Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
Освіта · “Доки постанова чекає на розгляд парламентом, Міністерство закриває школи…” · с. 4сторінка оригіналу ↗

НЕПЕРСПЕКТИВНА СІЛЬСЬКА?

Слово Просвіти, №36 за 2010 рік

Євген БУКЕТ 1862 року настоятель місцевого храму Різдва Пресвятої Богородиці священик Іоан Комаровський відкрив у містечку Ясногородці церковно-приходську школу, в якій самі викладав. Уже до 1900 року її відвідувало майже 70 учнів. 1912 року земством було побудовано нову п’ятикласну школу та чотириквартирний будинок для вчителів. Біля школи тоді посадили тополі, частина з яких ще й досі красується. За радянської влади організовано семирічку. 1934 року школу було реорганізовано на Ясногородську середню (десятирічку), в якій також навчалися діти з навколишніх сіл: Новосілок, Осикового, Мостища, Лишні. 1938 року був перший випуск 10 класу. 1939-го в Ясногородській десятирічній школі було 16 класів, де навчалося 600 учнів… Плеяда високоосвічених педагогів-науковців, які до війни знайшли порятунок від сталінських репресій в Ясногородській середній школі, виховала учнів, які в другій половині ХХ століття прославили свою малу батьківщину на всю Україну. Це письменники Володимир Сиченко (Малик), Петро Сиченко і Віталій Кулаковський. Окупанти в 1942—1943 роках використовували шкільну будівлю як зерносховище, яке під час наступу радянських військ спалили разом зі збіжжям. Попри це, навчання відновили в березні-квітні 1944 року. За парти сіли не тільки діти шкільного віку, а й ті, хто змушений був припинити його через війну. Вчителів не вистачало. Дітей навчали випускники, які добре вчилися до війни. Навчання проводилось в майстерні й у будинку, який раніше був призначений для квартир учителям. У класах взимку було дуже холодно, учні сиділи одягнені, чорнило замерзало, але навчання було передусім. Згадує тодішня учениця Катерина Степанівна Войтенко: “Дітей у класах було багато. Спочатку всі сиділи за довгими столами. Зошити були зшиті з різнокольорового паперу. Чорнильниці носили з дому. Поки до школи чи зі школи дійдеш, то руки, обличчя, куфайка — в чорнилі. Книжок також не було, ходили одне до одного вчити уроки. Освітлювали в школі саморобними лампами, зробленими із гільз великих набоїв”. 1967 року місцевий колгосп розпочав будівництво нового двоповерхового приміщення школи на 320 учнів. Значну частину організаційних питань, а саме оформлення проектної документації, всі дозволи і рознарядки на будівельні матеріали взяв на себе тогочасний директор Ясногородської середньої школи Іван Несторович Служенко, який обіймав цю посаду з 1952 до 1977 року. Поява нової школи — неабияка заслуга голів колгоспу Миколи Петровича Павленка і Григорія Митрофановича Коваленка. В Ясногородській середній школі в усі часи працювали вчителі, які були справжніми професіоналами. Школа стала осередком культурного життя. Учасники художньої самодіяльності під керівництвом учителя музики Степана Васильовича Червінського неодноразово перемагали в районних оглядах шкільних колективів. Школа пишається випускниками. Серед них є професори і доценти, кандидати наук, військові, інженери. Медалістам Ясногородської десятирічки були присвячені віршовані рядки на шпальтах республіканських газет: Ясногородка цвіла тоді пінно. Школа, екзамени, ніжні сади — Світанки, світанки… І присмерки сині… Де ж ту дорогу в житті віднайти? Але не все було так безхмарно. Невелика відстань до Києва сприяла масовому від’їзду молодих людей у 1970—1990-ті роки до міста, де вони влаштовувались на роботу, отримували житло. Тому кількість дітей шкільного віку в Ясногородці поступово зменшувалась. Так 1952 року в школі навчалося 478 учнів, було 15 класів, паралельними були: 5, 6, 7, 8, 9 класи; в 1955 — 340 учнів; 1957 — 289; 1965 — 220; 1975 — 146; 1985 — 98; 1995 — 68; 2001 — 45… У зв’язку зі зменшенням кількості учнів 1995 року школу було реорганізовано із середньої на неповну середню школу. А з 7 лютого 2007 року — це Ясногородське навчально-виховне об’єднання “Школа І — II ступенів — дитячий садок”. Матеріальна база школи занепадала, приміщення потребувало ремонту. Неодноразово у районному відділі освіти порушували питання про її закриття. Без допомоги місцевого керівництва, спонсорів зберегти школу було неможливо. 32 роки педагогічний колектив очолює вчитель математики Ніна Іванівна Яценко. — Що є головним у роботі директора сільської школи? — запитую Ніну Іванівну. — Це — забезпечення належного функціонування навчального закладу. В цей термін включається, зокрема, кадрове забезпечення, харчування дітей, а головне — якісне навчання і виховання учнів, — відповідає вона. А часто до функціональних обов’язків директора додавалися інші: і кочегара, і технічного працівника, і двірника — залежно від ситуації. Проте, Ніні Іванівні вдалося зберегти колектив однодумців, перетворити холодне обшарпане приміщення школи, до якого не хотіли йти діти, на тепле й затишне, зберегти авторитет навчального закладу. За ініціативи директора Н. Яценко та за підтримки сільської ради, 2003 року розпочали будівництво нової газової котельні. Роботи виконували за рахунок спонсорських коштів. У листопаді 2005-го газове опалення було запущене. кників (учнів 9 класу) цього року теж троє. Три учні й у 8-му класі, в інших — ненабагато більше. — Для нас це велика проблема, — розповідає завуч Любов Миколаївна Шамота, — адже згідно з недавньою постановою Міністерства освіти, класи, де менше 5 учнів, закривають. Закриття класів — це зменшення і без того невеликої зарплати вчителів. Це перший крок до закриття школи. Досі нам вдавалося уникати цього, адже Ясногородське НВО посідає друге місце в районі серед навчальних закладів І—ІІ рівнів акредитації з якості освіти, завдяки громаді села і спонсорам нам вдалося відновити матеріальну базу школи. Але в цьому навчальному році загроза цілком реальна. І наше питання почали “вирішувати” лише напередодні 1 вересня. Хвилюються всі — і діти, і батьки, і вчителі. Адже якщо класи закриють, дітям потрібно буде їздити в іншу школу, батькам — хвилюватися, чи не трапилося чого дорогою, а нам — скорочувати педагогів. — Ясногородка — велике і гарне село. Невже тут немає дітей? — Село старіє. Усі наші діти ходять до нашої школи, але їх замало. Донедавна до нашої школи ходили діти з сусіднього села Осикового Лишнянської сільської ради. Тепер їхня сільська рада потурбувалася, щоб їхні діти відвідували Лишнянську школу І—ІІІ рівня акредитації. З Ясногородки до Бишева курсує “Шкільний автобус”. Тож їздять наші колишні учні, так би мовити, до “конкурентів”. Адже нині кожна дитина на рахунку. Від цього залежить, як я вже говорила, існування школи. Серед нинішніх педагогів Ясногородського НВО троє нагороджені знаком “Відмінник освіти України”, шестеро — спеціалісти вищої кваліфікаційної категорії. Випускники НВО отримують після закінчення 11 класів у інших школах золоті й срібні медалі, вступають до провідних ВНЗ. — Любове Миколаївно, а яке Ваше ставлення до цьогорічних змін у освіті? Чи маєте вже нові навчальні програми? — У нашій школі, як і в більшості шкіл району, немає Інтернету. Ми просимо випускників скачати деякі програми з сайту МОН, але й там ще всього немає. Те, що роздають на нарадах, залишає бажати ліпшого. Хоча ми вже адаптувалися до всього. У нас щороку якісь “зміни”. Наша мета одна — вивчити дітей, ми з цим завданням уже багато років справляємося, а зі змінами нехай у верхах визначаються. Аби в нас була можливість працювати. Фото Євгена Букета Після обрання на посаду сільського голови Тетяни Миколаївни Семенової (вона голова піклувальної ради навчального закладу) у школі відремонтовано підлогу, їдальню, замінено вікна в класах, відкрито комп’ютерний клас (п’ять комп’ютерів, музичний центр, телевізор), капітально відремонтовано одне крило школи на першому поверсі для дитячого садочка. Для 15 дошкільнят зроблені прекрасні умови для перебування: чудова ігрова кімната, спальня, їдальня. Школярі разом з учителями досліджують трагічні сторінки історії села (Голодомор 1932—33 років, Велика вітчизняна війна). Учні беруть активну участь у районних конкурсах, олімпіадах, спортивних змаганнях. Для заохочення до навчання та участі у суспільно-корисних заходах місцевою владою встановлена премія у розмірі 500 гривень, яка уже кілька років поспіль вручається на лінійці в кінці навчального року. Я завітав до Ясногородки на свято першого дзвоника. Дощило, тож урочиста лінійка проходила в шкільній будівлі. У невеликому фойє без проблем помістилися учні, батьки, педагогічний колектив, гості і, навіть, вихованці дитячого садочка. Ясногородське НВО вітало трьох першокласників. Випус- Перший випуск Ясногородської семирічки. 1932 р. Хочеться сподіватися, що справедливий час усе розставить по своїх місцях. Ясногородська школа подолає труднощі й надалі буде славна своїми випускниками. Але ніяк не можу забути цей перший дзвоник — троє первачків і троє випускників… Так, тут рано чи пізно все буде гаразд. Це ж поруч зі столицею… В уяві мимоволі постають інші села. А там що відбувається, коли закриваються школи? Життя вмирає?.. ОФІЦІЙНО Згідно з інформацією Міністерства освіти і науки України щодо реалізації стратегії демографічного розвитку до 2015 року, що міститься на веб-сайті МОН, станом на 25.12.2008 року в державі функціонувало понад 20,0 тис. загальноосвітніх навчальних закладів (у сільській місцевості — 13,6 тис., 68 % шкіл держави), в яких навчалося понад 4,4 млн учнів (у сільській місцевості — 1,52 млн учнів, 34,3 % від загальної кількості). Унаслідок зниження рівня народжуваності щороку відбувається збільшення кількості загальноосвітніх навчальних закладів з малою чисельністю учнів. Так, на сьогодні понад 3,7 тис. загальноосвітніх навчальних закладів (18,9 %) має малу наповнюваність. У сільській місцевості цей показник становить понад 27 %. Тобто кожна четверта школа у селі заповнена менш ніж на 50 %. Окрім цього, 806 шкіл І ступеня (1—4 класи) (33,8 % загальної кількості) мають наповнюваність до 10 учнів. У сільській місцевості їх налічується 792 (40,2 %). Найбільше — у Черкаській (61 %), Херсонській (57 %), Полтавській (57 %), Миколаївській (50 %) та Чернігівській (50 %) областях. Не набагато краща ситуація зі школами І—ІІ ступенів (1—9 класи). Так, станом на 1 грудня 2008 року понад 1,2 тис. шкіл (22 % загальної кількості) має наповнюваність менш як 40 учнів. З них 1182 школи (97,7 % від загальної кількості шкіл із малою чисельністю учнів) розташовані у сільській місцевості. Найбільше таких шкіл у Чернігівській (63 %), Сумській (54 %), Харківській (48,4 %) та Кіровоградській (43 %) областях. Кожна четверта загальноосвітня школа І—ІІІ ступенів (1—11 класи) має наповнюваність менш ніж 100 учнів. Більшість таких шкіл розташовано у Сумській (56 %), Чернігівській (39 %) та Харківській (34 %) областях. Урядовців грудні 2008-го зазначали, що найближчим часом щонайменше 2,5 тис. шкіл опиниться перед необхідністю їх реорганізації. 19 грудня 2008 року Верховна Рада України ухвалила Постанову “Про впровадження мораторію на закриття загальноосвітніх навчальних закладів у сільській місцевості”, внесену народними депутатами України В. Полохалом, В. Литвином та Л. Оробець. Мораторій діяв до початку нинішнього року. В липні депутат Верховної Ради, комуніст Євген Волинець зареєстрував проект постанови Верховної Ради про продовження мораторію на закриття шкіл у сільській місцевості до кінця 2011 року. Але доки постанова чекає на розгляд парламентом, Міністерство закриває школи… Лише за 28 кілометрів на захід від Києва розташовано ма% льовниче село з прадавньою назвою — Ясногородка. Його іс% торія сягає корінням часів Київської Русі, а сьогодні тут діє найбільша в столичному реґіоні страусова ферма, що при% ваблює щодня десятки туристів. У Ясногородці — дачні ді% лянки депутатів і письменників, столичних підприємців і вій% ськових. Але місцева школа, на жаль, переживає далеко не найкращі часи. Учні першого класу Ясногородського НВО. 1 вересня 2010 р.

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин