Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
Слідами наших виступів · “Прислухайтеся до голосу народу і не знищіть те, що наш музей завжди випромінював — українськість”. · с. 11сторінка оригіналу ↗

ПОВЕРНІТЬ НАШ МУЗЕЙ!

Слово Просвіти, №36 за 2010 рік

Головному редактору газети “Слово Просвіти” п. Любові Голоті Шановна Пані Любо! З цікавістю слідкую за полемікою щодо відновленого музею на Чернечій горі у Вашій газеті і дякую Вам за все. Тепер же захотілося Вам ще й написати, дивний збіг обставин спонукав до того. У п’ятницю 27 серпня Ви були на Чернечій горі і в музеї. У цей же час там були і ми — учасники екскурсії зі Львова. Ми приїхали із дитячим релігійно-патріотичним табором “Цікаві канікули”, який проводила наша організація — Ліга Українських Жінок. Шкода, що не знаю Вас в обличчя, можливо, ми десь там пересікалися. Ви, мабуть, були дещо швидше за нас, бо я роздивлялася, чи нема книги відгуків і хотіла там записати своє враження. Чи це вже був момент, коли п. Скорик забрала ту книгу, чи, можливо, пильнуючи своїх 25 дітей, я не зуміла її побачити. Потім, коли ми відпочивали біля підніжжя (там, де продавали шашлики), ми бачили пані Скорик, яка сиділа із двома панами за сусіднім столиком. Та я не наважилася підійти до колишньої землячки, вважаю, що тепер вона надто різка й агресивна (може, й хворобливо). Тим більше втішилася Вашим інтерв’ю із Ларисою Скорик, а найбільше — що Вам вдалося навести стільки відгуків! Це чудово, за те дуже дякую. І вже не так жаль, що мені не вдалося зробити свій запис. А я планувала написати приблизно таке: Хіба це музей Т. Шевченка? Це — пам’ятник умілим україн' ським будівельникам, це — свід' чення щедрості Української Дер' жави, але тут зовсім нема духу нашого Кобзаря. Звичайно, гар'-но виконані репродукції творів Шевченка'художника, але ж не таким є завдання музеїв! Тому пропоную перейменува' ти відновлену споруду у “Віртуаль' ну галерею Шевченка'художни' ка”, а десь поблизу спорудити му' зей Шевченкіани славного Василя Кричевського (сподіваюся, давні експонати ще не знищені зарозу' мілими сучасниками). Там би ви' тав, як і колись, дух нашого вели' кого Пророка — Тараса Шевченка. А ще я радила б виправити недоречність на долівці віднов' леної споруди. Цей чорний хрест на сірій підлозі викликає мото' рошні думки. Невже ми хочемо підкреслити, що у своєму без' божництві ми топчемося по хресті, по символу віри христи' ян? Мені це видається святотатс' твом… З повагою Лідія КУПЧИК, голова Львівської міської організації Всеукраїнської Ліги Українських Жінок Від редакції. Як і йшлося в кореспонденції “Як любити Шевченка?” (“СП”, ч. 35), кни1 гу вражень відвідувачів, само1 чинно конфісковану Л. П. Ско1 рик, їм не повернено — вона захована в директора музею. Але люди, як завжди, знай1 шли вихід із обурливої ситуа1 ції: свої думки і ставлення до нової експозиції вони запису1 ють у Тарасовій Світлиці (хата сторожа Ядловського). Пода1 ємо відгуки, зроблені в сер1 пневі та вересневі дні ц.р. і пе1 редані нашій газеті. ками та вчинками закарбував і се' бе в історії. Нехай цей Шевченко' вий дім буде світлий, як наш світ, мальовничий, як наші прекрасні краєвиди. Хай буде цей дім наряд' ним, — щоб уособлював українську обрану реальність. Прислухайтеся до голосу народу і не знищіть те, що наш музей завжди випроміню' вав — українськість. З повагою — керівник групи Запольська, заст. голови районної ради. 23.08.2010 р. Я, украинка из России, с горо' да Уфы, где проживает около 40 тысяч украинцев. Сто лет тому на' зад наши прадеды переехали с Полтавщины во время cтолыпин' ской реформы, но мы, их потомки, бережем украинские обычаи, пес' ни и стараемся сохранить украин' скую мову. В Полтаве сохранилось прекрасное творение Василия Кричевского. Хотелось бы видеть его творение и в Каневе, воссоз' данное по его проекту. Сохраняйте его творение для потомков! Член Українського товариства “Кобзар” Гнатюк Любов Іванівна. Шановний президенте! Звер' ніть увагу на музей Т. Шевченка. Чому переселено дух українського народу на залізничний вокзал? Не відчувається патріотичності, націо' нальної культури. На 200 млн., які отримали на відбудову музею, можна побувати ще один музей. Поверніть нам рушники, вишиван' ки, калину! 24.08.2010 (Підпис) Не думаючи, відвідала музей Генія України Тараса Шевченка, в Колишні експонати — в целофані, скульптури сховані за яскравими банерами якому працювала 30 років. Після реставрації його “заслуженим ар' хітектором Скорик” — гірше приду' мати, щоб поглумитись з Шевчен' ка і його “милої України”, годі було і думати. Кошмар!!! Глум над усім українським народом. Колишній науковий працівник музею в 1961—1991 роки. Єфіменко Лідія Михайлівна. Браво! Ухлопать огромные деньги ради одной'единственной цели — изгнать дух Шевченко из его музея. Вместо музея Великого Поэта Украины — теперь торговый зал супермаркета. Браво!!! А. Панасенко, Канев. 28.08.10. Фото Любові Голоти Дуже боляче, що із музею зро' били щось дивне. Нас, українців, автори музею (реставратори) вва' жають за бидло і дикунів. Та це зовсім не так. Хай знають, що дух Шевченка не в цьому музеї, а у наших серцях. Ганьба рестав' раторам музею! (Підпис) Стыд! Позор! Плевок в лицо!!! Это что, версия?! Бездарно! Очень горько и больно, что это произош' ло… Музей мы потеряли. Андрей, г. Киев. 28.08.10 Скорик! Идите творите эту без' дарность куда'нибудь подальше. Желаю вам того же, что вы поже' лали бывшему музею. Петя, Донецьк. Новая экспозиция музея выз' вала отвращение. Сожалею об ут' раченных экспонатах и подарках музею, которые, наверное, уже не увижу. Все это отвратительно и безвкусно! (Підпис) Доборолась Україна до самого краю… Гірко, сумно, прикро… Надія, м. Київ. Пишу вам в Книгу вражень то' му, що я дуже вражений порожне' чею вашої експозиції. Це не те, що хотів побачити! Поверніть стару експозицію. Штукатурку можна за' лишити, вона гарна. Юра з Києва. Сучасно, чисто… І сумно, дуже сумно. А де ж музей Т. Шевченка, музей мого дитинства, куди бігали ледве не кожного дня влітку, бо хо' тілося сюди, тягло сюди, бо це міс' це надихало і окриляло. Олег, м. Київ Дуже сумно і боляче, тому що не змогли побачити тих експонатів, які були в музеї до реконструкції. Пані Ларисо Скорик, все те, що ви “заховали” у фонди музею, мають бачити наші діти! Пробудіться! Дякуємо працівникам Світлиці за гарну розповідь. Сім’я Прокіпчуків, м. Київ, 29.08.2010 Який жах!!! Де подівся музей? Де можна прослідкувати життєвий шлях Кобзаря? Пані Скорик, хто вас допустив до Святині України? Нам соромно за вас. Колишні жителі м. Канева — сім’я Басарабів. Ремонт музею чудовий, а все' редині дивитися немає на що. Ра' ніше було краще. Київ (Підпис) Музей Шевченка Т. Г. втратив свою автентичність, відсутня душа, втрачено і самобутність, розірвана нить, яка пов’язувала це місце з наро' дом. Народний поет ніби віддалився від своїх земляків, а він не любив цієї, непритаманної Україні, пишноти. Та' рас любив і обожнював село з його простим, милим серцю народом. З сумом і болем Левченко Віктор, м. Рівне; Щербань Юрій, м. Жмеринка, Вінницька область. 29.08.2010 Немає того музею, що був до цього. А підлоги і східці такі слизь' кі, що можна упасти і окалічиться. Експонатів тих, що були, немає. Стид і позор таким реставраторам! Дяченко Микола Пилипович, м. Канів. 29.08.2010 Жахливе враження від оновле' ного музею. Це жалюгідне уявлен' ня п. Скорик про “городський” стиль. Жодного відчуття тепла, рід' ності, любові. Жаль! Мирослава Барчук. 29.08.2010 Дуже вражена оновленим ви' дом музею. Хочу висловити своє невдоволення архітектору'офор' млювачу за спаплюження націо' нальної української колоритності, ідеї. Поверніть музею український стиль, колорит, його минулий, рід' ний нам образ. Г. Танама, м. Канів, 29.08.2010 Господи! За що Ти так покарав Україну, Шевченка і українців, що допустив таке спаплюження Свя' тині, якій поклоняються всі знедо' лені, всі, що прочитали бодай один вірш Пророка нашого — Великого Кобзаря. Поляки з руїн відбудува' ли королівський палац у Варшаві, росіяни на порожньому місці відбу' дували храм Христа Спасителя, ами, українці, допустили знищення творіння визначного архітектора і художника Кричевського! Цього собі не дозволив ні Ста' лін, ні Хрущов, ні Брежнєв, бо зна' ли, що українці ніколи не простять наруги. Фашисти не посміли підір' вати музей у те “время люте”. А у вільній Україні це стало можливим. Пані Скорик, я безмежно пова' жав вашу боротьбу під час станов' лення новітньої України, але… “все йде, все минає…” Лише прочитан' ня одного Шевченкового “І мер' твим, і живим…” вистачить, щоб зрозуміти, що ви наробили! Не проклинаю, бо це гріх. Але молюся Господу, щоб дав розум іншим від' родити Святиню, де буде жити дух Шевченка, де наші внуки'правнуки будуть бачити мученицьке життя і пророчу творчість Великого Кобза' ря, всенародну любов до нього, відбуватиметься шана і пам’ять. Я приїхав із своїм наймолодшим сином, який пам’ятає експозицію ху' дожника Гайдамаки (до так званого оновлення). Він у першому ж залі за' питав: “Тату, а де подівся музей?” І в страшному сні не снилося… Я йшов до храму, а прийшов у клуб. А для чого дорога, якщо вона не веде до храму? З повагою до наукових працівників музею. (Підпис). 01 вересня 2010 р. Пишу це враження про огляд музею Т. Шевченка у Світлиці, ос' кільки Книги вражень у самому му' зеї чогось немає. Скажу відверто — враження гнітюче. Це вже не музей Великого Генія України, а модер' ний камуфляж, з котрого видалено дух України і самого Шевченка. Бо ж уявити Україну без її гли' бокої національної культури, котру так яскраво змалював і оспівав Т. Шевченко, неможливо, як і са' мого Шевченка без України. Козачок П. Н., м. Київ, 01.09.2010. Після відвідин могили Поета хочеться кричати: “Народе Украї' ни! Люби свою величну, красиву, безкрайню, родючу і талановиту землю, неньку свою Україну, — як любив її Великий син цієї землі Та' рас Григорович Шевченко!” А пра' цівникам музею хочеться побажати процвітання. Відоменко Оксана і Леся, Федун Андрій і Даринка, м. Київ, 01.09.2010 02.09.2010 Дуже соромно за те, що зроби' ли з музею Великого Кобзаря. Нія' кого тепла і патріотизму в експози' ції музею. Потрібно відтворити ми' нуле, щоб вшанувати Шевченка, а це не те, що потрібно. Екскурсовод Сергій Іванов. 03.09.2010 Якщо залишились серед вас мислячі люди, верніть старий му' зей, а в цьому немає на що поди' витися. За державу обідно. Митяй В.Д., м. Канів 04.09.2010, Радченко Людмила: Був музей з душею україн' ською, були цікаві експонати, а те' пер бачимо стандартний європей' ський зал для засідань. Духу Тара' са, духу України давньої не зали' шилось. 04.09.2010 Слава Богу за те, що музей від' крив нарешті свої двері для відві' дувачів. Але те, в якому він стані, і те, яку нам зробили реконструк' цію, це навіть не просто ганьба для автора будівлі музею В. Кричев' ського, а справжнісінький ЗЛО' ЧИН, за який колись прийдеться відповідати і виконавцям, і замов' никам цього злочину. Про “кабінєт Януковича”, кількість експонатів, що експонується, бездарно офор' млені зали, промовчу. Це все іде' ально вписується в стиль життя і керування державою банди зло' чинців, що сьогодні дорвалися до кормушки. Зі співчуттям до спап' люженого святого місця і нещас' них музейних працівників, які му' сять тут зараз працювати, з надією на відбудову музею. (Підпис) P. S. Стиль та лексику зберігаємо. Ред.

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин