Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
Абетка відомих імен · “Якщо в тому нема ідеї, то така справа нічого не варта”. · с. 12сторінка оригіналу ↗

ПОЛІТ У «СПАЛАХАХ ПАМ’ЯТІ» АНАТОЛІЯ БУРТОВОГО

Слово Просвіти, №36 за 2011 рік

Ірина ОЛІЙНИК Загальновідомо, що світом керує ЛЮ- БОВ або неЛЮБОВ. У цьому я пересвідчилася на творчому вечорі Анатолія Буртового й Світлани Князєвої в київській галереї “Печерська”, де всі, кому поталанило туди завітати, просто купалися в ЛЮБОВІ. Її світло сяяло з полотен Анатолія Буртового, написаних у різні роки, за якими можна простежити становлення художника й мистецький шлях від с. Гулі до київських пагорбів. Цю дорогу тонко й лірично описала в книзі “Художник я. Спалахи пам’яті” його дружина, заслужена артистка України Світлана Князєва, яка відкрила не тільки світові, а й самому Анатолієві самого себе. Від світла їхньої ЛЮБОВІ розсувалися стіни галереї, бо звучали пісні з презентованого диска “Нагорода”, де голоси Світлани й Анатолія зливалися воєдино: Нагорода ти моя, нагорода, Довгожданий подарунок небес… Кажуть, що найголовніше в житті — оточити себе щирими, відданими, люблячими… Це дуже важко, проте у “спалахах” Буртового таких немало. Пісні — від друзів. Їх написала Олена Лещенко на музику Костянтина Пилип’юка. Поетична збірка Олени “Очима серця”, яку проілюстрував Анатолій Буртовий, теж була представлена того вечора. Насамкінець вчитайтесь у слова Анатолія Буртового: “Ніколи не закінчується те, чим живиться душа. Потім все переходить в неймовірну радість або в смуток німий. Навздогін біжать радощі, переконуючи прикрості в тому, що треба ствердити себе… А світ безвимірний”. Анатолій Буртовий і Світлана Князєва

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин