Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
“Мабуть, сам Господь надихав на працю”. · с. 14сторінка оригіналу ↗

ЦІКАВО ЗНАТИ

Слово Просвіти, №36 за 2008 рік

заслужену, повну моральну й естетичну реабілітацію. Зовнішність їжака якнайкраще відповідає способу його життя. Опецькувате тіло не дає змоги спритно втікати, зате спина і голова вкриті твердими гострими голками. Ними повністю захищено короткі ніжки і хвостик, а головне — рильце і м’який живіт, бо у разі небезпеки звірятко згортається у колючий колобок. І тільки лисиця знає, як примусити їжака знову зіпнутися на ноги: вона котить його до найближчої калюжі. Крім неї, з незрозумілої причини їжака переслідують собаки, хоч усе, чого їм вдається досягти — поколоти власні лапи й носи. Щоправда, пугач може своїми залізними кігтями підчепити їжака, бо обидва водночас виходять на нічне полювання. Та нині пугач — велика рідкість, їжаків же доволі навіть у приміських садах. Це всім відоме і водночас незвичайне звірятко. Міцно пов’язане із землею, воно завжди ступає на повну підошву і, як герой байки Б. Грінченка “Їжак та дуб”, ніколи не дивиться вгору. Він мало чим збагатив усний фольклор — мабуть, через делікатність народних дотепників. Адже посередництво їжака у контактах людини з твердю земною містить небезпеку. Крім поради не плюхатися на його Азіатський вухастий їжак. Малюнок Г. Кузнецова з книжки “Знай, люби, бережи”. 1979 р. голки, ще кажуть про сумнівне мистецтво голою сідницею їжаків бити. Та й годі. Зате сучасні твори дитячих письменників просто рясніють цими симпатичними створіннями з потішним хвостиком, поросячим рильцем і густими бровами. Чого тільки не роблять вони у казках! Та якщо вовкові й лисиці в жодній уявній ситуації не доводиться їсти сіна, то сердешному їжакові дістається за всіх: його примушують і гриби на зиму сушити, і яблука на голках тягати… Зайве казати, що нічого такого насправді їжак не робить, бо зовсім байдужий до овочів. А їсть комах і слимаків, хоч іноді зазіхає й на більшу дичину — жваву мишу чи навіть отруйну змію. Індійський мангуст може теж упоратися з коброю, але від кількох її укусів гине, проте їжак зовсім нечутливий до гадючої отрути і не помічає навіть укусів у ніс або у вухо. І це тоді, коли один укус гадюки вбиває собаку, тіло якої у десятки разів більше від їжачиного.

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин