Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
Гості редакції “Ідеї генерують творці”. · с. 11сторінка оригіналу ↗

ДОРОГА НА ФУДЗІЯМУ

Слово Просвіти, №36 за 2011 рік

Назар Шкурупій життя, інші традиції, інша ментальність… Все інакше. “Спочатку, — згадує Назар, — я страшенно ностальгував, попри неймовірний ліміт часу, двічі на день спілкувався з рідними по скайпу — це допомагало. Тільки так і тримався перший час”. З першого погляду, японське суспільство подібне до мурашника з його броунівським рухом, проте, як і в кожному мурашнику, тут панує суспільна ієрархія, не позірна, а глибоко усвідомлена. Японське почуття спільності справді подиву гідне. Однак через оту ієрархію, розповідає Назар, японці до 50 років майже не приймають самостійних рішень, за це відповідають старші, з життєвим досвідом люди. Тож літні люди в Японії у великій пошані. Життя в Країні Ранкового Сонця дуже напружене. Якщо ти зостаєшся в позаробочий час і працюєш до ночі, — ніхто не пожаліє тебе, не скаже: “Прийди на роботу завтра пізніше”. Але люди, попри об’єднавчий чинник японської ментальності, все ж різні у своїй загальній масі — не всі витримують такий ритм життя, як і власної самотності у модерному мегамурашнику, тому, ніде правди діти, Японія посідає одне з перших місць у світі за суїцидом. Та й одружуються японці досить пізно, останнім часом 36—40 років для створення родини стало звичайною справою. Разом із Назаром на навчання в Японію потрапили шестеро українських студентів, з Росії — жодного. Програма навчання з першого курсу була дуже насиченою, і хтозна-як було б із усім тим впоратися, якби не атмосфера взаємопідтримки, що її повсякчас відчував навколо себе. “В Японії студенти старших курсів, — розповідає Назар, — так звані семпаї, опікуються молодшими — кохаями. І вся ота опіка ґрунтується на чіткому принципі внутрішньої субординації. Накази, як у військових — не обговорюються”. Ще в Києві Назар Шкурупій серйозно займався карате. У Країні Ранкового Сонця спорту традиційно надається дуже велике значення. Тут особливо популярні клуби бойового мистецтва. Один із таких клубів, абсолютно безоплатний, в якому ніколи не було іноземців, і почав відвідувати Назар. Його привабив сьоріндзі кемпо — своєрідний мікс айкідо, карате, досить-таки поширених і в Україні, та шаолінського боксу. Церемонії прийняття в члени клубу передували три місяці напружених тренувань. Спершу відчував до себе досить-таки лояльне ставлення семпаїв, однак потім — жодних поблажок. Якщо запізнився на заняття, — мусиш підійти до кожного семпая і, віддавши церемоніальний поклін пошани, пояснити причину свого запізнення. Тренування займають лише половину відведеного часу, решта — ознайомлення з філософією бойового мистецтва. Цей день запам’ятався надовго не тільки самому Назару — то був удар у сонячне сплетіння японському спортивному іміджу: нікому невідомий 20-річний юнак з України переміг на чемпіонаті Японії з бойового мистецтва досвідчених японських борців і став володарем чорного пояса, а це найвище звання дан. Назарів супротивник уперто не дотримувався правил бою, проте юнак переміг його, так і не порушивши правил, і “ворог” став на коліна у глибокій повазі до свого переможця. І справді це дивовижно: як юнаку з України вдалося так швидко прижитися в чужому культурному просторі і полюбити цей зовсім інший світ. Це можна пояснити багатьма чинниками, проте найголовніший — глибока повага і непереборна цікавість до інших культур з їхньою неповторною філософією, естетикою, мораллю. “Це треба було бачити, — розповідає Назарів батько, звісно, не без гордості за сина, — як у японців, таких самозосереджених, таких стриманих і закритих до спілкування, оте дистанціювання змінювалося розгубленістю і подивом, а подив — сяючими очима та беззастережною повагою, коли хлопець з України від-

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин