Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
На часі · “Наше громадянство, мовляв один мій приятель, захоплено діяльністю “Просвіт” може й до глибини душі, але не до глибини кишені”. · с. 10сторінка оригіналу ↗

Просвітянські паралелі

Слово Просвіти, №36 за 2013 рік

Просвітянський рух завжди, від часу свого заснування, був справою подвижників національної ідеї. Тому байдужість до майбутнього свого народу, корисливі, особисті інтереси, хай навіть нібито продиктовані інтересами спільної справи, ніколи не були властиві тим, хто ставив собі за мету працювати на відродження й утвердження духовності народу, захист рідної мови, розвиток української культури. Ці визначальні риси “Просвіти” притаманні всім організаціям і їхнім лідерам незалежно від того, коли і де вони були створені чи за яких умовах їм доводилося працювати. Але попри все завжди існували ті чи ті погляди і підходи до ведення просвітницької роботи. Те, що було можливим, наприклад, у найстарішій Галицькій “Просвіті”, яка працювала в більш-менш ліберальних умовах Австро-Угорської імперії, було неможливим у підросійській Україні, де національний гніт був особливо жорстоким. Тобто, час і умови, в яких доводилося працювати просвітянам, вносили серйозні корективи у форми й методи їхньої роботи. Не була винятком і Київська “Просвіта”, історія якої — органічне продовження загальнонаціонального просвітянського руху. Ті виклики і проблеми, які виникали перед нею, були незмінною темою одного з чільних діячів Київської “Просвіти” початку ХХ ст., відомого публіциста Сергія Єфремова. Нижче подаємо в дещо скороченому вигляді його статтю “З нашого життя”, яка була надрукована 1908 р. в газеті “Рада” (№249). На диво, як і більшість його публіцистики, цей матеріал не втратив своєї актуальності й сьогодні. (Правопис автора збережено). 1908 рік. Співробітники газети “Рада” — члени “Просвіти”: сидять (справа наліво) Федір Матушевський, Сергій Єфремов, Григорій Шерстюк, Євген Чикаленко; стоїть (четвертий зліва) Мефодій Павловський, редактор ніби навіть готовність допомагати їм працею і коштами. Теорія і практика Але, читачу, — це теорія. Обернувшись до практики, ми на вдивовижку собі щось інше побачимо, — побачимо, що загальне спочуття та пошана не перетворюються в якусь реальну допомогу й не виходять здебільшого з сфери гарних бажаннів та слів, якими вибруковано пекло; що наше громадянство, мовляв один мій приятель, захоплено діяльністю “Просвіт” може й до глибини душі, але не до глибини кишені, і що через усе це “Просвіти” не так працюють та розвиваються, як нидіють, хиріють та завзято змагаються з практичною байдужістю того самого громадянства і чого воно, на жаль, не робить. “Просвіти” наші повторили на собі історію з українською пресою. Коли стало можна видавати українські часописи, то мало не кожне не то велике місто, а й маленьке містечко поспішилося розжитися на власний орган. І порозживалися були… А тепер маємо тільки мінімальне число тих органів і це сталося не тільки через суворі вітри з півночі, а почасти і з причин місцевих, які допомагали північним вітрам нищити молоду пресу та виривати з землі один парост за другим. “Просвіти”, правда, мало не всі існують, але існують тільки через те, що їм не треба подавати ніяких ознак життя, щоб числитись між живими і, існуючи номінально, більшість із їх таки й справді нічим або майже нічим свого життя не позначають. Захоплення до глибини душі і до глибини кишені Справді — живе і працює київська “Просвіта”; подає виразні ознаки життя одеська, ворушиться камянецька, рідче — катеринославська. Оце й усі, мабуть, про які ми можемо говорити, що вони справді таки існують, а не “числяться”, але як існують! “Тільки невелике число членів Товариства справді в йому працює, — пише напр., в своєму Звідомленні за 1907 р. київська “Просвіта”, — і далеко не всі члени платять свою членську вкладку. А тим часом ніяких діл не можна робити без грошей і перше, про що ми повинні подумати, це те, що кожен член Товариства заплатить свою вкладку… Коли ж ця справа і в 1908 р. стоятиме так, як стояла в 1907 р., діяльність Товариства не може поширитися і не пошириться” (стор. 12). Що справа з цього боку

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин