Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
Сторінка · с. 14сторінка оригіналу ↗

Слово Просвіти, №36 за 1997 рік

Слово Просвіти, №36 за 1997 рік

же зп ни бо нн вий щі з ьо | ИЛЕНМЕЧКОЯ 4914 ЦО іі о ря ПРОДНР ноінанийнннх днини ни дос; не маїоть у ЖИТТІ просвітку зд поті иною і Й не плачу, ГУ не спінаю, Образ розритої АОГНАЙ» ЗНОВУ Й зїрому зринає ламонвим, за пропищими чітами, які пже ніколи не Дню сопвою у наступних постих Шевченка, вона стала. за вернуться з того далекого рію Біль ії жага виливались у гірші, у палаючий | 0 БИСЛОВОМ Івана Дзюби, «образом колоніального Андрій Козачковський, котрий щойно навідав | клекочучий вулкан котрий жодного праведного розбою, пограбування украшеької землі, історії поста, стурбовано дивиться на Шевченка. Бере чологіка не лишає байдужим Ше такі твори, як культури. самої душа народу», а символ «великого списаний аркуш, читає 1. не може нічого сказати «Чигрине, Чигрине», | Разрита могила», «ХЖолодльоху», ДО ЯКОГО НІЯК не докопаються ті ж Самі СУ, риє мкаря починає гулко калатати, ой розуміє йми яр», В. ликКИЙ льох». а тоїть по Селі москам, Стає «символом незимценноєт ше души стай хпорого, розуміє, що поет неспроста Суботові», «Со», «Єретик Кавказ», «Ї мернедосяжи ост й ДЛЯ згубників, символом приховазпертається їз Сслопом до шащадіаб, мог ясСіїОПи тоим, і живим, ї ненародженим є -- ВСЬОГО 23 них тпорчих сил народу. ЯКІ ЩІ ортишуть 1 ароблять дець, він бачить споє недалеке манбутиє г готується поезії, а які проникливі Й прис трасні! СВОЄ ДІЛО зустріти його мужньо, без будь-якого нарікання на Більшість цих творів разом їз е«Заловітом Шевченко зазирає ло Сибіру 1 Кавказу, в Бога та на свою гірку долю «Що ж, -- думає написані понад 150 років тому. Од! -- в ГЇстер- Чехпо | Словаччину, в Петербург | Рим, його Козачковський, -- та свого боку я робліо усе від | бурзі, другі -- в Гереясламі греті -- у В 'онишах географія надто широка й об'ємна. Перед читачем менс залежно як бід лікаря ( ) дначе пої ми меИПІ четперті У Мар'янс ькому Ра зом їз художніми постаїють неозорі якісь зовсім КОСМІЧНІ ДАЛІ МИР ЖАКА РАЮ, ВАЗА ОРАМ ПАЛКИ бути відкликані творами Шевченко строріоє поєтичні, яким немає авторова улпа шутає невагомими сіттами, у мину- ) ЦЬОГО СОІТУ Гак, усе в Мого волі Захоче рівних. Автор наче піднімається над землею так хому і майбутньому вимірах, п наснажують чудові Гпорець -- відпустить доживати віку, а по -- тут | само, як у своїй неперевершеній комедп «Сон», й краєвиди рідної землі Та варто поєтові спустишякіи міки не зарадять Емі Гара у такомту ОХОПЛАНТЕ т орлиним зором В м бачить ситих. тись нижче, як одразу псє замипоОєтьсСяЯ | Певчи нкова стані, як кажуть, мігк двома соітами, чия сила тут відгоДОВанИХх панкіой, котрі жирують за рахунок (рантазія набирає чітко окреслення реами. І тут перетягне, туди він! ПІДе | все ж, сподіватимемось знедоленого люду, чує німотие еблагоденствіє » па гам -- скрізь переважають неправедники, воми па кращі ВСІХ пикмОЧчНО ЯЗзиКках, и поста ОХОПЛЮЄ розпач 1 відкрито глумлятьсоя їз Божих заповідей ЗНІМУ Як не тяжко Ор 8 І Ї Їевченко та пін усс-таки Пи ОТЬСЯ 1 деруть гри шкури оратів нещшаєних, остар 1; грапилось ОДНОГО Сстудепого зимового З гіркотою | сарказмом | Певченко таврує гречкосте рамку Ко мачкоОВвСськИй пийшовши Па Танок СДОГО царських псевдовчених, отих холуїв котрі при- | | Їєвченко зги рт еться до само Бога (. ПТ злми будинку, побачив у дворі на чистому снігу Чітко служлипо доводили, що У країна -- Це СПОКОНВІЧНЯ Давидопі ,), він проситі Всевишнього заступипідбитки чобіт Х рім Шевченка, ніхто не міг там територія Росп ЩО ЦІ Росія віддавала ПО «на тись за проаведних модей, не робити так шоб на ходити Того ранку ЯЇк потім пригадував Андрій пашт го татарам, то полякам | Певченко бачить землі переватали лукаві га нечестній Адже би С; і | Осипович, варто було йому побачити ті сліди, як звязок між колишнім військовим пограбуванням пост, не якнись там безбожник, він щиро молитиаме так : можна назвати відДдОМИЙ На увесь світ еЗаповіт» Гараса Шевченка, написаний 25 грудия 1845 року. Вже й понад 120 міт минуло віл | | часу поєтового написання твору, яким вій увінчує . - ж і | свій неперевершений доробок -- збірку «Гри літа», | | | | і ! і | | | | 1 | ! | ! любовно ним виплекану і натхненну, вистраждану | і | і як і Ре й освячену. Шевченко власноруч п переписав І ай і оформив, визнавши вершимою у свогїи творчості, що, до речі, стверджує ії Євген Маланюк у статті, присвяченій шй збірш: «ШІ три літа, безперечно, ат були зенітом поєтичної творчості нашонального ГЕНІЯ...» - А починалось усе так... Шевченко приїхав до ре Полтави і біля Шведської могили зустрів свого И приятеля Степана Самойлова. Звідси вони разом | - - - ' - - ; доїхали до хутора Самойлова В'юнищ.. Це вже що --і був пізній вечір, а ранком виявилось, що пост «4 з» зни захворів на запалення легень. Гого ж дня Степан р анна Никифорович написав листа до Козачковського: «Вельмишановний Андрію Осиповичу! СУЗЗ шим листом Надсилаю Вам! на лікування хворого поета Тараса Шевченка. Проїздом із РО АН Полтави він зупинився в моєму маєтку на Різдаяні ее ХРОМ Ку свята, аби провести їх разом з нами. Буду щиро Б з Р | вдячний Вам, мій покровителю, за надання ме- | | дичної допомоги нашому другу сімейства і си б ТТ, ГО Шевченку. Удень 1 вночі молитимемо ; дж гий осоувНИЙ Всевишнього про послания йому доброго здоров'я 1 1 | Й | | | Ж та довгих років на славу нашої Вітчизни. й | ря М Ваш вірний слуга С. Самойлов, х. В'юнищі, Р. 5 24 12. 1845 року». М Отож Шевченко приїхав в, Переяслав ло им зрозумів: хвороба Шевченка відпустила, він У країни і сучасним, коли п йиищать Ду ХОВНО, меться, аби землю сповиювали справедливість 1 б КО Козачковського дуже хворим. Його судомило, | житиме. Раз піднявся й пройшовся подвір'ям, про використовуючи у себе найкращі наукові та їите: благополуччя. Якщо його молитва дійде до Бога 1 ли ламало в грудях... Козачковський, прочитавши | могилу поетові думати ще рано... лектуальні сили. Звідси метафорично створеними Творець оберне своє лице до людей, ТОД) Ж, - лій листа Самойлова, ретельно оглянув Певченка: Так. історія «Заповіту» підома, вім завершує Шевченком образ й розритої могили», розкопувай: не встануть з праведними о стан поста був тяжкий Побачивши стурбоване | собою останнє літо 495 року, хоч сам твір написано | ця москалями козацьких могильників, безсоромиє Змії з домовини СЛ обличчя Козачковського, Шевчейко тільки пинува- | у грудні. «Заповіт» ставить заключний акорд у привласнення ИМЕЛИХ коштовностей ла добрих обновляться Й то посміхнувся... Чи спав Шевченко тої ночі, чи широку симеропію Шеевченкової глибокої ї при- Дніпро, брат мій, висихає, Діла злих загинуть | не спав. Він то провалювався у якусь прірпу, то | страсної поезії, Це період могутнього піднесення Мене покидає, Поет бачить порятунок людства у благочесті Ій вибирався з неї, кволо водив очима по темних | творчості українського поста і художника. Саме у І могили мої милі покаянні, бо коли світ опанують нечестивщ, котрі | закутках, а певдойзі зіиїову поринав у якесь глибоке | цей час, за словами Євгена Шабліовського, Шев- Москаль розриває не шанують Творця ії Його світ добра і справед і і чорне провалля. . Ранком йому трохи полегшало чейко виростає у полум'яного трибуна покріпаченого Нехай риє, разкопує, хипості, тод) жахна кривда огорне землю чорною Поєт взяв олівець і на аркушику паперу написав | селянства, стійкого бория проти дворянсько- Не споє шукає, машкарою 1 агине світ у мороші ї Оєзнадії Хиба першо рядки: помищицького ладу і самодержавства. До поєтового Д тим часом перевертні ис не сучасна молиютоа до Бога, молитва за рілиту Як умру, то поховайте голосу прислухається вся Росія: його їірші у Нехай підростають Україну. Пост на нананіций щабель ставить зла" Мене на могилі, рукописних списках поширюються у різних кіицях Та поможуть москалеєш году, порозуміння, дооросусідетпо С єред степу широкого, царської імпери, їх перекладають пишими мовами, Господарювати, Чи ож що куміце, лучче В світі Па Вкраїні милій пключають у тексти антикріпостицьких Та з матері полатану Як укупі жити ву - . -- - й о ТИГРИ ДІ Иого голова у цей час прашоє чітко й ритмічно, прокламашій. Саме це 1 мав на увазі Їаам Франко, Сорочку яншмат сериє б ється гулко і часто пишучи у статті «Шевченко 1 Його «Заповіт» Як понесе з України «Десять літ вій (Шевченко) томився під вагою У єинєє море російської солдате ької муштри, а для Волі Росії Кров ворожу... отойді я зробив більше, ніж десять переможних армій» лапи, г гори -- Сноє стаплення до прожитих літ на Україні Веє покину І полипу | Певченко висловлює у збірш « Гри літа» 12 років До самого Бога минуло, як їши козачком пана Енгельгардта зали Молитися шип свою Батьківщину, а що ж побачив, коли | Перченко пкладаюб у зміст шріца СПО СРІРОГАТІТИ му повернути | 1 Ше жорстокіший пичись | ГТ зу 7 нащадкам, писав, прошаючись з пими | Пост був | щання 1 муки, сльози | стогій народу | ліричне спокіуининм у врочистий, ши готупався полишити посторе сериє зацмирає, помо пипошиєоється ГИ ЗОМ СИТО і поставити остані й штрих у своїй писемній і жагою правди Мого бачення Україми стає творчості Иого алсПпоОкоїСю ПІєЄ и те, ІЦО МИМО ТАК 1 НЄ масштайпнттим 1, о першу чергу, У країни історич алнів своєї сім і, 2 то своєю смертю завбдам би НОЇ тільки прикрості любий лружині А що вона була Я прозри нами б для нього чіоЇйнОо І милом, їинорсє мак сум'ійиву Ук ( тай потрюм у Тої лиданоОс Оби ши хотій шоб шею лружиного стала кучерита Болай не рат (Оксаночка, подружка його дитичих ромб Хотіп Мр помо мене, Ас іс гАММУ, та не так сталося ик галалося Не люди. а змі! | Певченко шдкАВЛає гаї)! олітмец) В / ЛСОХхіНномеч СЛінкХМ! ими Запомт рлежить у рого йно грудих Раптопо ((льочи молодії мого огортає тихий сум рішемними тил» за Маріє І ту перонян розомтесє Ом Охжсанкою, за Ореотами и сестрами, кер М ( сриє нломо ГОЮ о

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин