“Мабуть, сам Господь надихав на працю”. · с. 14сторінка оригіналу ↗
ПРИКУТИЙ ДО ЗЕМЛІ
Слово Просвіти, №36 за 2008 рік
Андрій ТОПАЧЕВСЬКИЙ
Продовження. Початок у ч. 3, 5, 8, 10, 12, 14, 17, 19, 22, 24, 26, 28, 31, 33, 35 за 2008 рік
Зроблю його житлом їжака, багном, і вимету його мітлою руїни. — слово Гос# пода сил. Ісая, 14 : 23 Після того, як великий пророк оселив його на румовищі Вавилону, кращого місця для їжака у Біблії так і не знайшлося. Далі в Ісаї (34 : 11) його зневажено і принижено як “нечисту” тварину, що житиме на згарищах після Суду Господнього над едомлянами та іншими народами: І посяде його пелікан та їжак, і перебуватимуть в ньому сова і ворона… Ця ж “четвірка” з’являється іна руїнах Ніневії в книзі пророка Софонії: І пелікан, і їжак будуть ночувати на мистецьких прикрасах її, сова буде кричати в вікні, на порозі ворона… (2 : 14). Мабуть, існувала певна поетична традиція, згідно з якою ці істоти складали неодмінну “фракцію” біблійних тварин, чия присутність була ознакою розорення і спустошення. Але сьогодні ставлення до їжака зовсім інше — ця тварина одержала від сучасної людини цілком
Євген ЦИМБАЛЮК, Рівненська обл.
“НІ В ЧОМУ НЕ ЗІЗНАЛИСЯ” — Вишитий образ Спасителя розраджував мою душу і в час тривоги, і в час радості, — розповідає 82-річна Марія Боришкевич. Коли на дев’ятому десятку зір зіпсувався, вирішила передати реліквію (інакше її назвати не можу) до Дубенського замку. Там буває багато люду. Нехай споглядають і не забувають, через які випробування йшла Україна до своєї незалежності. Доля склалася так, що вже шістнадцятирічною мене обрали станичною у селі Витусівка, що неподалік Дубна. Щоб набути навичок, потрібних для воєнного часу, довелося пройти вишкіл у партизанській боївці. Там я отримала псевдо Леся. Навчилася стріляти, орудувати гранатою, багнетом. І, звичайно, агітаційним словом — за Україну, проти будь-якої окупації. За свою “станичну” діяльність уперше довелося потерпіти 1944 року, коли в село зайшла “червона мітла” (так називали радянських “особістів”, які робили зачистку території від “несвідомих елементів”). Ті удари нагайкою по спині та грудях пам’ятаю досі. Але ні я, ні моя подружка Федося ні в чому не зізналися. Доказів в “особістів”, вочевидь, не було, тож нас відпустили. Через кілька років, нами, на той час учительками, знову цікавилися спецслужби. Тут уже докази знайшли. Тоді мене видав хлопець, який також був пов’язаний із партизанською боївкою. Йому затисли у двері пальці, й він розказав усе, що знав, зокрема про те, як діяла під моїм керівництвом жіноча станиця у селі Витусівка. Тоді мене засудили на десять років, а відбувати покарання довелося у Казахстані.
“ГОСПОДЬ ДОДАВАВ НАТХНЕННЯ” — Коли на засланні я схудла до тридцяти восьми кілограмів і потрапила в групу “смертників”, — ділиться Марія Герасимівна, — думала, що живою звідти не вийду. Втім, після комісування почала поволі одужувати, зажевріла надія на порятунок. І тоді подумала: якщо рука втримає голку, то на знак вдячності Спасителю, до Якого подумки молилася, вишию Його образ на полотні. Поділилася своєю мрією із сусідками по камері. Вони мене підтримали — морально і матеріально. Одна з дівчат знайшла шматок полотна, інша — стару хустку на нитки,
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
