“Потрібно лише наполегливо і старанно працювати для процвітання цього славного і мальовничого краю”. · с. 13сторінка оригіналу ↗
РІДНИЙ КРАЙ
Слово Просвіти, №36 за 2008 рік
Сюди приїжджають туристи з усього СРСР, щоб подихати чистим повітрям, випити джерельної мінеральної води, порибалити та полікуватися у численних санаторіях та будинках відпочинку. Тут функціонує Будинок творчості письменників, у якому працювали М. Рильський, Б. Пастернак, А. Малишко, В. Сосюра та інші майстри пера. Так тривало до 1986 року — до аварії на ЧАЕС. Тоді багато мешканців виїхало в інші міста. А до Ірпеня переселили чорнобильців. Ще двадцять років тому тут працювало п’ять потужних заводів, кілька десятків санаторіїв і таборів, де оздоровлювалися люди з усього колишнього СРСР. Нині діють підприємства “Веда” й “Ірпінська меблева фабрика”, але і вони на межі банкрутства. Серед надзвичайно корисних для здоров’я соснових лісів похмуро сіріють лише бетонні каркаси, які були колись дитячими таборами.
Насправді музей щороку відвідують 5—6 тисяч осіб. Музей має зібрання книг відгуків, заповнених вдячними записами мешканців і гостей Ірпеня. Отаман Козацького товариства Київщини Олександр Вертелецький висловив Ірпінському міському голові Олегові Бондарю стурбованість долею музею і його директора. Анатолій Зборовський — отаман Ірпінського куреня Козацького товариства Київщини. Секретар Ірпінської міської ради Анатолій Мороз відповів: “Наявна у Вас інформація щодо намірів міської ради закрити музей не відповідає дійсності, а відомості щодо намірів звільнити директора му-
Перший вокзал. м. Буча, 1901 р.
Пам’ятник Леніну з центральної площі замість того, щоб викинути, перетягли у парк поблизу 17- ої школи; таку історичну пам’ятку, як дот, що був ланкою лінії оборони в часи Вітчизняної війни, віддали на поталу вандалам, а ті перетворили його на смітник. На початку XXI сторіччя ситуація почала стабілізуватися. Настав період відродження. Відродився, еволюціонувавши до Податкової академії, ірпінський технікум, що привернуло увагу тисяч молодих людей з усієї України, які вирішили вчитися саме тут. Зводять нові будівлі, супермаркети, оздоровлюють паркові зони, відновили роботу кілька санаторіїв. У центрі міста за сприяння Президента Азербайджану пана Алієва (його мама, академік Зоя Алієва, тут працювала) розбито парк імені Зої Алієвої. Деякі держустанови взяли під свою опіку дитячі табори, поновивши їхню роботу. Найболючіше нині питання — будівництво нового автошляху між Ірпенем і Києвом. І колишній мер Свистович, і нинішній Бондар обіцяли взяти його під контроль, але досі нічого не відбувається. Попри все, Приірпіння відродилося, хоч і не повністю. Ірпінь став знову “містом для життя”, “містом-курортом”. Майбутнє у нього є, потрібно лише наполегливо і старанно працювати.
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
