Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
“Любов к отчизні де героїть, там вража сила не устоїть, там грудь сильніша од гармат”. Іван Котляревський · с. 8сторінка оригіналу ↗

ОЙ ЧОГО ТИ ПОЧОРНІЛО, ЗЕЛЕНЕЄ ПОЛЕ?

Слово Просвіти, №36 за 2008 рік

Фото О. Шульги Церква Святого Георгія Побідоносця хорами, бані й вівтар Борисо-Глібського храму. У храмі зберігається кіот з іконою Святої Трійці, у яку вставлено старовинну дерев’яну ікону, написану на священному дубі мамврійському й освячену на Гробі Господньому. Її подарувала монастирю 1910 року Духовна Місія в Єрусалимі. На початку Першої світової війни на Козацькі Могили доставили подарунок Єрусалимського Патріарха Даміана — Хрест із часткою Животворчого Древа Господнього, та, на жаль, подальші трагічні події на Волині спричинилися до того, що святиню втрачено. Зникли і вісім картин Івана Їжакевича. Нещодавно до храму перевезли часточку мощей великомучениці Варвари. Прямих доказів перебування Шевченка у Пляшеві нема, але місцеві мешканці переконані, що 1846 року Тарас Григорович приїжджав сюди, на острів Журавлиха, бо лише тут він міг відчути трагедію загибелі тисяч козаків, щоб так проникливо написати про неї: Ой чого ти почорніло, Зеленеє поле? — Почорніло я од крові За вольную волю. Круг містечка Берестечка На чотири милі Мене славні запорожці Своїм трупом вкрили. Та ще мене гайворони Укрили з півночі… Клюють очі козацькії, А трупу не хочуть. Почорніло я, зелене, Та за вашу волю… Я знов буду зеленіти, Нагородження переможців фестивалю “Нащадки козацької слави” Буваючи в таких місцях, відчуваєш, як збігають хвилини, шикуючись у роки. Тут до них можна доторкнутись, як до старовинних руїн або храмів. Велич цього місця починається не з того, що робить маленьким тебе, а з того, що возвеличує твій дух і кличе до звершень. Козацькі Могили споруджено на місці Берестецької битви 1651 року. На жаль, вона не була переможною для українців. Історія не має умовного способу. А якби… Але навіть після цієї битви армія Богдана Хмельницького становила грізну силу, і через два місяці королівські гетьмани змушені були укласти мирний договір у Білій Церкві. Іван Нечай відбивається від поляків. Поштівка 1910#х не могли дозволити знищити святиню. Селяни закопали дзвони на одному з обійсть. Один із врятованих дзвонів зараз скликає вірян на молитву, інші втрачено. СУЧАСНІСТЬ І… ВІДРОДЖЕННЯ Те, що ця неповторна церква пережила окупантів нової доби, інакше, як Божим знаменням, не назвеш. Завдяки втручанню ЮНЕСКО через 10 років після закриття монастиря, 1967-го, у Пляшеві відкрили музей. Оскільки музей — наукова установа, сюди почали навідуватися історики й археологи. Зі столиці приїхав археолог Ігор Свєшніков. Київський дворянин, дитинство якого минуло на Радивилівщині, Ігор Кирилович присвятив життя дослідженню волинської історії. Він повернув сучасникам частку українського національного багатства. Саме завдяки цьому невтомному дослідникові можемо сьогодні доторкнутися до зброї, якою наші предки здобували вольную волю, усвідомити велич їхньої звитяги. Тож вдячні краяни зберігають пам’ять про доктора історичних наук, академіка Краківської академії наук Ігоря Свєшнікова, на приміщенні музею встановили йому меморіальну дошку. Сучасний музей розташовано у приміщенні монастирських келій, де жили ченці. Це невеличкий будиночок, але в ньому — вся трагедія і велич нашого народу. Усі експонати автентичні, їх знайдено на місці битви під час розкопок. Тут немає стилізованого під старовину новітнього пластику — лише те, що пережило століття. Бойові коси, мушкети, шаблі, списи, порохівниці, люльки, ложки, гаманці з монетами й кулями, лікувальні засоби, музичні інструменти, гральні кості, казани, наконечники прапорів і бунчука, чоботи, які носили польські шляхтичі й українські козаки,

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин