Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
Без мови немає нації! · с. 1сторінка оригіналу ↗

ВИПРОБУВАННЯ СТРАХОМ

Слово Просвіти, №36 за 2010 рік

Новий навчальний рік у Національному університеті “Києво-Могилянська академія” розпочався лекцією з традиційного щорічного циклу “Духовні цінності людини”. Від 2004 року могилянці мали можливість послухати лекції низки церковних та громадських діячів. Цьогорічну лекцію на тему “Не бійся страху. Страх студента. Страх громадянина. Страх людини” прочитав ректор Українського католицького університету отець Борис Ґудзяк. Страх... Вирок чи природна перешкода на шляху становлення особистості? Ганна ТРЕГУБ, Національний університет “Києво-Могилянська академія” Однією з проблем, що лишається на маргінесах суспільної уваги українців, є страх. Кожна людина протягом свого життя чогось боїться: студент-першокурсник боїться першої сесії, громадянин боїться тиранічної, авторитарної влади, і, зрештою, кожна людина боїться хвороб і смерті. Про страхи не прийнято говорити вголос. Присутність страху у житті людини асоціюється з чимось, чого варто соромитися і всіляко приховувати, аби не викликати людський осуд і зневагу. До цього часу існує дикий стереотип: людина, що боїться, — слабка . Проте всі хочуть знати: як долати страхи, аби не змарнувати свого життя негативними переживаннями та почуттям безвиході. Лекція ректора Українського католицького університету отця Бориса Ґудзяка “Не бійся страху. Страх студента. Страх громадянина. Страх людини”, прочитана студентам-першокурсникам Києво-Могилянської академії, була не лише абстрактними роздумами інтелектуала щодо природи та класифікації страхів. Лектор намагався передати слухачам найцінніше — практичний досвід, один з можливих рецептів їхнього подолання. Перш за все йшлося про страхи студента-першокурсника. Вступ до університету завжди пов’язаний зі страхом і шоком. Перша сесія, зміна умов проживання, переїзд до великого міста, нове оточення — все це те незвідане, що шокує і страшить. Проте найбільша проблема, з якою стикається студент-першокурсник, це можливість незворотних травматичних змін у ідентичності молодої людини, що робить перші самостійні життєві кроки. ”Не бійтеся бути собою! Не бійтеся міста, його норовів та стилю. Столичне місто потребує вас. Протягом усього часу української історії містечка чи села були тими осередками, де відроджувався український дух, який поповнював міську культуру, що з різних причини щодо української тотожності стояла перед великими викликами “, — таким був заклик о. Бориса Ґудзяка до присутніх. Місто, особливо столиця, потребує інтелектуального і духовного потенціалу молоді з провінції, їхньої цікавості до нового та прагнення навчатися. Проте урбаністичне середовище завжди має дві сторони: той обсяг загальнолюдських культурних та наукових надбань, що транслюються університетами, музеями, театрами, бібліотеками, легший доступ до засобів комунікації з однієї сторони, врівноважується “тіньовою” стороною життя міста — наркотиками, проституцією, понаднормовою роботою та стресами тощо. Проте страх не обмежується життям студента. Кожний студент — це окремий громадянин, унікальна людина. Чого ж можна боятися громадянину і людині? На думку отця Ґудзяка, щеплення, зроблене українцям історією ХХ століття, не пройшли повз кожного з нас: “Страх подібний до чорнобильської радіації — він не має ні смаку, ні запаху, ні мелодії, ні звуку. Він променіє з нашої землі, з наших спільнот, від наших батьків і дідів, від нашого керівництва”. Війни, голодомори, розстріли, ЧК-ОГПУ-НКВД-КДБ, табори ГУЛАГу, що існували до кінця 80-их років, цензура — усього цього нас було навчено боятися на підсвідомому рівні. Українці щойно починають осмислювати, що означає смерть 17 мільйонів людей на нашій землі про- ПОВЕРНІТЬ НАШ МУЗЕЙ! 10–11 ГОРЛО ОБУРЕННЯ І ПРОТЕСТУ

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин