Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
Пошта “СП” · “Справжня незалежність вимірюється не лише кордонами чи інституціями, а й тим, наскільки глибоко країну знають і розуміють у світі”. · с. 11сторінка оригіналу ↗

Як Європа пізнає Україну: від стереотипів до стратегічних знань

Слово Просвіти, №35 за 2026 рік

Олександра КАСЬЯНОВА, відділ зв’язків із громадськістю ім. В. Мукана ННІФ Київського національного університету ім. Тараса Шевченка До 2022 року для багатьох європейців, зокрема, студентів провідних університетів, Україна залишалася білою плямою або поставала через викривлену призму радянських і російських студій. У наукових та публіцистичних текстах траплялися твердження, що українська мова – це лише діалект російської, що Україна історично є частиною Росії. Такі спрощення не лише спотворювали факти, вони формували стереотипи, що впливали на міжнародне сприйняття нашої країни, її культури і політики. Проте повномасштабне вторгнення Росії та отримання Україною статусу кандидата на вступ до ЄС миттєво зламали цей стереотип. Західний світ раптово усвідомив: неможливо зрозуміти сучасну Європу, її безпеку, історію та майбутнє без глибокого розуміння України. Війна стала не лише геополітичним шоком, а й інтелектуальним поштовхом: університети відкрили нові курси, дослідницькі центри запустили програми, а медіа почали шукати експертів, які пояснили б український контекст. Цей попит на знання відобразився в конкретних цифрах та ініціативах. Наприклад, в Естонії, в Університеті Тарту, кількість студентів на курсах україністики зросла вдвічі, а спеціальний онлайн-курс (MOOC) зібрав понад 250 слухачів. У Франції, в Національному інституті східних мов і цивілізацій (INALCO), набір на бакалаврські програми з україністики зріс від 10-20 до 40-45 осіб. У Чехії, в Університеті Масарика, кількість студентів-україністів зросла на 30%. Провідні заклади – Євгенія ЮРЧЕНКО Валерію Хоменку Чудовий осінній день заворожував барвами. Софія квапилася на роботу, але таки знайшла хвилинку, щоб зателефонувати батьку і побажати гарного дня. Він радів, як дитина, розповідав про неповторну красу сьогоднішнього світанку біля річки Тетерів… Тоді вони не знали, що через декілька годин ріка їхнього життя змінить свій напрямок назавжди, але не зміліє. Жінка зателефонувала батькові наприкінці робочого дня, трохи раніше, ніж зазвичай, і почула нерозбірливе бурмотіння. Вимкнула, перетелефонувала, – знову те саме. Не зі слів, а швидше інтуїтивно відчула, що потрібна її допомога… Ліс. Батько у небезпеці. Щось трапилося, і він там один. Донька вкотре телефонує, а у відповідь – мовчання. Софія певна, що тато чує її, але мовчить... Чому? Здогадується... Відганяє полохливі думки і заспокоює його: “Тримайся, я знайду тебе. Оксфордський університет (Велика Британія), Університет Сорбонна (Франція), Університет Палермо (Італія) – терміново запустили нові лекційні курси, семінари та відкриті сертифіковані програми, щоб задовольнити попит на системне розуміння України. Проте за цією хвилею щирого інтересу та солідарності ховалася серйозна пастка. Більшість нових курсів відкривалися поспіхом і трималися на короткострокових грантах терміном 3–4 роки. Виник реальний ризик: як тільки грантові кошти вичерпаються, а медійні заголовки зміняться, унікальний інтелектуальний сплеск просто згасне. Саме для того, щоб перетворити цей тимчасовий спалах на постійну й міцну систему знань, у листопаді 2024 року стартував міжнародний проєкт EUkraine Forum за підтримки програми ЄС Erasmus+. Чотири партнерські установи – Національний інститут східних мов і цивілізацій (INALCO) (Франція), Карлів університет (Чехія), Варшавський університет (Польща) та Київський національний університет імені Тараса Шевченка (Україна) – об’єднали зусилля, щоб з’ясувати реальний стан речей та окреслити план розбудови українських студій у Європі. Упродовж двох років експерти проєкту гуртували представників освіти, бізнесу, уряду в межах форумів для напрацювання рекомендацій. Результатом цієї масштабної роботи став підсумковий план, який пропонує відмовитися від сприйняття україністики як суто філологічної освітньої траєкторії. Експерти проєкту розробили низку практичних рекомендацій, які мають кардинально змінити ситуацію. Насамперед Європа повинна створити щонайменше одну постійну кафедру україністики в кожній країні ЄС або регіональному кластері, а також надати належний захист і фінансування вже наявним українознавчим осередкам, адже саме вони володіють фундаментальною мовною та архівною базою. По-друге, сучасне українознавство має стати мультидисциплінарним: вивчення мови, літератури та історії повинен доповнити практичний аналіз політики, європейського права, економіки відбудови, безпекових питань та реформ, адже майбутній вступ України до ЄС потребуватиме тисяч фахівців із практичними знаннями. Окрім цього, важливе місце в рекомендаціях посідає підтримка самих тиме. Через годину здалася й пошукова група... Оформили протокол і накивали п’ятами. До біса жіночі здогадки! Тіло старого і завтра знайдуть, бо на інше ніхто й не сподівався, окрім Софії. Вранці жінка пішла до відділку, де зустріли здивовано. Невтямки їм, чому не зупиняється, куди поспішає. Шукатимуть, але пізніше. Навіщо квапитися? Що її не влаштовує? Хто вона? Чому про ситуацію зі старим знають за межами області і спонукають задіяти весь особовий склад на чолі з головним слідчим? Якийсь дід по гриби пішов! Одним менше, одним більше... Яка різниця? Але краще шукати цього... Ще і її в пошукову групу взяти наказано, роботу контролювати надумала! Софію взяли у другу бригаду. Пошуковці з першої групи навіть не відреагували на її появу. Можливо, і не помітили: маленька, вся в сірому… Курили, сміялися, щось говорили про діда: “Покуримо, подихаємо повітрям лісовим – і закриємо справу”, – реготали і не зважали на прозорі натяки колег: не самі! Софія підійшла і сказала: науковців – через розширення аспірантських програм, мобільність та перехід від тимчасової допомоги переміщеним українським вченим до їхньої довгострокової інтеграції в академічне середовище. Сам процес навчання рекомендовано зробити сучасним і привабливим для молоді: додати стажування в міжнародних інституціях та аналітичних центрах, польові дослідження, проєктний підхід і навіть використання новітніх інструментів штучного інтелекту. І нарешті найголовніше – забезпечення довгострокової життєздатності проєкту через перехід від коротких вимушених “субсидій” до стабільного п’яти-та десятирічного стратегічного фінансування за програмами Hori- zon Europe та Erasmus Mundus. У травні 2025 року у Варшаві ці рекомендації офіційно презентували європейським урядовцям і ректорам, адже якісні знання про Україну – це не благодійність, а стратегічна інвестиція в безпечне та спільне майбутнє всієї Європи. Ці зусилля набувають особливої ваги після 35-річчя Незалежності України. Цей ювілей має стати не лише символом державної зрілості, а й нагодою закріпити здобуте: перетворити хвилю солідарності на сталу інфраструктуру знань, а тимчасові ініціативи – на довгострокові академічні програми. Адже справжня незалежність вимірюється не лише кордонами чи інституціями, а й тим, наскільки глибоко країну знають і розуміють у світі. Саме тому розбудова україністики в Європі – це внесок не лише в науку, а й у майбутнє самої України, її місце в європейській родині та її голос у глобальному діалозі. “Так, звісно, покурите і відпочинете, і справу закриєте, коли людину знайдете. Ділимося на групи і всі – на зв’язку. Я теж піду”. Мирослава знайшли через пів години... Напівживого і зовсім несхожого на себе. Прогнози лікарів Софія вже знала – достатньо було лише подивитися на батька. Знайшли живого… Тільки раніше потрібно було, раніше... Поліціянти отримали премії і офіційні подяки, про їхню доблесну працю навіть замітку в місцеву газету написали... А що Мирось? Припадає на одну ногу, часто забуває доньчине ім’я, не володіє правицею і мовленням, але очі віддзеркалюють любов, можливо, неусвідомлену… Любов, яка гукала і вела Софію до батька, дарувала силу пережити ту ніч і подальшу реабілітацію. Вони перейшли за рубікон. Ріка змінила напрямок течії. Повернення стало неможливим. Річка Тетерів сховала ще одну родинну загадку у свої темні води, так глибоко, як тільки могла. Шумів ліс, сміялися мойри, сонце поволі рухалося до обрію, щоб осяяти ранок нового життя. Форум “Розвиток українознавчих студій у контексті сучасних глобальних трансформа1 цій” організовано в межах міжнародного проєкту EUkraine Erasmus+ у Київському наці1 ональному університеті ім. Т. Шевченка, квітень 2026 р.

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин