінський “22 квітня 1918 року був заарештований німецькими властями у Сквирі і перевезений до Києва. Два місяці в неволі”. А в серпні були заарештовані члени Ради “Просвіти” – Михайло Хмара, Михайло Лисий і Василь Кукла. Скарги про це писали новий Голова Сквирського товариства “Просвіта” О. Луцький (від квітня 1918 року), член Ради О. Савченко, писар Н. Декаленко. А делегатами на 2-й з’їзд товариств “Просвіта”, щоб вирішити ці надважливі питання, були обрані Нестір Іванович Карпов та Анна Григорівна Декаленко. У м. Чорнобилі в другій половині квітня 1918 року помешкання “Просвіти” було зайнято німцями і культурно-освітня робота припинилася. Чорнобильська “Просвіта” була заснована 20 червня 1917 року на загальному зібранні українців м. Чорнобиля заходами депутата Центральної Ради Д. Короленка. Членів записалося 45. Всіх зібрань у 1917 році було 12: 4 загальних – 17.06, 10.07, 25.08 та 8.09. У 1918 році – теж 12, двоє загальних: 7.01 та 14.03. Було помешкання, де діяла бібліотека-читальня, аматорський гурток (влаштовано кілька вистав), курси. Голова – Фейгаль. Делегатом на 2-й з’їзд “Просвіт” обраний Никифор Іванович Глущак, який і розповів присутнім сумну історію Чорнобильської “Просвіти”. 27 травня 1918 року в м. Іванкові місцеву “Просвіту” закрито німцями, помешкання зайнято, книжки винесені в приміщення школи. Ця “Просвіта” була створена в Іванкові тільки 25 квітня 1918 року, проіснувала місяць… 28 травня 1918 року в м. Хабному Радомисльського повіту міліція і німці розігнали товариство “Просвіта” і відібрали помешкання. “Такі книжки, як “Історія України”, “Кобзарі”, байки визнані політичними і конфісковані. Міліція не визнає української мови”, – скаржилися Голова “Просвіти” Сергій Мухоїд і члени Ради – Родіон
Охріменко, Мойсей Царенок, Олександр Гирманчук. У с. Гусаковому було заборонено міліцією влаштовувати вистави культурно-просвітньому гурткові “Цвіт”. Заборонено проводити лекції і курси для дорослих, арештовано членів “Робітничого клубу” на Лук’янівці в Києві. У с. Тернівці Черкаського повіту місцева влада перешкоджала вести культурно-просвітню працю. Голова “Просвіти” – Хома Яринич (серпень 1918). Черкаський повітовий староста заборонив скликати повітовий з’їзд просвітян для обрання представників на 2-й Всеукраїнський з’їзд товариств “Просвіта”. Залагодити ці конфлікти намагався Департамент позашкільної освіти Міністерства народної освіти та мистецтва, який очолювала просвітянка Софія Русова. Але нерідко у відповідь на запити Департаменту місцева влада намагалася довести бездіяльність і непотрібність “Просвіт”. Так, повітова влада Звенигородщини надіслала Департаментові Список сільських “Просвіт” Звенигородського повіту, станом на жовтень 1918 року. На їхню думку, “Просвітами”, діяльність яких “більшменш розвинена” були: Гуляйська, Гусаківська, Кирилівська, Княжанська, Кобринська, Козачанська, Лисянська, Озирянська, Петричанська, Росоховатська, Чемериська, Пединівська, Новоселицька, Моринська, Гуляйпольська, Шполянська. А от “Просвіт”, “діяльність яких ні в чому не проявляється”, було значно більше: Босівська, Будищанська, Вікнинська, Вільхівецька, Виноградська, Вільшанська, Водяницька, Воронівська, Дубровська, Журавська, Залісчанська, Зелено- Дубравська, Іскринська, Колодиська, Кобилакська, Кучківська, Лозоватська, Мизинівська, Моргунівська, Неморожська, Павлівська, Попівська, Рижанівська, Сігнаєвська (голова – П. Марченко, грудень 1918 р.), Старо-Будянська, Стецівська, Терешківська, Топилянська, Хижинська, Хлипнівська, Чемериська, Чижівська, Юрківська, Яблунівська.
Станом на жовтень 1918 р., за підрахунками Департаменту позашкільної освіти в Українській державі нараховувалося понад 950 “Просвіт”. На Київщині їх кількість була незначною і впродовж 1918 року, як правило, не змінювалася. Так, згідно зі звітами повітових чиновників, станом на липень 1918 року в Київському повіті “Просвіти” існували: в Димері, Будаївці, Глевасі, Гостомелі, Григоровці, Гусачівці, Гребенях, Забуянні, Звонковій, Ірпені, Козаровичах, Копачівці, Новій Греблі, Ржищеві, Кагарлицькій Слободі, Старих Безрадичах, Трипіллі, Шпитьках, Білогородці, Кагарлиці. До жовтня їхня кількість (20 товариств) не змінилася. Водночас повідомлялося, що демократичні земства йдуть “Просвітам” на зустріч і дають допомогу. Так, Ржищівська, Київська і Шулявська (філія Київської) “Просвіти” відчинили українські гімназії. Київське товариство “Просвіта” має 500 членів, бібліотеку на 5-6 тисяч томів, видає книжки і веде зносини з іншими “Просвітами” України. У Києві 15 березня 1918 року була заснована філія товариства “Просвіта” на Куренівці- Пріорці. Вона влаштувала курси, лекції, бібліотеку. Прохала 2000 крб допомоги. Головою філії був С. Петренко (травень 1918), згодом – Н. Неселовська (липень 1918). У Таращанському повіті діяло 10 товариств “Просвіта” (Тараща, П’ятигори, Ненадиха, Високе, Дубрівка, Нестерівка, Тайниця, Федюківка, Жидівська Гребля, Житники). За голову Ради Таращанського українського товариства “Просвіта” був Ф. Кошовий. Делегатом на 2-й з’їзд обраний Євтух Овсієвич Шпілєр. У Черкаському повіті було 27 товариств і діяла Спілка “Просвіт”. Через заборону скликати повітовий з’їзд, делегатами на Всеукраїнське зібрання просвітян були призначені Василь Різник від Деренківської “Просвіти” та Іван Матушевський від Леськівської.
У відповідь на листи Департаменту позашкільної освіти про утиски “Просвіт” у Чорнобилі, Іванкові та Хабному, місцева влада Радомисльського повіту почала сприяти в організації нових “Просвіт”. Так, за її сприяння вже до червня 1918 року “Просвіти” відкрились у Рогтічах, Чоповичах, Ставках і Водотиях Радомисльського повіту. А в Забілоччі товариство “Просвіта” було засноване ще 15 жовтня 1917 року. Головою Ради був Пилип Загребельний, діловодом – Гончаренко (січень 1919 р.). У нещодавно виданій книзі “Київська “Просвіта”. Нариси з історії” був описаний ще один гучний конфлікт того часу – між Білоцерківською “Просвітою” на чолі з Модестом Левицьким та міською міліцією Білої Церкви в червні 1918 року. За місяць, коли конфлікт було вичерпано, Білоцерківська “Просвіта” прохала Департамент позашкільної освіти виділити на гімназію, влаштовану товариством “Просвіта”, 3000 крб.
Взагалі клопотання про фінансову допомогу в той час були дуже поширеним явищем, оскільки головними джерелами фінансування “Просвіт” були членські внески і кошти, зароблені під час заходів, яких в умовах заборон явно не вистачало. Так, “Просвіта” Цісарської Слободи Черкаського повіту прохала допомоги ще у Генерального Секретаріату: зробила 9 вистав, вела читанки, лекції. Їй послано 50 крб. Делегатом на 2-й з’їзд обраний Іван Гребіник. У травні 1918 року в Богуславі Канівського повіту товариство “Просвіта” відкрило музей, що мав три відділи: 1) Ремесел, де представлено роботи цехів – гончарного, шевського, роботи по дереву, ложки, вила, граблі, гребінці, веретена зі всіма інструментами, а також знахідки старовини, які належать до цього: викопані горщик, урна, камінні та металеві інструменти. 2) Малярства та іконопису, також із знахідками старовини. 3) Воєнний відділ: зброя, розпорядження влади щодо війська та війни, всілякі документи. 4) Бібліотека: старі книги, рукописи та ін. Товариство зверталося з проханням підтримати цей музей. Лист підписав Голова – лікар Венгелевич. Брусилівське товариство на Київщині, яке вело дуже активну працю, прохало допомоги ще в квітні 1918 року. Лист підписали: Голова – І. О. Мислінський, Товариш голови – П. Кушніренко, члени Ради – В. Ф. Черовський, Г. С. Червонюк, П. М. Станішевський, М. Є. Станішевська, І. І. Назаренко. Золотоношське товариство прохало грошей 500 крб, бо “широко веде “Просвіти””. “Рогівське товариство “Просвіта” Уманського повіту дуже бідує. Не має ані помешкання, ані бібліотеки”, – писав його Голова Л. Кепкамер. Також за допомогою зверталися: – Перша культурно-просвітня громада Канівського повіту (член-заснуватель – Марко Григорович Трепет); – Канівське повітове товариство “Просвіта”, яке повідомляло, що Канівське товариство “Просвіта” заклалось 19 квітня 1917 року. Фундаторами були мешканці, що працюють у різних інституціях. Лист підписали член Ради – Одарка Семенівна Лісова та голова Ради – І. Сероребрий; – Васильківське товариство “Просвіта”, Рада якого 24 листопада 1917 року прийняла під своє керування Васильківський народний будинок, де знаходилися російська бібліотека, українська бібліотека, народна чайна, народний театр. Рада заложила там ще й українську книгарню. Головами товариства були: Михайло Неклявзь (січень 1918), О.О. Хмара (травень 1918); – Фастівське товариство “Просвіта”. Делегат на 2-й з’їзд – Крушинський; – Уманська “Просвіта”. Голова Ради – В. Шмигель (січень 1919). З документів, які зберігаються в Центральному державному архіві вищих органів влади та управління України, не зрозуміло, чи всі клопотання “Просвіт” були задоволені. Тим не менше, в них міститься дуже цінна, подекуди унікальна інформація з історії цих просвітянських організацій.
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
